Директор — лицар сцени

Учора надійшла приголомшлива звістка: не стало одного з найкращих театральних директорів України Марка Бровуна. Ми знали про його важку хворобу, але він чинив їй спротив з гідністю лицаря сцени, переконуючи всіх у перемозі над своєю недугою... Ще зовсім недавно Марко Матвійович під загальні оплески вийшов на сцену Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру, підтягнутий і зібраний, — на вечорі пам’яті свого колеги, режисера Віктора Шулакова, з яким він розділив Шевченківську премію за «Енеїду» Котляревського, і прочитав перед його портретом Єсенінське:

«До свиданья, друг мой, до свиданья...
Милый мой, ты у меня в груди,
Предназначенное расставанье
Обещает встречу впереди...»

Але ніхто не здогадувався, що це станеться так швидко і так раптово... Останнім часом Бровун переселився в театр — і там помер...

Марко Матвійович був не просто лідером театрального Донбасу — за 25 років свого керівництва Донецьким музично-драматичним театром він вивів його в лідери української театральної культури, обстоюючи її національну гідність, українську мову (що не так легко давалося на Сході), її високий репертуарний чин і європейськість.

Зразковий театральний менеджер і громадський діяч, народний артист України, заступник голови Національної спілки театральних діячів Донбасу, голова Донецької постійної комісії з питань культури і духовності Марко Бровун, гуманітарій найвищого ґатунку, був стратегом театру, талановито поєднуючи в собі організаційно-фінансові здібності з мистецькими. Його яскраві виступи на театральних з’їздах, депутатських і міністерських зібраннях формували нову театральну політику, плекали менеджерську еліту.

Марко Бровун активно стежив за найновішими театральними пошуками, із рвійністю молодого початківця «накидався» на театрознавчі відкриття, стежив за молодими режисерами й акторами, даючи їм можливість утілити свої задуми на керованій ним сцені. Нова генерація українського театру безмежно вдячна йому за це.

Останнім часом Марко Матвійович багато часу приділяв етично-моральній сфері культури, турботі про ветеранів сцени, про театральну освіту, про необхідність високої моралі в політиці як гарантії демократії й державної гідності.

Після втрати Богдана Ступки смерть Марка Бровуна — один із найважчих ударів по українському театру.

Спи спокійно, дорогий друже! Нам тебе дуже бракуватиме...

Лесь ТАНЮК, голова Національної спілки театральних діячів України, народний артист України; Неллі КОРНІЄНКО, директор Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, академік, доктор мистецтвознавства