Коротко / Культура

Сінатра — кіноповість

Компанія Universal призначила Біллі Рея сценаристом біографічного фільму, присвяченого американському співаку й актору Френкові Сінатрі. Про це повідомляється на сайті SlashFilm. Співацька кар’єра Сінатри стартувала ще в 1940-х роках, а до кінця життя він мав статус ікони та еталона музичного стилю і смаку. Пісні в його виконанні ввійшли до класики естради і стилю свінг, стали найяскравішими зразками естрадно-джазової манери співу «крунінг», на них виховано кілька поколінь американців. Замолоду він мав прізвисько Френкі (Frankie) і Голос (The Voice), у пізніші роки — Містер Блакитні Очі (Ol Blue Eyes), а потім — Голова правління (Chairman of the Board). За 50 років активної творчої діяльності записав близько 100 незмінно популярних дисків-синглів, виконав усі найвідоміші пісні відомих композиторів США — Джорджа Гершвіна, Кола Портера та Ірвінга Берліна. Проект фільму має назву «Сінатра». Спочатку його сценаристом вважався Філ Олден Робінсон. Інформації про те, чи буде Рей переробляти підготовлений Робінсоном сценарій, чи напише оригінальну роботу, зараз немає. Біллі Рей раніше брав участь у створенні фільмів «Ілюзія польоту», «Велика гра» і «Голодні ігри». Серед ще не завершених проектів, над якими він працював, стрічка «24», яка базується на однойменному телесеріалі, й нова картина Джей Джей Абрамса. Постановкою фільму «Сінатра» має зайнятися Мартін Скорсезе, пише lenta.ru. Зараз він зайнятий зйомками фільму «Вовк з Волл-стріт», тому передбачається, що роботу над життєписом співця він розпочне не раніше, аніж 2013 року.

Без минулого немає майбутнього!

Новий роман Лариси Денисенко під назвою «Відлуння: від загиблого діда до померлого» вийшов у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля». Це дивна та захоплива історія молодої німкені Марти, яка вважала свого діда трагічно загиблим смертю хоробрих ще під час Другої світової війни та похованим десь під Житомиром. А виявляється, старий, що насправді доживав свій вік у божевільні, перевернув її власне життя догори дригом... Марта так пишалася своїм корінням, та з’ясувалося, що її дід зовсім не герой, а нацист, якого понад 60 років ховали від рідні, аж доки не поховали старого. Дівчина вирішує, що її минулому потрібен адвокат, і вирушає збирати докази маршрутом Берлін —Житомир... Про таємниці нового роману Лариса Денисенко розкаже читачам на першій презентації «Відлуння», яка відбудеться в Києві 6 вересня в книгарні «Є». Також цей роман автор представить у рамках Форуму видавців у Львові, (зустріч із письменницею — 14 вересня).

Фостер зніме серіал про злочинний клан

Популярна голлівудська актриса Джоді Фостер виступить як режисер і продюсер телесеріалу «Тіло Енджі», повідомляє The Hollywood Reporter. Проект позиціонується як драма, що порівнюється з серіалом «Клан Сопрано». Головною героїнею «Тіла Енджі» буде жінка, що очолює злочинний клан. Сценарій фільму напише Роб Фреско, що раніше брав участь у створенні серіалів «Герої» й «Ієрихон». «Тіло Енджі» виходитиме в ефір на каналі Showtime. Останньою на сьогоднішній день режисерською роботою Джоді Фостер є драма «Бобер» («The Beaver»). Ця стрічка вийшла в прокат 2011 року. Головні ролі у фільмі виконали Мел Гібсон, Антон Єльчин, Дженніфер Лоуренс і сама Фостер. Пізніше в тому ж 2011-му в прокат вийшла ще одна картина за участю Джоді — «Різанина», постановкою якої займався Роман Поланські.

Така різна «Панна»

Із 21 серпня по 8 вересня в галереї «АВС-арт» відбудеться виставка «Панна». Це екзотичний для українського мистецтва 1980-х еротизм у творчості Віктора Зарецького, пластично-формальна трансформація чуттєвого в ню Бориса Буряка та Михайла Демцю, карнавальність дійств Петра Сипняка, витонченість штриха в графіці Романа Сельського та Ореста Гнатіва, тіло як структура екзистенційного виміру в живописі Олега Мінька й Любомира Медвідя. Це та інтимність, що народжується в довірливому діалозі глядача з митцем, котрий ділиться сокровенним. Київська галерея «АВС-арт» підтримує культуру неспішного і вдумливого споглядання. Оминаючи інформаційне шумовиння, що спонукає якнайшвидше спожити продукт, ми пропонуємо насолоджуватися тяглістю образотворчості. Жіночі образи, представлені на виставці «Панна», не закликають глядача саме дивитися. Лінія еротизму в них настільки тонка, що іноді ховається за драперією одягу чи інтер’єру, щоб натякнути: в прихованому завжди більше інтимного, ніж у відкритому.