Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Еліта й псевдоеліта: кінець невизначеності

15 липня, 00:00

Хаос, в якому перебуває українське суспільство, викликаний хаотичним станом його еліти. Останнє є прямим результатом розмитості наших уявлень про природу еліти й відсутності точних визначень. На це справедливо звернули увагу Юрій Андрухович і Гліб Корнілов, статті яких у газеті «День» (6 і 24 червня ц. р.) викликали неабиякий резонанс. А може питання про сутність еліти не має точного вирішення? На щастя, це не так.

Почнемо з того, що національна еліта є складовою частиною нації - цієї живої системи, колективної істоти, біосоціального організму. А де жива система, там обов`язково наявні системні функції і відповідні підсистеми, спеціалізовані на їх виконанні. Що це за функції і підсистеми?

Де б ми не опинились - у Франкській державі чи Венеціанській республіці, в Київській Русі чи Козацькій Україні - всюди за строкатістю та неподібністю культур, звичаїв, політичних систем та вірувань можна розгледіти одну спільну рису - наявність чотирьох соціальних функцій: 1) світопізнання, 2) владної, 3) господарської, 4) праці - і чотирьох соціальних груп, які ці функції виконують.

Звідси лише один крок до розуміння сутності еліти. Згадаймо, що слово «еліта» (від франц. elite) означає «краще, добірне». Отже: до еліти належать ті, хто краще за інших - найкомпетентніше - виконує свою системну функцію.

Зі сказаного логічно випливають три важливі наслідки:

По-перше, абстрактної еліти не існує, а є чотири конкретні елітарні групи: духовна, владова, бізнесова і професійна.

По-друге, компетентність (від лат. competentis - відповідність) еліти у виконанні своєї системної функції визначається вродженими здібностями і кваліфікацією.

По-третє, елітарна група, компетентна у виконанні своєї функції, є некомпетентною у виконанні трьох інших системних функцій.

Структура Еліти

Базовою в національному організмі є підсистема Спеціалістів, до якої входять професіонали: математики й лікарі, трактористи і програмісти, педагоги і сталевари... Кращі з них, що є носіями вищого рівня майстерності в рамках певної спеціальності, складають професійну еліту. Її характерна ознака - здатність до виконання з гарантованою якістю та в гарантовані терміни конкретної роботи - чи це хірургічна операція, чи комп`ютерна програма, чи музика до кінофільму.

Кожен зі Спеціалістів є компетентним у певних професійних рамках. Для налагодження ефективної взаємодії та інтеграції їхніх зусиль потрібне виконання окремої системної функції. Її здійснює підсистема Підприємців, кращі з яких становлять бізнесову еліту. Критеріями її елітарності є досконале виконання трьох основних обов`язків: одержувати прибуток, дотримуватися законодавства, дбати про своїх працівників.

Якщо Підприємці дбають найперше про благо своєї справи, то повинні бути й організатори, які працюють в інтересах всієї нації. Люди, компетентні у сфері державного адміністрування й безпеки, становлять підсистему «Влада». Для їх позначення застосовують як на Заході (скажімо, європейські традиціоналісти Рене Генон і його школа), так і на Сході ПРОПУСК!!!!. Це давнє арійське слово Кшатрій, яке, згідно з етимологічною реконструкцією, первісно означало «озброєну людину», «мечоносця», «кесаря». Кращі з підсистеми Кшатріїв формують владну еліту.

На вершині природної соціальної ієрархії розміщена підсистема «Світопізнання», яка осмислює життя системи «нація» і її взаємодію з надсистемою: природою, людством, Богом. Людей, компетентних у виконанні цієї функції, прийнято називати давнім словом Брахмани. Цікаво, що традиційна назва цієї функціональної групи найкраще збереглася саме в українській культурі: в народних святах (Рахманський Великдень), назвах населених пунктів (Рахманівка), прізвищах (Рахман, Рахманів, Рахманюк), мовних зворотах («рахманова земля», «постимось, як рахмани»), літературних пам`ятках («Повість врем`яних літ»), легендах тощо. Завдяки Брахманам нація досягає самоусвідомлення і пізнає своє місце у світі. Вони є провідниками животворящого Духу, тому кращі з них становлять духовну еліту нації.

Зрозуміло, що описана структура еліти є ідеальною конструкцією, притаманною здоровому, природовідповідному суспільству. Проте без ідеальних моделей і цілей не можливий осмислений розвиток. Крім того, розуміння природної ієрархії національного організму дозволяє пробачити всю хворобливість і збоченість теперішнього стану суспільства. Перше, що впадає в око, це -

Феномен псевдоеліти

«У ролі політичних діячів перед нами виступають нерішучі люди, що лише намагаються видати себе за стійких державних мужів. Не злічити нахаб і нероб у штатах державної служби. Нескінчений ряд керівників, котрі не можуть керувати, бо природа призначила їх плазувати», - так професор Лоуренс Пітер, автор усесвітньо відомого бестселера «Принцип Пітера», змальовує стан справ у США й Канаді. Це тільки підтверджує, що проблема «некомпетентності еліти» є всезагальною. Щоправда, якщо бути термінологічно точним, то справжня еліта за самим означенням завжди компетентна. Тому, коли йдеться про некомпетентність із претензіями на елітарність, коректніше вжити термін «псевдоеліта».

Псевдоеліта є пародією на справжню еліту. В її поведінці навіть присутній елемент комічного, пов`язаний з імітацією корисної роботи. За великим рахунком, вона не створює нічого, крім ілюзій - чи це «економічні реформи», чи «масова приватизація», чи «громадянське суспільство».

Феномен псевдоеліти виникає внаслідок виконання людьми невластивих їм системних функцій, до яких вони не мають ні здібностей, ні кваліфікації. Наприклад, що відбувається, коли Спеціаліст намагається виконувати функції Підприємця? Як правило, результат усюди однаковий - через якийсь час бізнес занепадає й розвалюється. А якщо Підприємець починає виконувати роботу Кшатрія? Тоді занепадає держава. Річ у тім, що Підприємець має здібності ефективно й надійно працювати заради власної справи й отримання особистого прибутку. Тож не дивно, що потрапивши на державний рівень, він діє згідно зі своєю природою і продовжує просто заробляти гроші. У древньому Римі про таких казали: «бідним він приїхав у багату провінцію, багатим він виїхав із бідної провінції».

Ще жалюгідніше видовище, коли на високу державну посаду потрапляє пересічний Спеціаліст. Робота, необхідна на цьому рівні, настільки перевищує його розуміння, що він стає маріонеткою в руках свого оточення. Тут гарантовано діє Наслідок №20 Принципу Пітера: «Можливості компетентного підлеглого керувати некомпетентним начальником перевищують можливості некомпетентного начальника керувати компетентним підлеглим». При цьому будь-які спробі «перевиховати» Спеціаліста на Кшатрія цілком безглузді - з тим самим успіхом можна з коня-ваговоза робити арабського скакуна, адже схильність до виконання однієї з чотирьох системних функцій є вродженою. І хвала Богові, адже це робить соціальний організм стійким і життєздатним. Інакше над нами завжди висіла б загроза катастрофи, якщо внаслідок моди, кон`юнктури чи масового психозу всі раптом захочуть «перевиховатись» і стати, наприклад, артистами чи політиками. Адже хто тоді вирощуватиме хліб і вчитиме дітей?

Хто є хто? Отримайте точну відповідь

Усе сказане вище є лише маленькою ілюстрацією до твердження, що проблема еліти таки має точне вирішення. Це стало можливим завдяки науковим досягненням останнього десятиріччя, найперше в галузі антропології і психоінформатики. Дещо вже опубліковано (наприклад, в нашій книзі «Психологічні аспекти в менеджменті», в газетних і журнальних статтях), дещо просто тихо застосовується для вирішення конкретних завдань. Існуючі підходи дозволяють досить надійно визначати схильності людини до виконання тієї чи іншої системної функції. Тому й питання про належність людини до однієї з чотирьох елітарних груп також може вирішуватись коректними науковими методами. Потрібна лише правдива інформація про особисті якості досліджуваної особи, а в наш час її завжди можна знайти в достатній кількості. Було б бажання.

Юрій Андрухович завершив свою статтю про еліту словами: «Очікуваних висновків немає і не може бути - брак дефініцій призводить до інтелектуальної непевності. Я знаю, що нічого не знаю». Насправді не все так похмуро, друже. Дещо життєво важливе ми все ж таки знаємо.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати