200 вишитих доль

Унікальна експозиція «Непереможний рушник нації» відкрилася у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. Вона містить один, але безцінний експонат, — це рушник, який таємно вишивали репресовані українські жінки у в Темниківському виправно-трудовому таборі (Темлаг) Мордовської АРСР Російської Федерації з 1938 по 1944 роки. До музею рушник потрапив, як подарунок, і це окрема історія, — відзначає завідувач відділу новітньої історії музею Лариса СЕМЕНКО. Із таборів його забрала Катерина Микульська-Славинська, чия родина була репресована у 30-х роках минулого століття. Він зберігає узори з різних куточків України. Їх вишивали по пам’яті понад дві сотні жінок.

«Старенький благенький кухонний рушничок довжиною у метр двадцять зберігає пам’ять про наших співвітчизниць. На ньому понад 200 зразків узорів, вишитих різною технікою — хрестиком, гладдю, мережкою. Одні не завершені, інші — тільки початі. Цей рушник для жінок був своєрідним протестом, намаганням не втратити себе у жахливій реальності, — розповідає Лариса Семенко. — Однією з тих вишивальниць була вінничанка Катерина Микульська-Славинська, яка відбувала покарання у мордовському таборі, як дружина і донька «ворогів народу», розстріляних Івана Микульського та Антона Славинського. До Вінниці жінка повернулася лише у 70-х років. Хоча звільнилася з таборів у 40-х, повертатися в Україну їй заборонялося. Усі ці роки вона берегла цей рушник і насмілилася розповісти про нього аж у 1990-х».

Лариса Семенко розповідає, що Катерина Микульська-Славинська мешкала у Вінниці на вулиці Пирогова, 6. Вела досить потаємний і непримітний спосіб життя, майже ні з ким не спілкувалася. Довгий час її обслуговувала дільнична лікарка Зінаїда Завальнюк. Вона увійшла в довіру до жінки і та почала  потроху переказувати їй свою історію, а на згадку про себе і свою трагічну долю подарувала цей вишитий рушник. Минулого року Зінаїда Завальнюк передала рушник на зберігання вінницькій журналістці Ганні Секрет, яка займається популяризацією народних ремесел на Вінниччині. На початку листопада цього року у розмові з Ларисою Семенко Ганна Секрет обмовилася, що має вишитий рушник із «виселок», і якщо музей не проти, то вона готова його передати у фонди на збереження для наступних поколінь.

«Відверто, ми його це навіть не описали, не оформили, але вже вирішили презентувати громадськості, бо це унікальний експонат, — визнає Лариса Семенко. — Коли Ганна Секрет у розмові згадала про рушник Катерини Микульської-Славинської, я одразу підняла картотеку репресованих. Знайшла Славинського Антона, батька пані Катерини, який займав керівні посади, був секретарем парткому. Її чоловік Іван Микулинський також походив з високоінтелігентної родини. Усіх їх розстріляли. Її відправили у табори, а сина віддали в інтернат. Він загинув на фронті у роки Другої світової. Фактично пані Катерина втратила через радянську владу батька, чоловіка і сина, але зберегла для нас пам’ять про долю репресованих жінок, які зуміли скріпити свою ідентичність в нелюдських умовах табору».

Рушник виглядає дуже яскраво й привертає увагу не лише розмаїттям кольорів, а й візерунками — всі вони з різною тематикою і виконані у різних стилях. Переважна частина орнаментів — геометрична (комбінації ромбів та трикутників у поєднанні з ламаними лініями). Окрім того, зображені на полотні птахи, квіти, ініціали. Край рушника обв’язаний гачком і теж презентує різні техніки. Усе це ще треба буде описати музейникам, але вже зараз вони говорять, що рушник треба реставрувати, бо таких унікальних експонатів у колекції того періоду не багато.

Подивитися на рушник, який вишивали 200 репресованих жінок, можна буде до 30 грудня. Потім експонат розмістять у вітрину постійної експозиції, але вже у згорнутому вигляді.