«Чудовий тиждень»

У Маямі на початку грудня щорічно проходить найбільший у світі арт-ринок сучасного мистецтва, який складається з 18 різноманітних арт-ярмарків — від найбільшого і найдорожчого «Арт Маямі-Базель» до вузькогалузевих, як-то Ink Maiami, де виставлені роботи виключно на папері.

На тиждень у південну Флориду з усього світу злітаються тисячі колекціонерів, художників, галеристів, моделей, музикантів, дизайнерів та інших поціновувачів богемного життя, щоби провести дні під гарячим грудневим флоридським сонцем та яскраві ночі на вечірках, яхтах і в нічних клубах, розповідає «Дню» українська художниця Зоя СКОРОПАДЕНКО, чиї роботи представлені на арт-ярмарку.

«УСІ ПЛАТФОРМИ ПРОПОНУЮТЬ ШИРОКИЙ СПЕКТР РОБІТ УСІХ МОЖЛИВИХ ПОПУЛЯРНИХ ТЕЧІЙ»

«Особливої різниці між усіма ярмарками, хіба що крім розмірів, маркетингу та цін, немає, оскільки всі платформи пропонують широкий спектр робіт усіх можливих популярних течій так званого сучасного мистецтва: від поп-арту та гіперреалізму до концептуального мистецтва і фігуративної ілюстрації, від гігантських інсталяцій до сучасної мінімалістської кераміки.

Усе ще в тренді оп-арт (стиль у мистецтві, який використовує оптичні ілюзії, — зародився у 1920-х роках) та геометричне 3D-мистецтво (також родом із середини ХХ століття часів Роберта Раушенберга та Жана Тенглі), — ділиться спостереженнями пані Зоя. — Особливо цікава сучасна кераміка, де неймовірні поєднання кольору та форми.

Зоя Скоропаденко та Грегорі Перкел на фоні роботи Грегорі Саванарола

Хоча, як і все в житті, термін «сучасне» на світовому арт ринку — це дуже відносне поняття. От, скажімо, велику частину робіт, заявлених на гіганті «Арт Маямі-Базель», становлять твори Пікассо, Шагала, Лєже, хоча працювали вони 100 років тому. Був представлений навіть Гойя. Хоча, звичайно, якщо не брати до уваги, що він помер років 200 тому, то роботи його дуже сучасні і злободенні, — каже пані Зоя. — Для того щоб знайти справді цікавих художників сьогодення і майбутнього, потрібно обійти такі ярмарки, як Untitled, Scope, Pinta, Satellite, Prism, та інші. Тут і вхідні квитки дешевші (якщо, скажімо, на «Майямі-Базель» квиток коштує $45, то на Pulse — $15), і набагато більше цікавого й нового, молодого та небаченого. Від маленьких галерей із Аляски до японських та кенійських арт-проєктів».

«УКРАЇНЦІВ НА СВІТОВОМУ АРТ-РИНКУ МАЛО, АЛЕ МИ Є»

«Українців на світовому арт-ринку мало, але ми є. Знаходимо одне одного або випадково, або завдяки шанувальникам мистецтва із новітньої молодої української імміграції, яка відвідує арт-ярмарки. Цього року в Маямі на загальному світовому ринку було представлено сім українських художників, — продовжує Зоя Скоропаденко. — Найбільше українців було на Pulse Art Fair. Тут були виставлені роботи художника-концептуаліста родом із Харкова Грегорі Перкела. Кураторський проєкт Vellum Projects із Нью-Йорка представив у своєму міжнародному проєкті мої «Інтелектуальні пейзажі». Єдина українська галерея на ринку — Voloshyn Gallery з Києва, яка привезла роботи Олексія Сая, Михайла Деяка та Ігоря Гусєва».

На арт-ярмарку «Маямі-Базель» продавали лише українських сучасників Матісса та Пікассо. Галерея David Zwirner пропонувала малюнки Соні Делоне. Мюнхенська галерея Thomas — привезла скульптуру Олександра Архипенка «Глорифікація краси».

Українські художники сьогодення мали чудовий тиждень. Їх не лише охоче купували, а й відзначили музеї та куратори, розповідає пані Зоя. Зокрема, вона підписала контракти з галереями Торонто, Сієттла, Нью-Йорка, Аделаїди, Парижа та Луїзвіля. Стенд Voloshyn Gallery був відзначений Арт Музеєм Переса в Маямі. Мультимедійна робота «Савонарола» Грегорі Перкела стала партнерським проєктом харків’янина, Pulse Art Fair та журналу Art in America.

«БАНАН, ЯКИЙ ЗДІЙНЯВ СТІЛЬКИ ГАЛАСУ»

«Ну, і як не згадати про славнозвісний банан, який здійняв стільки галасу, що на 15 хвилин усі забули про імпічмент Трампу, а банановий мем став must have усіх арт-ярмарків у Маямі, — відзначає українська мисткиня. — Банан, приліплений сірим скотчем до стіни стенда паризької галереї «Перротін», — витвір великого італійського арт-троля Мауріціо Каттелана.

Він відомий своїми інсталяціями, такими як La Nona Ora («Дев’ята година»), яка зображує воскового Папу Римського Івана Павла ІІ, придавленого метеоритом. Витвір «Him» — це воскова фігура Адольфа Гітлера на колінах, яка 2016 року була продана в Нью-Йорку за 17 млн доларів. Якщо вам доводилося бувати в деяких музеях сучасного мистецтва, то ви могли бачити безголові опудала коней, прибитих до стіни, під назвою «Untitled». Наприклад, одне з них є в музеї Страсбурга.

Ще варто згадати його інсталяцію «America» — функціональний унітаз, зроблений із твердого золота 18-каратної проби. Він перебував у колекції Музею Гугенхайма, але цього року його хтось поцупив. Будете бачити — поверніть: винагорода — 124 000 доларів.

Банан від Мауріціо Каттелан

Ну, а банан у Маямі став геніальним поверненням Каттелана на світовий ринок, про який він забув на 15 років, але, мабуть, лаври арт-троля Бенксі, котрий минулого року знищив шредером на аукціоні своє графіті, змусили італійця приліпити банан. Хороший, якісний тролінг — це завжди хайп. А де хайп — там мем. А де мем — там віртуальний вірус, який спровокував у Маямі й в інтернеті бананову лихоманку.

Банан за час ярмарку «Маямі-Базель» був уже тричі проданий за 120 000 доларів. А потім його раптом з’їв грузин Давід Датуна. Щоправда, своїм вчинком він не дуже додав підписників до свого Інстаграму (у нього їх лише 37 000), але 15-хвилинну медійну славу здобув, Проте про нього одразу ж і забули, бо що з ним сталося після перетравлення банана — невідомо», — посміхається пані Зоя.