Мова - це спосіб народження думок: коли “нема мови”, людині просто-напросто “нема чим думати”.
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса, філософиня

Чи є привід для оптимізму?

Корону «Дня» за системну боротьбу в обстоюванні прав українців цього року здобуває народний депутат Андрій СЕНЧЕНКО
25 грудня, 2015 - 16:45
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Корону «Дня» за системну боротьбу в обстоюванні прав українців цього року здобуває народний депутат України V—VII скликань, голова координаційної ради всеукраїнського громадського руху «Сила права» Андрій СЕНЧЕНКО. Організація фактично перебрала на себе функцію держави і своїми силами займається правовою допомогою громадянам, які постраждали від російської збройної агресії. А в державі таких — декілька мільйонів. Нещодавно «Сила права» отримала перші безпрецедентні перемоги — два судових рішення, у яких вперше в історії українські суди визнали факт російської збройної агресії та окупацію частини території країни.

З паном Сенченком ми підбили підсумки року, що минає, і поговорили про рецепти на рік наступний.

«З БОКУ КАБМІНУ, ОКРІМ ПІАР-АКЦІЙ ЩОДО ДОКУМЕНТУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ РФ, НЕМАЄ НІЧОГО»

Нещодавно польський депутат Малгожата Госевська опублікувала доповідь про російські воєнні злочини на сході України. Створюється враження, що цим займаються громадські організації, але не держава. Водночас РФ не зупиняється, вигадуючи нові злочини наших військових. Як ви оцінюєте дії української влади в цьому питанні?

— Це завдання уряду України. Безумовно, цим почасти займається військова прокуратура, але йдеться не лише про воєнні злочини, а й про те, що можна назвати збитками, завданими Україні та її громадянам в результаті агресії РФ. На жаль, з боку Кабміну, окрім піар-акцій, немає нічого. Міждержавні позови, які ми подали, — це важливо, але це всього лише частина питання. Системного документування збитків, завданих Україні, державним компаніям, приватному бізнесу і громадянам на рівні держави не відбувається.

Щодо нашої організації «Сила права», то ми намагаємося на системному рівні допомагати потерпілим громадянам через подання відповідних заяв до суду. Кожному громадянинові ми допомагаємо юридично і супроводжуємо процес у судах до фінішу. Потенційних заявників на сьогодні більш як 2 млн осіб, окрім того, є багато людей, які потерпіли від російської агресії, але вони перебувають на окупованій території і поки що не можуть подавати до судів, адже їхнє життя під загрозою. Через кожну окрему заяву, фіксацію тих обставин, в які потрапила людина, до наших українських судів ми збираємо багато доказів збитків і злочинів, вчинених РФ.

МОМЕНТ КОНСУЛЬТАЦІЙ ЧИ РОЗМОВА СВАТІВ? «СТОВПИ» НИНІ ЧИННОЇ СИСТЕМИ — КОЛИШНІЙ ГОЛОВА АП КУЧМИ — ВОЛОДИМИР ЛИТВИН ТА КОНСУЛЬТАНТ ДРУГОГО ПРЕЗИДЕНТА — АНДРІЙ ДЕРКАЧ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Ви розповідали про те, що недавно українські суди вперше визнали факт російської агресії. Наскільки це важливо для подальших міжнародних позовів проти РФ?

— Якщо ми говоримо про подальші розгляди справ у Гаазькому трибуналі, у багатьох випадках це може бути важливішим аргументом, ніж рішення українського парламенту, що має політико-правовий характер. Суд розглядає конкретні обставини, факти, вони визнаються доказами, тому судове рішення важать більше. Таких рішень є вже два. Перше виніс Суворовський суд у Херсоні — за заявою вимушеної переселенки з Криму. Другу ухвалу виніс Голосіївський суд Києва за заявою вимушеної переселенки з Донбасу. Після нового року я розраховую, що буде перше рішення суду за заявою родини загиблого і рішення щодо заяв двох військовослужбовців ВСУ і Нацгвардії, яких було поранено і покалічено. Після цих пілотних рішень подаватимуться сотні й тисячі заяв, які ми супроводжуватимемо в судах. Після цього відбуватиметься розрахунок збитків і другий позов до суду про стягнення з РФ. Якщо вони відмовляться це зробити у виконавчому провадженні, ми вийдемо на арешт майна РФ спочатку в Україні, а потім — за кордоном.

«УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ВЛАДА ПЕРЕБУВАЮТЬ ПО РІЗНІ БОКИ БАРИКАД»

Підбиваючи підсумки цього року стосовно Криму, чи стали ми ближчими до його повернення в результаті дій уряду і активістів щодо його продовольчої і енергетичної блокади?

— Головний підсумок у тому, що, як і раніше, українське суспільство і влада перебувають у цьому питанні по різні боки барикад. Українці не погодяться із втратою Криму і Донбасу, тому вимагають системних зусиль. А можновладцям, за великим рахунком, байдужа доля цих регіонів — аби у них залишалася можливість бути біля керма і вирішувати особисті завдання.

Енергетична і товарна блокада Криму, якій передувало відключення води по Північнокримському каналу, закриття портів і аеропортів, — кожне з цих зусиль збільшувало ціну окупації для агресора. Але якимось чином Президентові вдалося переконати Меджліс кримських татар припинити енергетичну блокаду. На мій погляд, це велика помилка, адже ми могли б ще посилити ціну окупації. А так ми постачаємо електроенергію, яка йде російським військовим частинам.

Це торкається, зокрема, економічного, дипломатичного і юридичного тиску на РФ. Ми не можемо розраховувати лише на те, що наші військові ціною свого життя захищатимуть країну — вони це роблять без домовленостей.

«ЩО ПІЗНІШЕ ВІДБУДУТЬСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ, ТО БЛИЖЧИМИ БУДУТЬ ПРЕЗИДЕНТСЬКІ»

— Наприкінці року країна поринула в політичну кризу за участю парламенту, уряду, президента і голови Одеської ОДА. Вочевидь, вона триватиме і наступного року. Якої розв’язки нам варто чекати, адже ви зазначали, що це ідеальний сценарій для Кремля?

— За 1,5 року весь механізм держуправління зруйнувався — це пов’язано, зокрема, з неадекватною кадровою політикою і пріоритетами вищого керівництва. Професіоналізм став дискримінуючою ознакою. Це призвело до того, що елементарні управлінські функції, які повинна здійснювати влада, не здійснюються. Те, що нині відбувається, — розгул корупціонерів, руйнівників і обвинувачів, які на арені виступають з різних боків. Якщо їх не прибрати і замість них не вийдуть творці, від країни не залишиться нічого. Єдиний демократичний рецепт — це вибори, і нам їх боятися не варто. За одні вибори ми не зможемо оздоровити українську владу, але важливо, щоб на кожному витку її якість зростала. Зволікання з цим дуже негативно впливатиме на політичну долю Президента — що пізніше відбудуться парламентські вибори, то ближчими будуть президентські.

Які головні події за минулий рік ви б виокремили як найважливіші?

— Річ у тім, що є величезна проблема для української держави і суспільства, але нічого значного не відбувається для її розв’язання. Триває війна, але що було зроблено для відновлення миру? Точно не «мінська змова». Те, що сталося на початку року, вже призвело до тяжких наслідків. І спроба продовжити Мінські домовленості на 2016-й рік лише консервує і посилює цю проблему.

«День» УЗЯВ НА СЕБЕ НЕ ДУЖЕ ПРОСТУ МІСІЮ — ПРОСВІТИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

— Звідки тоді українцям черпати надію і оптимізм у новому році?

— Є один 100-відсотковий привід для оптимізму — зараз кожен сонячний день подовжується на 2 хвилини. У цьому сенсі гарантії є. На мій погляд, процеси негативного характеру в українській політиці дійшли до своєї межі і далі так тривати не може. Гадаю, Україна вийде з цього становища мирним шляхом, за допомогою парламентських виборів — буде сформовано новий парламент і уряд, завданням яких стане повноцінне повернення до парламентсько-президентської республіки. Якщо Рада таким чином поставить питання, українська влада буде здоровішою, ніж зараз, і в неї буде можливість займатися не інтригами, а відновленням миру і економіки.

2016 року наша газета святкує своє 20-річчя. Що для вас означає «День»?

— Я вважаю себе читачем газети «День» буквально з першого номера. «День» узяв на себе не дуже просту місію — просвіти українського суспільства у той час, коли більшість, на жаль, втрачає розумову функцію і більше прагне до коміксів, а не серйозних видань. Це робити непросто, але дуже важливо, що є така команда, яка займається такою справою. Важкі часи ми пройдемо, а розумні думки, вчасно висловлені і написані, якими «День» зміг поділитися з людьми, — це капітал, який дуже важливий і потрібен для розбудови нормальної держави.

Дмитро КРИВЦУН, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments