«Лускунчик» і... «жовті жилети»

Днями у Київ повернулися українські артисти, які у новорічно-різдвяний період уперше провели гранд-гастролі, виступаючи в самому серці Парижа — Театрі на Єлісейських Полях, представляючи найчарівнішу казку «Лускунчик». Нагадаємо, наша газета першою розказала про плани київських митців — творчий вояж у Францію («Фолк від Virsky та казка від Національної опери України» День», №185-186, 12-13 жовтня 2018 р.). Гастролі відбулися за сприяння Посольства Франції в Україні та Institut franзais d’Ukraine, продюсер Валері Колен, Ансамбль Virsky виступав у Палаці конгресів (Palais de congrиs) у залі на 3700 місць, а балет «Лускунчик» представляли танцівники Національної опери в Театрі Єлисейських Полів (Theatre des Champs Elysees) — зал на 1900 місць.

Так сталося, що турне у Парижі співпало з непростою політичною ситуацією у Франції — протестами «жовтих жилетів», але це, за словами художнього керівника балету Національної опери Аніко Рехвіашвілі, не завадило виступам, квитки на вистави французи розкупили ще до початку гастролей. Аншлаги, вигуки «браво» супроводжували наших артистів щоденно. Також українські танцюристи побачили балетні уроки в Гранд Опера, продемонстрували і свій майстер-клас, поділилися творчим досвідом з провідними французькими професіоналами.

«ФРАНЦУЗИ ГАРЯЧА І ВОЛЕЛЮБНА НАЦІЯ, РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ДУХ У НИХ, МАБУТЬ, У КРОВІ»

— Наші гастролі відбувалися з 20 грудня по 7 січня, — розказала «Дню» Аніко РЕХВІАШВІЛІ. — Ми представили класичну версію «Лускунчика». Це балет-феєрія на музику Петра Чайковського (лібрето Маріуса Петіпа за мотивами однойменної казки Е.Гофмана) у постановці Валерія Ковтуна прикрашає нашу театральну афішу ще з 1986 року і кілька поколінь митців виросли на цій виставі. У Парижі виступали 52 танцівники, а солістами були прем’єри Національної опери — Юлія Москаленко, Станіслав Ольшанський, Тетяна Льозова, Анастасія Шевченко і Микита Сухоруков.

ТЕТЯНА ЛЬОЗОВА І МИКИТА СУХОРУКОВ У БАЛЕТІ «ЛУСКУНЧИК» / ФОТО НАДАНО НАЦІОНАЛЬНОЮ ОПЕРОЮ УКРАЇНИ

Theatre des Champs Elysees розташовується між Ейфелевою вежею і Тріумфальною аркою — тобто в «серці» Парижа. Саме там свої акції проводять мітингувальники — «жовті жилети», які спочатку протестували через рішення уряду Франції підвищити податок на дизельне паливо і бензин, але поступово ці акції переростають у політичне протистояння і тепер «жилети» навіть вимагають відставки президента Еммануеля Макрона... Організатори гастролей нас попереджали, щоб ми не потрапили в халепу і не виходити на вулицю під час «розборок» мітингувальників із поліцією. Знаєте, це зовсім не схоже на наш Майдан під час Революції Гідності. Протести відбуваються дуже своєрідно. Є там і екстремісти, і прихільники, як «лівих», так і «правих»...

«Жовті жилети» бастують тільки по суботах, і це якась романтизація хаосу, коли вибивають вітрини магазинів, перевертають і палять машини, грабують, провокують бійки... а в інші дні все спокійно. Хоча французи гаряча і волелюбна нація, революційний дух у них, мабуть, у крові, але коли особисто спілкуєшся, то розумієш, що вони у своїй більшості приємні й доброзичливі люди... Під час акцій у центрі столиці хазяї бутиків, кафе і ресторанів закривають щитами вітрини, а потім знову життя вирує. Втім, Париж гарний завжди, особливо у Різдв’яно-новорічний час — ялинки, гірлянди, букети, неонове підсвічування...

«КОЖНА З 16-ТИ ВИСТАВ ВІДБУВАЛАСЯ НА «БІС»

— Коли ми були в Парижі, то в Opera de Paris демонстрували «Даму з камеліями» за романом О.Дюма-сина в чудовій хореографії Дж.Ноймайєра на музику Ф.Шопена, а у театрі «Опера Бастилія» показували «Попелюшку» (хореографія Р.Нуреєва на музику С.Прокофьєва — дійство перенесено в голлівудський світ 1930-х), — продовжує А.Рехвіашвілі. — «Дама з камеліями» — одна з найкращих постановок Ноймайєра. Мені було дуже цікаво, бо я теж зверталася до цього твору Дюма-сина. Музичну редакцію ми робили разом із диригентом Олексієм Бакаланом (музика Бетховена, Брамса, Пахельбеля, Форе, Елгара та Стравінського). Наша прем’єра відбулась у 2014 році. А балет Дж.Ноймаєра в минулому році відзначив ювілей — 40-річчя і вважається знаковою роботою видатного хореографа сучасності.

Ми поспілкувалися й з керівництвом Opera de Paris про майбутню співпрацю. Дуже порадувало, що й наш «Лускунчик» сподобався публіці, хоча парижани прискіпливі глядачі. В залі на всіх виставах не було вільного місця! Кожна з 16-ти вистав відбувалася на «біс». Грали щоденно, а в артистів було лише два вихідних — 25 грудня та 1 січня. До речі, ми провели й відкриті уроки, на які теж продавалися квитки. Ці майстер-класи відбулися з великим успіхом. Ми представили чотири па-де-де і репетицію «Лускунчика». Знаєте, коли ми були у Opera de Paris, то в крамниці театру побачили поряд із ТОРовими альбомами й сувенірами диск із записом нашого балету, який зняв відомий французький документаліст Бертран Норман. Як розказали організатори гастролей, СD українського «Лускунчика» розкуповували дуже активно. Запис вистави мосьє Бертран зробив у Києві, коли з групою представників ЗМІ прилітав спеціально, аби познайомитись з нашою постановкою. Норман є великим шанувальником балетного мистецтва. Він автор кількох знакових стрічок, зокрема, фільму «Балерина». Ця документальна картина, розповідає про п’ять солісток Маріїнського театру. Одна з персонажів — Світлана Захарова, яка народилася в Україні, навчалася хореографії у Києві. У 18 років стала прима-балериною. Нині є однією з найвидатніших балерин у світі. Ідея фільму показати світ танцю із середини: працю, біль і всепоглинаючу пристрасть до балету. В фільмі також представлена добірка фрагментів із відомих постановок знаменитих хореографів: Маріуса Петіпа, Михайла Фокіна, Леоніда Лавровського і Джорджа Баланчіна...

Норман — дуже цікава особистість. Він майже всі дні був із нами під час гастролей у Парижі, записував інтерв’ю, знімав не тільки виставу і те, що відбувалося за лаштунками, а також спілкувався з артистами у їхні вільні хвилини, коли ми знайомилися з пам’ятками французької столиці. Бертран возив нас на кладовище у Сент-Женевьєв де Буа, побачили могилу Сержа Ліфаря (відомого танцюриста і хореографа, екс-киянина, який понад двадцять років керував балетною трупою Гранд Опера). Ми також поклали квіти й на надгробки Рудольфа Нуреєва і Матильди Кшесінської (зірок світового балету)... Думаю, що нова документальна стрічка Б.Нормана теж вийде цікавою для шанувальників високого мистецтва.

«У НАС РІЗНА ТАНЦЮВАЛЬНА ТЕХНІКА»

Наших солістів запросили на урок в Opera de Paris. Ми зустрічалися і з керівником хореографічної школи при Гранд Опера Клод Бессі. Вона була улюбленою балериною Лифаря. Побачили чим відрізняється наша і паризька балетні школи. Під час розмов французькі партнери зізналися, що погано знають «школу Петіпа» (знаменитий француз, який став одним із засновників слов’янської хореографії, автор 56 оригінальних балетів, зокрема таких шедеврів, як «Спляча красуня», «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Раймонда» та інші. — Т.П.).

У нас різна танцювальна техніка. Ми маємо перевагу у великих стрибках, у відкритій танцювальні мові, іншій логіці при «будівництві» балетних комбінацій, а у парижан цікаві невеличкі танцювальні комбінації. Вони використовують зовсім інші прийоми пластичної мови. Саме це для нас стало великим професійним пізнанням. У них урок триває 1,5 години, а у нас — годину. Разом ми провели заняття. У французів також зовсім інша театральна система — блочна, а у нас репертуарна (тобто у них виставу показують 10 — 15 днів щоденно, а потім заміняють на іншу постановку).

У французьких танцівників інший графік праці. Наприклад, мають зимові канікули на 10 днів, а от трупа така сама, як і у нас — 150 артистів. Тобто всі зустрічі були надзвичайно цікавими.

 З керівником хореографічної школи при Гранд Опера Клод Бессі ми домовились про співпрацю. Є плани, аби вона поставила лифарівський балет «Міражі» на музику Анрі Соге. Мадам Бессі приїде 9 лютого у Київ. Ми хочемо, аби вона провела майстер-клас для учнів Академії танцю імені Сержа Лифаря.

Скоро чекаємо на зустріч із французькими партнерами, які хочуть подивитися вистави з репертуару Національної опери, бо ми плануємо подовжити творчу співпрацю, і раз на два роки організовувати гастролі нашого театру в столиці Франції. Так, Фонд Ролана Петі пропонує поставити балет-поему про кохання «Арлезіанку» за драмою Альфонса Доде. До речі, днями цей фонд запропонував ще одну цікаву пропозицію — здійснити три одноактні балети Р.Петі. Я рада, що наш дебют у Парижі став вдалим і попереду нас чекає плідна робота, яка, впевнена, сподобається шанувальникам балету.