Андрій Маслаков «править бал»

Нагадаємо у 2005 році на київській сцені оперу «Фауст» Шарля Гуно італійський режисер Маріо Корраді «прочитав» крізь призму ХХІ ст.

«На відміну від «Фауста» Гете, в опері Гуно головним героєм є Мефістофель. Саме він приводить у рух весь сюжет. Мефістофеля можна порівняти з блискавкою, що з’явилася в фатальний період для Фауста, коли він, розчарований невдачами в пошукові сенсу життя, захотів убити себе. Саме в цей момент перед його очима, як спалах, проноситься його життя. Мефістофель провокує Фауста, домагаючись того, що герой вже не вірить ні в Бога, ні в любов. Він перетворює старого вченого на юнака, знайомить його з Маргаритою. Але Фауст опиняється немовби в сітях, а Мефістофель, як ляльковод, примушує його здійснювати непорядні вчинки. Але посланець пекла не врахував головного: кохання може творити дива, і своєю смертю заради коханого Маргарита рятує душу Фауста. А життя, наділене коханням, варте того, щоб продовжувати жити... Історія закінчується там, де вона почалася, і людина знову задумується над суттю буття, — розказував «Дню» М. Корраді. — Опера Гуно має величезне філософське звучання. Я вирішив, що потрібно ставити виставу як міф про нескорену душу, але використовуючи мову не традиційної, а сучасної сценографії. Фауст      — це оповідання про людину поза часом і роздуми поза простором»...

Та модерна постановка викликала резонанс у публіки і критиків, але час летить, і керівництво Національної опери України вирішило вдихнути нове життя у виставу. Оновлену версію знаменитого твору здійснили: диригент Алла Кульбаба, постановник  Микола Третяк, хормейстер Олександр Тарасенко, сценограф Андрій Злобін, художник костюмів Ганна Іпатьєва, балетмейстер Віктор Яременко. Колоритний образ демона зла — Мефістофеля виконає Андрій Маслаков. Чимало шанувальників високого мистецтва спеціально купляють квитки до театру, аби почути знамениті куплети «Сатана там править бал// Люди гинуть за метал»)! У виставі також виступлять солісти: Валентин Дитюк (Фауст), Тетяна Ганіна (Маргарита), Михайло Кірішев (Валентин), Валентин Тишков (Вагнер), Алла Позняк (Марта) і Тетяна Пімінова (Зібель).

На сьогодні А. Маслаков має великий творчий список та цікавий вокальний досвід, здобутий у Німеччині. Артист співав разом із такими відомими майстрами оперного співу як Йонас Кауфман, Франц Хавлата, Елізабет Вахутка, Каран Армстронг, Юрій Батуков. Працював із режисерами Йоганесом Фельзенштайном, Гі Монтавоном, Давидом Гаухаром, Йохеном Бігандзолі, Якобом Петер-Месеромм;  диригентами —  Василем Петренком, Александаром Марковичем, ЕдуардоДіасом, Голо Бергом, Роберто Патерностром, Тетсуро Баном, Робертом Тохі та інш.

Коли Андрія Маслакова запитують як давно він співає, то артист відповідає, що перші «університети» пройшов із дідом, Андрієм Романовичем Мусієнком. Співав у супроводі його бандури, через яку в 1930-х діда було репресовано, і заслано на Соловки, як українського націоналіста. А той лише носив вишиванку, розмовляв українською мовою, любив народну пісню і за це постраждав...

Нагадаємо, до трупи Національної опери України Андрія взяли у 2009 р. після його перемоги на ІІ Міжнародному конкурсі вокалістів ім. Б. Гмирі. На столичній сцені Маслаков яскраво дебютував в опері Сергія Рахманінова «Алеко», як виконавець головній партії.

Нині вокаліст також веде активну концертну діяльність. Він є солістом Національної філармонії України. Меломанам запам’яталися його програми, коли лунали твори старовинної музики, іспанські пісні, твори «короля танго» Астора П’яццоли, фрагменти з опер Ріхарда Вагнера, композитора, музика якого якнайкраще «лягає» на міцний голос артиста, яким обдарувала його природа. Та не всі фани артиста знають, що вперше Андрій виступив у вагнерівському репертуарі на... Кубі в опері «Летючий голландець». Ця поїздка стала доленосною в житті і творчості співака. Після вдалого дебюту Маслаков отримав численні запрошення від європейських театрів на участь в постановках опер німецьких композиторів. До речі, на Кубі Андрій зустрів своє кохання. Його дружина — колишній керівник оперного хору в Гавані, яка переїхала до Києва, і нині подружжя виховує донечку.  Маслаков на кожному концерті найпалкіші мелодії присвячує своїй коханій, насичуючи навіть найліричніше музику неймовірною силою та пристрасністю...

Коли Андрія Маслакова запитують, як давно він співає, то артист відповідає, що перші «університети» пройшов із дідом, Андрієм Романовичем Мусієнком. Співав у супроводі його бандури, через яку в 1930-х діда було репресовано і заслано на Соловки, як українського націоналіста. А той лише носив вишиванку, розмовляв українською мовою, любив народну пісню і за це постраждав...  Співала і матуся, Лілія Андріївна, — понад усе любила виконувати романси, акомпануючи собі на гітарі. Вже п’ятирічним батьки привели синочка до хору при Будинку піонерів у Києві, а звідти він потрапив до хору хлопчиків Українського радіо і телебачення, а також — при Будинку учителя, де співав майже десять років. Андрій навчався гри на фортепіано у музичній школі, потім у коледжі ім. Ушинського, а ще  на музично-педагогічному відділенні Національного педагогічного університету ім. Драгоманова. Хлопець поєднував навчання з репетиціями в Хорі ім.Г. Верьовки... Тричі намагався вступити до Національної музичної академії України. Андрій дуже вдячний тим педагогам, хто його «завалював», бо невдачі змусили юнака поставитися до себе критично. Він отримав освіту у Вищій  школі музики у Нюрнбергзі. Але шлях до навчання у Німеччині був звивистим. Якось улітку Маслаков із друзями поїхали на заробітки до Німеччини. Згуртувалися в музичну «банду»: скрипка, баян, барабан, а Андрій в учителя ще й позичив приголомшливий інструмент — бас-кобзу, яку спіткала сумна доля. У салоні автомобіля, яким хлопці колесили Європою, вона не вміщалася, отож прив’язували її до багажника, але, мабуть, погано закріпили. Одного разу кобза впала прямо під колеса машини. Так концертна бригада залишилася без знаряддя праці і тоді довелося багато співати. Часто виконували українські пісні, і людям це подобалося. Але оскільки юнаки не мали дозволу на концертну діяльність, то, бувало, і в холодну потрапляли... Про них писали місцеві німецькі ЗМІ, причому позитивні статті. Саме німецькі журналісти «охрестили» Маслакова «українським Карузо». Тоді юнак замислився: як навчитися не просто співати від душі, а опанувати мистецтво вокалу.

Запрошення виступати з концертами тоді просто «сипалися» на голову. Всі ці пропозиції Андрій відхиляв, бо вважав зі свого боку це — шарлатанством. А коли відмовлявся від контракту на виконання партії Ріголетто в однойменній опері Дж.Верді, майже плакав, бо за кілька місяців можна було заробити 50 тисяч доларів...Та одного разу в  Нюрнберзі йому впало в око оголошення про майстер-класи, які проводила відома співачка й педагог Анна Рейнолдс. Грошей ледве вистачило лише на прослуховування. Та це вирішило подальшу долю юнака. Фрау Рейнолдс рекомендувала Маслакова своєму учневі Яну Хаммара, який викладав вокал у Вищій школі музики м. Нюрнбергга. Три роки хлопець вдень вчився, а ночами працював на паперовій фабриці, а потім на поїзді дві години їхав брати уроки вокалу. Врешті-решт, день і ніч змішалися і Андрій зрозумів, що більше так не витримає. Але тут, на клопотання педагога, українцеві надали стипендію від клубу «Леон». Аж 500 євро! Тоді з’явилося і пристойне помешкання, і навчання вийшло на новий рівень. І нарешті з’явилися перші контракти. Маслаков встиг попрацювати в багатьох театрах Німеччини — в Аугсбурзі, Нюрнберзі, Майнці, Дессау, Мюнхені, Ейзенасі, Ерфурті.

Нині Андрій Маслаков за кордоном відомий здебільшого як виконавець провідних басових партій в операх німецьких композиторів.

А восени на Кубі Андрій вперше спробував свої сили як режисер і менеджер. Він започаткував «Оперний фестиваль в Гавані», центральним заходом якого була постановка опери Джакомо Пуччіні «Тоска», де Андрій виступив як режисер, сценограф  і виконавець партії барона Скарпіа. А душею проекту і асистентом режисера була дружина Андрія — Клаудія Родрігес. (Художник — Олександр Фадєєв).

До речі, співак вважає себе «провідником між композитором та аудиторією» і це доводить на кожному своєму виступі чи у театрі, чи на концертному залі.