Гігер, Грінвей та екстремальна педагогіка

Нижче — п’ять найцікавіших, на нашу думку, подій та прем’єр фестивалю.

1. «ЧУЖИЙ» ТА ҐІҐЕР

Цього сезону шанувальники жанру хорору й узагалі весь кіносвіт відзначає 40 річницю легендарного фільму «Чужий» (1979, режисер Рідлі СКОТТ). Із цієї нагоди в Києві розгорнеться ціла програма заходів — кінопокази, виставка та концерт.

Візуальний концепт «Чужого» створив швейцарський художник Ганс Рудольф (Г.Р.) ҐІҐЕР (1940 — 2014). Він народився в місті Кур (Швейцарія) в родині аптекаря. Навчався в художніх школах Цюріха, публікував графічні твори в андерграундних журналах, займався прикладним дизайном, цікавився Фройдом та вів мальований щоденник своїх сновидінь-жахів. 1966-го зустрів свою музу — акторку Лі ТОБЛЕР, чиї риси вгадуються в його численних роботах. Дебютував у кіні 1968-го, в арт-хаузній фантастичній стрічці Swiss Made 2069, де знявся сам і де вперше з’явився образ Чужого. Ґіґер працював також із відомим мексиканським режисером Алехандро ХОДОРОВСЬКИМ над проектом «Дюна», що так і не був втілений (згодом стрічку зняв Девід ЛІНЧ). Проте серія малюнків до фільму набула культового статусу та вплинула на багатьох митців. У результаті О’Беннон, сценарист фільму «Чужий», залучив Г.Р.Ґіґера до подальшої співпраці. Цікаво, що перші ескізи студія 20th Century Fox не прийняла, оскільки вважала їх надто ексцентричними та побоювалася, що аудиторія їх не сприйме. Втім, Рідлі Скотт наполіг на залученні митця. Г.Р.Ґіґер створив для першого «Чужого» не лише дизайн персонажів, а й цілий світ — інтер’єр, екстер’єр, задні плани, декорації, пейзажі. Як наслідок, 1980-го художник отримав «Оскар» за візуальні ефекти саме в «Чужому». Згодом працював над фільмами жахів «Полтергейст 2» (1986) та «Особина» (1995). Ґіґер мав також тісний зв’язок із музичною індустрією: є автором стійки мікрофона соліста Korn, електрогітар Ibanez, обкладинок для альбомів Emerson, Lake and Palmer, Деббі ХАРРІ (включені журналом Rolling Stone в 100 найвидатніших обкладинок століття), а також Danzig, Shiver, County Morgue, Celtic Frost, Triptykon та багатьох інших. Музичні твори прославленого індустріально-рокового гурту The Young Gods стали саундтреком для згаданого фільму Swiss Made 2069.

Власне, Young Gods 2 червня виступлять у Києві, в клубі MonteRay Club. Спеціальний показ фільму «Чужий» запланований на 27 травня в кінотеатрі «Київ», а 30 травня в Довженко-Центрі відкриється виставка «АЛІЄНація: ретроспектива Г.Р.Ґіґера». Серед найбільш вражаючих робіт — двометрова скульптура «Чужого» та шість інших скульптур, а також 32 графічних твори 1960 — 2000-х. У експозиції будуть представлені «Біомеханоїди» 1960-х, «Тріп-Тихон» (1970), біомеханічні пейзажі 1970-х, енциклопедичний автопортрет 1976-го, ранній концепт-арт для нереалізованого фільму Ходоровського «Дюна» та для «Чужого». Твори надано музеєм Г.Р.Ґіґера, заснованим самим художником 1998-го в Грюєрі, Швейцарія.

2. ПІТЕР ҐРІНВЕЙ І СМЕРТЬ КІНА

Легендарний британський режисер і художник уперше завітає до Києва. В програмі «Століття» покажуть один із найбільш вишуканих його фільмів «Зет і два нулі» (1985), а головне, сам Пітер ҐРІНВЕЙ проведе 26 травня авторську зустріч «Кіно померло, нехай живе кіно!»

Ґрінвей створює фільми як картини, де естетика домінує над сюжетом, а метафори та візуальні образи переважають над історією. Пітер стверджує, що кіно не має розповідати сюжети подібно до книжок:

«Кіно змінюється, підкорює нові простори, досліджує, виходить за межі, досягає Величі. Сидіти в темряві й дивитися відеоілюстрацію до оповідання з першої-ліпшої книгарні більше нецікаво. Сучасна активна аудиторія очікує більшого — набагато більшого. Вона хоче більшого за театральні форми, відтворені на великому екрані, більшого за драму, яка лише карає протягом своєї довшої першої та скромно винагороджує в своїй коротшій другій половині. Більшого за чергове розслідування вбивства в супермаркеті, більшого за автоаварії, масні поцілунки, жорстокі вчинки, легку порнографію, і за пісні сюжети в помпезних декораціях, які, очевидно, намальовані в фотошопі. Ми прагнемо дечого, що заслуговує на медіа, що його репрезентує, дечого, що не дратуватиме наше сприйняття, ми прагнемо кіна, що усвідомлює себе як кіно й відображає процес свого створення.

Давайте досліджувати й виходити за межі текстового кіна. Розірвімо текстуальну пуповину, що пов’язує фільми-немовлята з матінкою-книгарнею. Досить вигодовувати кіно текстуальним молоком. Викиньмо сценаристів за межі кінопроцесу — нехай пишуть романи і не займають фільми. Рембрандт казав: лише те, що ви маєте очі, не означає, що ви бачите. Вчіться бачити. Кіно — це про зображення, а не про слова. Дивіться на зображення замість читати текст. Дюшан казав: найкраща картина — не наративна, вона не має потреби оповідати історію. Так само й з кіном. Досить нівечити срібні екрани сторітелінгом. Це завдання книжок — розповісти історію, і в цьому їм немає рівних. Нехай книжки роблять свою справу, а кіно — свою, йому не треба задурювати та заглушувати глядача до смерті своїми сюжетами. Припиніть ходити в кіно за оповіданням. Кіно надто глибоке, дивовижне і бурхливе, щоб бути пісочницею для сценаристів. Облишмо письменників позаду, далеко позаду. Зробімо, нарешті, з кіна — кіно».

3. ВОЛОДИМИР ПАЛАГНЮК І «МІСЬКІ ПІЖОНИ»

У згаданій програмі «Століття» так само буде показано комедію Рона АНДЕРВУДА «Міські піжони» (1991). Цікава вона насамперед тим, що за роль у ній голлівудська зірка українського походження Джек ПАЛАНС (Володимир ПАЛАГНЮК) отримала свій перший і єдиний «Оскар».

Джек Паланс народився 18 лютого 1919 у родині українських емігрантів Івана ПАЛАГНЮКА та Ганни ГРАМ’ЯК. Батько був родом із села Іване-Золоте на Тернопільщині, мама зі Львова. Володимир пробував себе в спорті, досяг неабияких успіхів у боксі. З початком Другої світової вступив до Військово-повітряних сил США, брав участь у воєнних діях, мав нагороди. Після війни працював охоронцем, фотомоделлю, репортером. Дебютом на екрані була роль злочинця в стрічці «Паніка на вулицях» (1950). Його найвідоміший фільм у європейському кіні — «Презирство» генія французької «нової хвилі» Жана-Люка ГОДАРА. Палагнюк брав активну участь в українському еміграційному житті Америки. На фестивалі російських фільмів у Голлівуді Джек відмовився від звання «народний артист Росії»: «Я — українець, а не росіянин», — заявив він, протестуючи в такий спосіб проти українофобського російського фільму «72 метри». Більшість ролей Джека — суворі й жорстокі злочинці, що самому акторові не подобалось: він називав такі фільми «сміттям», а режисерів — бездарними. Паланс завжди тяжів до комедії, й 1991-го отримав роль у «Міських піжонах» (англ. City Slickers). Тут Джек грає такого собі Мітча Роббінса, звичайного засмиканого життям 39-річного містянина, якому на день народження друзі роблять подарунок: можливість поїхати на Дикий Захід, щоби пожити як справжній ковбой. Туристична поїздка йде шкереберть і перетворюється на веселий, хоча й інколи небезпечний хаос. Комедія мала гучний глядацький успіх: при кошторисі в 27 мільйонів доларів світові касові збори склали 179 мільйонів.

4. ХУДОЖНИЦЯ Й ВАРВАРИ

Найпривабливіша для глядачів позаконкурсна програма — Фестиваль фестивалів. У ній показують фільми, що здобули визнання на найважливіших світових фестивалях. Румунська картина «Мені плювати, якщо ми увійдемо в історію як варвари» відзначена як найкраща в Карлових Варах у минулому році. Її режисер, 42-річний Раду ЖУДЕ — один із найяскравіших представників румунського «нового кіна».

Власне, фраза «Мені плювати, якщо ми увійдемо в історію як варвари» належить диктатору Румунії Йону Антонеску — нею він санкціонував етнічні чистки на Східному фронті.

Цей фільм має незвичну драматургію. На самому початку акторка Іона Теодора ЯКОБ, ще й перебуваючи в музеї, просто в камеру повідомляє, що гратиме художницю-концептуалістку на ім’я Маріана. Й вже в наступних епізодах ми дізнаємося, що Маріана-Якоб своєю чергою ставить великий спектакль — реконструкцію вторгнення румунської армії в Східну Європу в 1941 році. Назва фільму дуже чітко нагадує про те, що румуни тоді в жорстокості не поступалися німцям.

Задум Маріани ідеалістичний від початку. Вона хоче нагадати співвітчизникам у якомога переконливіший спосіб про історичну провину румунів, про незручні сторінки історії, які слід пам’ятати, щоб рухатись уперед. Натомість городяни зустрічають перформерів, перевдягнених у румунські й німецькі строї, оплесками та криками схвалення, так само, як і сцени геноциду, імітації спалювання євреїв у закритому сараї. Акція, по суті, зазнає краху. Уроки історії ніхто не хоче пам’ятати.

У фільмі прочитується маса кінематографічних і літературних впливів та алюзій, це кіно інтелектуальне, проте дивитись його легко, місцями навіть смішно. Гірка комедія — так можна назвати «...Варварів».

5. РУЙНІВНИЦЯ ТА РОЗГУБЛЕНІ ПЕДАГОГИ

У повнометражному конкурсі бере участь 12 фільмів. Виділяти якийсь один не дуже коректно до того ж серед нагород німецької драми «Руйнівниця системи» (Нора ФІНГШАЙТ) є відзнака, про яку будь-який дебютант може лише мріяти: Приз Альфреда Бауера за фільм, що відкриває нові перспективи кіномистецтва на 69-й Берлінале. Тож подивитися цю картину варто навіть незалежно від суто змагального контексту, тим паче що Фінгшайт у Німеччині розглядають як одну з головних надій національної режисури.

Головна героїня фільму — дев’ятирічна Бенні — неконтрольована, агресивна дитина. Власна мати — неможливо м’яка й податлива — свою дочку просто боїться. Рахунок притулків, які відмовили Бенні в перебуванні, йде на десятки. Відразу виникають паралелі зі стандартним сюжетом сімейних трилерів про дітей, які знищують власну рідню, але тут інше. Бенні не заперечує матір, навпаки, хоче жити лише з нею.

Нора Фінгшайт розпочинала в документальному кіні й готувалася до зміни жанру дуже ретельно, вивчила масу матеріалу. Те, що в неї виходить у підсумку — така собі суміш антипедагогічної поеми та того-таки трилеру. При цьому потужні емоцій аж ніяк не заважають розвитку сюжету: хоча Бенні в прекрасному виконанні Хелени ЗЕНГЕЛЬ постає маленьким монстром, Фінгшайт вдається викликати до неї співчуття. Повідомлення старе як світ: немає невиправних дітей — є просто неуважні й байдужі дорослі.

Призери «Молодості» будуть оголошені 2 червня.