Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Чернівецькі адреси Лесі Українки

Як сьогодні буковинці вшановують пам’ять видатної поетеси
5 серпня, 2013 - 15:54
УПЕРШЕ ДО ЧЕРНІВЦІВ ЛЕСЯ УКРАЇНКА ЗАВІТАЛА НАВЕСНІ 1901 РОКУ І ГОСТЮВАЛА ПОНАД ДВА МІСЯЦІ У ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ. ПІД ЧАС МАНДРІВКИ МІСТОМ ВОНИ СФОТОГРАФУВАЛИСЯ У ФОТОАТЕЛЬЄ ЯНА КРЖАНОВСЬКОГО (ОРИГІНАЛ СВІТЛИНИ ТЕПЕР ЗБЕРІГАЄТЬСЯ В МУЗЕЇ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ В ЧЕРНІВЦЯХ) / ФОТО З САЙТА LIBRARY.PL.UA

До 100-річчя з дня смерті Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки, 1871—1913 рр.) у Муніципальній бібліотеці ім. Добрянського підготували книжкову виставку «Слідами «блакитних троянд», а в державному архіві Чернівецької області можна побачити експозицію «Спомин про Лесю Українку». Відбулися літературні вечори в Університеті ім. Федьковича, у музеях Юрія Федьковича та Ольги Кобилянської та інших культурно-освітніх закладах.

Мета всіх заходів — показати тісний зв’язок поетеси з нашим краєм. Відвідувачі експозиції мали нагоду подумки перенестися в ті часи та на ті вулиці, якими ходила Лариса Петрівна, адже тут зібрано сучасні світлини Чернівців із зображенням будівель, де вона свого часу мешкала. Також на виставках представили літературу, присвячену Лесі Українці — книжки про її життя і творчість, публікації щоденників та листів Ольги Кобилянської, в якої вона зупинялася, відвідуючи Чернівці.

Нагадаємо: вперше до Чернівців Леся Українка завітала навесні 1901 р. і гостювала понад два місяці. Тут вона написала кілька поезій. Під час мандрівки містом Леся Українка та Ольга Кобилянська сфотографувалися у фотоательє Яна Кржановського, розташованому на розі вулиць А. Кохановського та О. Кобилянської, 16. Оригінал світлини тепер зберігається в Музеї Ольги Кобилянської у Чернівцях.

Про гостини письменниці розповідає директор літературно-меморіального Музею Ольги Кобилянської, поет і дослідник її творчості Володимир ВОЗНЮК:

— На Буковину Лариса Петрівна приїхала в критичний момент свого життя, а саме: після смерті Сергія Мержинського. Свій тяжкий душевний стан вона сама змальовує у своєму листі до Павлика: «Їхала я сюди просто рятуватися. Я була взагалі така прибита, що просто боялась озиватись до людей, аби їм не завдавати смутку... Ся зима була для мене дуже тяжка, я була півроку в моральному пеклі, а два місяці були такі, що справді не знаю, як я їх витримала... Се була страшна трагедія, не кожний може таке витримати. Я витримала...»

Родина Кобилянських зустріла Лесю Українку дуже тепло і з повагою до її пригніченого духовного й фізичного стану, влаштувала для неї такий побут, де було все розписано по годинах і за яким гостя могла працювати годинку-півтори в день. Крім Ольги Кобилянської, особливо піклувалася про її здоров’я мати Кобилянської («Свята Анна», як вдячно її називала Леся Українка).

Про це Леся Українка написала родині Косачів: «П. Ольга і її родичі (батько, мати і два брати) дуже сердечно мене приймають, але без тої галицько-польської гречності, що вже й дихнуть гостеві не дає». Із цього будинку поетеса їздила до Кімполунга й через Вижницю, де спілкувалася з Анною Москвою, та до Буркута, а також 20 вересня 1901 року повернулася на Східну Україну. Сюди ж приїжджав Климент Квітка, майбутній чоловік поетеси, аби подорожувати разом буковинськими і галицькими Карпатами.

У Чернівцях Леся Українка не залишилась на самоті зі своїм горем. У листі до батьків від 28 квітня вона пише: «Темп життя багато тихіший, ніж у Львові. Добре мені тут «в санаторії на Новім світі... Місто не дуже велике, але симпатичне і чистеньке, ціле на горі. Околиця дуже гарна, якась ідилічна: гори ще не дуже високі, Прут під самими Чернівцями тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких «зарінках». Вид дуже широкий, як вийти за місто (а се звідси не трудно)». А ще про те, як її сердечно прийняли в сім’ї Кобилянських, тут вона бачилася з В. Стефаником, О. Маковеєм, називає інших, які перебували в місті, серед них актора Гриневецького, співака Бєлінського і художника Івасюка.

У травні відбулася зустріч письменниці з чернівецькою громадськістю. Городяни радо вітали Лесю Українку. 9 (22) травня чернівецька громада влаштувала в залі Українського народного дому вечірку на честь поетеси. «Товариські сходини», як їх тоді називали, відбулись заходами «Буковинського Бояна», а головним чином — академічного (тобто студентського) товариства «Молода Україна». Вечір, який відбувся з участю Лесі Українки, вів професор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький. Про це газета «Буковина» писала так: «Незвичайна землячка чарувала всіх високою освітою, гарячим патріотизмом, рідкісною скромністю».

Василь Сімович від імені студентського товариства «Молода Україна», яке мало своє видавництво, звернувся до письменниці та попросив її підготувати збірку поезій до видання. Леся Українка охоче погодилася. А вже на осінь було укладено збірку із заголовком «Відгуки», з розділами «З невільничих пісень», «Ритми», «Хвилини», «Легенди». Разом із поемою «Одержима» третя збірка оригінальних поезій Лесі Українки побачила світ 1902 р.

— Збірка поезій «Відгуки» була третьою та останньою збіркою поезій, яка вийшла за життя поетеси, — розповідає науковий працівник Чернівецького краєзнавчого музею Наталія ВОЗНЮК. — Знаменним є те, що «Відгуки», які вийшли після поетичних збірок «На крилах пісень», «Думи і мрії», були видані саме на Буковині, у Чернівцях, тісно пов’язавши наш край з надзвичайно талановитою жінкою — Лесею Українкою.

Так, 1923 р. у Чернівцях були видані твори Лесі Українки для дітей, але тепер їх уже не знайти, бо 1947 р. радянська влада знищувала українські книжки. Тоді, мабуть, загинула збірка Лесі Українки, на яку в той час озвався молодий письменник Остап Вільшина.

Про тісний зв’язок Лесі Українки з нашим краєм свідчить і той факт, що одним із перших читачів — дослідників літературної творчості Лесі Українки був Осип Маковей. Між молодою поетесою та відомим критиком розпочалося тривале листування. В одному з листів до Маковея Леся зазначала: «Не знаю, як хто, але я б хотіла, аби мене судили по щирості, не вважаючи ні на мою молодість, ні на молодість нашої літератури...»

Вдруге й востаннє Леся Українка побувала в Чернівцях, коли поверталася з Італії 1903 р. Із 5 до 19 червня 1903 р. вона гостювала у Кобилянської, котра мешкала тоді в будинку на вулиці Штернгассе, 6 (нині вул. Хотинських комсомольців, 6), який зберігся й понині...

Марія ВИШНЕВСЬКА, Чернівці
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments