Мир, прогрес, права людини – ці три цілі нерозривно пов’язані. Неможливо досягнути якоїсь із них, нехтуючи іншими.
Андрій Сахаров, фізик, правозахисник, дисидент, громадський та політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру

«Квітка Будяк» їде до Грузії

Національний театр ім. І. Франка запросили на Тбіліський міжнародний фестиваль
18 вересня, 2014 - 12:27
«КВІТКА БУДЯК» — ЦЕ ДРАМА ПРО УКРАЇНУ, АЛЕ ПОГАНИЙ СОН МАЄ МИНУТИ... / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

26 вересня на сцені театру Kote Marjanishvili провідний український колектив покаже виставу «Квітка Будяк» у постановці режисера Станіслава Мойсеєва і сценографії Андрія Александровича-Дочевського. Це сучасне «прочитання» «Маклени Граси» — класичного твору Миколи Куліша, написане відомим драматургом Наталією Ворожбит. Події перенесені з Польщі та буремних 1930-х в Україну і в наше сьогодення. Втім, п’єса «Квітка Будяк» повторює сюжет твору Куліша «Маклена Граса»: збанкрутілий підприємець страхує своє життя і платить за власне вбивство. Маклер Зброжек перетворюється на директора заводу Дмитра Магара (Богдан Бенюк) — провінціала, який спромігся зробити непогану кар’єру в столиці. Старий Граса у Сергія Будяка (Олександр Логінов) працює інженером на цьому заводі, зарплату йому затримують, а у нього борги — негашений кредит. Донька героя Маклена — Квітка (Ксенія Баша) мріє про вищу освіту, але вчитися не може, бо дім на її плечах і треба  доглядати хвору на церебральний параліч сестру. Життя всіх героїв дуже важке, і тому привід світової кризи немов нависає над сценою, а на задньому плані бомжі (Володимир Абазопуло і Наталія Омельчук) копирсаються у смітнику...

«Квітка Будяк» — це драма про Україну в теперішньому часі, про реалії, за яких, здається, навіть зі словників викреслено слово «гуманність», а головна тема постановки — сучасне суспільство потворне не тому, що бідне, а тому, що зле і байдуже... Вбивство показано в чорно-білих тонах і виведено на екран, і звучить пісня Квітки Цісик про поганий сон (до речі, романс «І снилося» рефреном проходить крізь усю виставу) — у такий спосіб автори залишають глядачам надію, що все дійство, немов поганий сон, він має минути.

Декорації франківці відправили через Одесу, і до Грузії вони потраплять пароплавом, а артисти та постановочна команда (36 осіб) полетять у Тбілісі літаком (це стало можливим завдяки спонсорам і шанувальникам творчості колективу Театру ім. І. Франка).

Нагадаємо, Тбіліський фестиваль проходить щорічно в кінці вересня — на початку жовтня і є одним із найважливіших подій у міжнародному житті Грузії. На цьому форумі є можливість побачити цікаві експерименти і творчі пошуки колективів , які представляють театри Кавказу, Європи та Азії.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments