Феномен Святослава Максимчука

За цей мистецький проект Святослава Максимчука висунуто на здобуття Шевченківської премії. Святослав Васильович  вважає, що його найвище покликання - це художнє читання, і в ньому актор зумів досягти найвищих осягів. Максимчук має феноменальну пам’ять (знає безліч текстів, часом вельми просторих, що для елементарної людини стає незбагненним, а коло його читання твориться не стихійно й принагідно, але наче укладене в чітку систему). С. Максимчук – свідомий пропагандист української класичної й модерної літератури, а своє життя «оре Франкову ниву», засіваючи її «Шевченковим зерном правди». Бо завжди робив усе можливе для популяризації українського слова не тільки в світі. Часто виступає з читаннями, працював у жанрі звукозапису, був ініціатором проведення на сцені рідного Львівського театру ім. М. Заньковецької неповторних зустрічей з елітою нашого часу. Ці зібрання, які вже увійшли в історію як «Заньківчанські вечори» і виявили у С.В. Максимчука організаційні здібності ведучого, мають вагоме суспільно-мистецьке значення, бо така форма діалогу з публікою викликала значний інтерес і будила живу думку.

Однак Шевченко і Франко у творчій робітні Максимчука є завжди на першому місці, пройшовши разом із актором і технічно складний шлях еволюції звукозапису (від магнітофонних касет до аудіодисків), й удосконалення художньої майстерності голосу читця. Митець щоразу поруч із цими національними авторитетами відчував своїм священним обов’язком гідно репрезентувати для сучасного покоління їхні ідеї, ідеали. До ювілею Тараса Григоровича актор виступив із унікальним проектом «Мій Шевченко» – аудіокнигою, яка  має академічне значення як звуковий варіант знаменитого «Кобзаря».

Святослав Максимчук - не просто актор-читець, а  митець-інтерпретатор художнього слова, яке найбільш повно знайшло себе у творчому наближенні до Франкового генія. Громадська позиція Каменяра виявилася особливо суголосною із життєвим кредо артиста. Охоплює цю постать крізь різні жанрові форми його доробку – від суто ліричної поезії до панорамних інтерпретацій його поем, зокрема «Мойсея» та «Похорону». Причому в кожному новому відтворенні митець щоразу переживає нове осяяння, з однаковим запалом поринаючи чи то в казкову стихію «Лиса Микити», чи в автобіографічні зізнання письменника. Тут не можна не відзначити, що ці Франкові одкровення «про себе самого» додають акторському голосові Максимчука наче другого дихання.

Усі ці грані духовних світочів Шевченка та Франка органічно втілює концертна програма літературного читання Святослава Максимчука «Є така країна Україна, де живуть Шевченко і Франко: мозаїка з творів», яку актор представить у Києві у Національній спілці письменників України.