Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Час для того, щоби попідтягати «хвости»

Керівник хорової капели «Дударик» Дмитро Кацал про карантинні будні та концерти колективу
29 вересня, 12:16

Кілька днів тому Львівська облдержадміністрація підбила підсумки конкурсів із виокремлення і нагородження найкращих народних домів та мистецьких шкіл Львівщини. Подавалася на конкурс й хорова капела «Дударик», яка очолила «Топ 10 мистецьких шкіл».

Цей мега-популярний колектив заснував 1971 року за сприяння Українського музичного товариства у Львові хоровий диригент Микола Лукич Кацал. Кількість творів, що  переспівав «Дударик», годі порахувати. На гастрольній мапі колективу, напевно, — пів світу! У творчому доробку капели — й платівки, касети та диски, а ще — запис кількох десятків чудових концертних програм на радіо і телебаченні.

Про сенс участі знаменитої капели у конкурсі ЛОДА, також — про життя в карантині, а ще — про здоров’я «дудариків» — далі у розмові з керівником хору Дмитром КАЦАЛОМ.

— Ми подавалися на цей конкурс удруге, — розповідає Дмитро Миколайович. — Звісно, раді, що є в списку переможців. Щодо нагороди... Так, вона невелика. Але ми, навіть при нашому статусі, не маємо 100% забезпеченості найелементарними речами. Відповідно, найменша підтримка з боку влади — дуже корисна. Зросла у нас зараз чисельність дітей. А елементарно забезпечити їх навчальними площами — відремонтованими —   це проблема, бо ремонт був у нас — 30 років тому... Звичайно, 60 тисяч не зарадять. Але, тим не менш, чи освітлення, чи стелю — щось зробимо навіть за такі малі гроші.

— Минулого року ви організовували до 48-річчя «Дударика» низку потужних заходів, які відбувалися у Домініканському соборі, на площі Ринок,  біля пам’ятника Тарасу Шевченку. А  цьогоріч чим порадуєте?

— Відкриватимемо 50-й сезон. На Покрову зробимо концерт, який присвятимо  українській  армії. Презентуватиметься цей виступ в Опері, але з трансляцією на Інтернет і телебачення. На території храму Святого Лазаря відбудеться прем’єра нашої дитячої Літургії, де діти виконуватимуть всі ролі, крім ролі священика. Навіть хочу, щоби диригували самі діти. Мета — запросити побільше публіки, аби вони переконалися, що навіть літургічна, духовна справа може бути креативною і у дитячому виконанні світлою.  17 жовтня візьмемо участь у проєкті «Ковчег-Україна», котрий організовує відома диригента  Оксана Линів.

Минулого року ми говорили про 10000 творів у вашому репертуарі...

— Нині у нашій бібліотеці, що виставлена в Інтернеті, — понад 15000 творів! Цей ресурс навіть популярніший, ніж наша ФБ-сторінка. Люди заходять, користуються, бо він безкоштовний — можна собі стягнути нотки гарної якості. Ми спостерігаємо за динамікою. Щороку в репертуарі капели з’являється щонайменше вісім концертних програм по двадцять творів — це  160 творів! А крім того, є півтора десятка концертних програм, котрі можуть бути відновлені за дві — три репетиції. 

Зараз всі виконавці нарікають на відсутність виступів через карантин. Наскільки ви обмежені у концертуванні?

— Музиканти нарікають радше на те, що не можуть давати концерти й отримувати за це прибутки. Справді є на що нарікати, бо в умовах нашої давно вже «помаранчевої» зони неможливо зібрати зал. Бо у залі на 1000 місць квитки від 200 глядачів не дадуть жодного зиску! А в нас немає тих обмежень. В нас щонеділі відбувається Літургія у храмі Святого Лазаря. Вона мала Інтернет-трансляцію, і дуже мало було реальних, фізичних відвідувачів... Поза тим, квартет чи октет постійно був задіяний впродовж цілого карантину. Так, до  Дня матері «Дударик» підготував дві фантастичні п’єси — це Скрябіна «Мам» і на слова Шевченка «Нічого кращого немає, як тая мати молодая»  на музику групи «Пентатонікс». Мої хлопчики (в одному випадку — весь склад, в другому — октет, «Дударик — бойз») самостійно зробили шедевр! Вони самі собі заранжували на свій мистецький зріст, самі вибрали текст, придумали оздобу, вибрали костюми, записали відео... Тобто зробили не тільки для мам, а для всіх нас величезну приємність.  А  24 серпня ми співали біля пам’ятника Шевченку Акафіст до Пресвятої Богородиці. Кілька років тому Владика Макарій, який брав участь у цьому Акафісті, сказав: «Як тільки перестануть співати Акафіст, то не буде нам з вами незалежності!».  Щоправда, цього року співали тільки чоловічим складом. Дітей бережемо. Зібралася достатньо потужна громада, хоча було достатньо місця для того, щоби зберігати дистанцію. А зараз маємо на самовивченні три концертні програми — залишиться потім звести це все, трьох-чотирьох репетицій буде достатньо. Хоча коли  немає прямого контакту зі слухачем, немає підживлення прямою енергією... Але є  час для того, щоби попідтягати «хвости»...

— Розкажіть про участь у фестивалі «Прокидання з класикою» у Парку Богдана Хмельницького — на галявині і на килимках, де ви виступили в проєкті «Очі в очі».

— Авторка книжки спогадів родин  загиблих учасників АТО Ірина Вовк, яка  брала інтерв’ю в мене про Василя Сліпака (в останньому томі видання, що зараз має виходити, буде історія про Сліпака), працює у Парку культури,  і це вона запропонувала нам взяти участь у фестивалі. А ми — з дорогою душею! Щодо програми «Очі в очі», то це — стрілецька музика, подана в сучасних ритмах й аранжуваннях. Ми доповнили цю програму старішити козацькими творами і новішими повстанськими творами. Все — в новітніх опрацюваннях з метою зацікавлення молоді. Тобто молодь реагує на ритм, а потім до неї доходить зміст. Програма називалася  «Пісні ХХІ століття».

Щодо планів, пов’язаних із виїздом за кордон... Напевно ж, скасували все через пандемію коронавірусу?

— Маємо плани, наразі в підвішеному стані, на три концерти у Німеччині. Перекладаються вони від травня. Німеччина задекларувала, що відкриється у кінці жовтня.  А як Німеччина задасть тон, то його підхопить вся Європа.

Зараз медики говорять про те, що доволі часто  на COVID-19 хворіють  діти. А як у вашому колективі — є хворі?

— У нас немає, слава Богу, жодного випадку з COVID-19. А моя особиста думка така. Оскільки немає ні вакцин, ані гарантованого лікування, як, приміром, від СНІДу, коли можна убезпечити життя, то колективний імунітет здобудеться тільки за фактом, коли перехворіють 80 % населення. Сумно мені це усвідомлювати, але, на жаль, так є. Тобто кожен має перехворіти...

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати