Істина - пробний камінь самої себе та брехні.
Бенедикт Спіноза, нідерландський філософ, науковець, політичний та релігійний мислитель

Директор без фрака

Про музичне життя Львова розповiдає новий керівник філармонії Володимир Сивохіп
22 листопада, 2006 - 00:00
ВОЛОДИМИР СИВОХІП

У стінах консерваторії він користується репутацією людини- практика. Мається на увазі не тільки багаторічне керівництво камерним хором «Gloria», під час якого колектив здобув справжнє європейське визнання, а про його феноменальну здатність, перебуваючи на посаді відповідального секретаря Львівської організації спілки композиторів, організовувати, здавалося б, фантастичні мистецьки проекти, нести за них відповідальність і за будь-яку ціну вміти доводити до кінця — переважно щасливого... Серед львівських музикантів про нього давно ходить легенда, що він — перший, хто вранці приходить в будівлю філармонії, останній, хто виходить...

— Рік тому в пресі активно обговорювався скандал навколо Львівської філармонії (зміна директорів, страйки оркестрантів, «мертві душі» в оркестрі та інше). Ця ситуація вже вичерпана?

— Я не звертаю увагу на різні балачки, а просто працюю. Попередні два директори ще плекають якісь плани та надії на повернення у крісло керівника. Зараз наш симфонічний оркестр активно виступає. А «мертвих душ» у колективі вже немає.

— Що концептуальне і практичне вже зробили, і що намагаєтесь зробити на директорській посаді?

— Творчий потенціал філармонії вимагає кропіткої та довготривалої роботи на перспективу. Наприклад, за літню паузу нам вдалося повністю оновити і зробити привабливим на вид коридори і фойє філармонії. Коригується штатний розклад установи: симфонічний оркестр отримав 10 додаткових ставок — за рахунок скорочення зайвих. Структурується і штат адміністративно-господарського персоналу. А до початку концертного сезону ми видали просто розкішну книгу — календар концертів: ілюстровано-анотований! Є чимало цікавих творчих задумок, і я впевнений, що їх буде реалізовано.

— Ваше призначення не всім сподобалося. Навіщо вам було потрібно звалювати на себе директорство Львівської філармонії?

— Мабуть, моє призначення директором філармонії було потрібно на противагу деяким колегам, бо я не вписуюсь, я «абсолютно не в тему». Мене, можна сказати, кинули на прорив. На жаль, рідко маю можливість робити те, що потрібно саме мені, — я слуга обставин...

— Розкажіть про ваші недавні гастролі з хором «Gloria». — Ми виступали в польському містечку Сейни, що розташоване на прикордонні з Білоруссю та Литвою на запрошення Кшиштофа Чижевського з «Фундації Пограниччя». Дали два концерти з програмами музики Арво Пярта та української духовної музики під час зустрічі «Подолання кордонів: Польща—Україна—Німеччина в Новій Європі».

— Якої репертуарної політики, а також стильових моментів виконавства намагаєтесь дотримуватися як диригент?

— Саме життя підказало нам репертуар — це духовна музика. І тут вже немає особливих застережень щодо епох, стилів, тексту, виконавських манер — чи це Бах, Вівальді та Моцарт, чи це — Пярт, Щетинський, Ланюк.... Ми намагаємося передавати музику, її красу, досконалість, гармонію... Чи просто співпереживати кожен раз кожне слово, кожен мотив, кожне дихання...

— З великим ентузіазмом публіка сприйняла виконання хором «Gloria» «Реквієму» Моцарта на фестивалі «Контрасти».

— Ви знаєте, музика цього твору супроводжує мене все життя і завжди залишається актуальною. В кожного своя дорога до такої музики, як і свій «Реквієм». Про виконання цього твору я думав давно, проте усвідомлював всю відповідальність перед «обраною темою»... Такі твори не можуть даватися «кров’ю», а тільки великою любов’ю до вічних ідеалів — до життя, до краси, до простоти, а ще потрібне переживання чи навіть співпереживання за все, що не так в цьому житті. Зараз довкола нас, довкола мене багато «що не так»...

— Цьогорічні «Контрасти» вже проходили вдванадцяте раз. Фестиваль відзначився тим, що на ньому домінували твори Моцарта і Шостаковича, а програми були дуже популярними серед слухачів. Це новий курс філармонії — популяризація класики серед публіки?

— Повірте, важко говорити про рідну «дитину», яку 12 років плекав, а вона виросла не такою, як хотілось би, чи її дорога пішла нібито не туди. На це все є ряд і об’єктивних і суб’єктивних чинників. Але фестиваль, як не дивно, залишається популярним у Львові і має багатьох своїх прихильників, які спеціально приїжджають на наші «Контрасти» з різних регіонів. Можна сказати, фест поступово перетрансформовуеться, не знайшовши палких прихильників і пропагандистів сучасної, зокрема, авангардної музики, він почав шукати щось інше. Тому зараз в афішах «Контрастів» з’являються імена Баха, Моцарта, Гайдна, аж до Шостаковича....

— «Оксамитна куртина II» — мистецький винахід польського музиколога Анджея Хлопецького, шість років тому випробуваний у Кракові й тепер завітав до нас в Україну. На яких моментах оригінальності цього заходу ви б хотіли зосередити увагу?

— Це ніби ковток свіжого повітря. Фестивалем долає кордони і бар’єри, якими ми занадто обтяжені. Так, на відкриття відбувся концерт у Львові Національного симфонічного оркестру Польського Радіо (одного з кращих в Європі). В програмі виконувались твори Скорика (Україна), Нарбутайте (Литва), Канчелі (Грузія), Лютославського (Польща) — це і є «Оксамитна куртина», яку ми хочемо якнайширше розкрити, щоб через музику передати ритми Європи.

ДОВІДКА «Дня»

Сивохіп Володимир Степанович народився 6 січня 1965 року в Дрогобичі Львівської області. В 1992 закінчив Львівську державну консерваторію за спеціальністю «музикознавство», в 1997 — аспірантуру в Інституті мистецтва, фольклору та етнографії при Національній академії наук України. З 1990 працює на посаді відповідального секретаря правління Львівської організації Спілки композиторів України. Пiд час роботи в Спілці організував і провів ряд музичних фестивалів. Серед них: «Музика українського зарубіжжя» (до 100-річчя української еміграції), Фестиваль М. Лисенка у Львові, «Відображення» (до 100-річчя Б. Лятошинського). Є співорґанізатором та директором Міжнародного фестивалю сучасної музики «Контрасти».

Автор публікацій: «Сакральне мистецтво Бойківщини», «З історії українського етномузикознавства: Зиновій Лисько», «З історії музичної культури Галичини», «До питання зародження музикознавства в Галичині». Є постійним редактором видань конференції «Дослідники народної музики Галицько-Володимирських земель». З 1999 р. В. Сивохіп керівник та диригент камерного хору Gloria, який є учасником багатьох міжнародних фестивалів. За досягнення в галузі української музичної культури В. С. Сивохіп нагороджений премією ім. М. Лисенка, має численні відзнаки. З 2006 р. є директором Львівської філармонії.

Роман ЮСИПЕЙ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments