Влада спирається на всіх, хто живе в брехні.
Вацлав Гавел, чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст, дев'ятий та останній президент Чехословаччини та перший президент Чехії

Магія диригентської палички

Показаний учора у Національній опері балет «Лускунчик» колектив театру присвятив Алліну Власенку
2 липня, 2008 - 00:00
У ЗАЛУ ПОЛИНУЛА МУЗИКА ПЕТРА ІЛЛІЧА ЧАЙКОВСЬКОГО, А НА СЦЕНІ РОЗГОРНУЛАСЯ КАЗКОВА ДІЯ РОМАНТИЧНОГО «ЛУСКУНЧИКА» / МАЕСТРО АЛЛІН ВЛАСЕНКО СФОРМУВАВ ВЛАСНУ ДИРИГЕНТСЬКУ ШКОЛУ ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Iменинник сам стояв за диригентським пультом, на роботі відмічаючи дві ювілейні дати: 70 років від дня народження і 50-річчя творчої діяльності. Кілька днів тому з великим успіхом і натхненням Аллін Григорович диригував виставою «Майстер і Маргарита», одним із найскладніших хореографічних творів, який сьогодні йде на київській сцені. Як диригент-постановник, він доклав багато зусиль, щоб втілити у життя це модерне хореографічне полотно, виявивши обшир глибинних знань музичної спадщини й водночас тонке відчуття сучасних віянь в музиці й хореографічному мистецтві. А 1 липня Власенко знову став за пульт, щоб продиригувати кардинально протилежною за жанром виставою, — одною з вершин класичного репертуару. В зал полинула музика Петра Ілліча Чайковського, а на сцені розгорнулося казкове дійство романтичного «Лускунчика»...

Аллін Григорович — помітна особистість в сучасному академічному українському музичному мистецтві. І не тільки тому, що він працює в Національній опері, що апріорі засвідчує найвищий рівень професійності. Беззаперечним є вплив диригента на формування національного культурного простору в останні десятиліття, на інтеграцію українського оперно-балетного та симфонічного мистецтва в європейський культурний простір — бо показані у його диригентських інтерпретаціях вистави, симфонічні твори, концертні програми провідних співаків під час зарубіжних гастролей дають підстави говорити не тільки про майстерність маестро, а й про музичну культуру України як про яскраве явище у світовому динамічному розвитку... Власенко знаний і як блискучий педагог, який виховав цілу плеяду прекрасних митців.

Для Алліна Григоровича музика була органічною стихією з раннього дитинства. В родині щиро любили українську народну пісню. Батька, який був військовим офіцером, закидало в різні куточки колись неозорого СРСР, але, хоч де б вони жили, — в домі завжди звучала українська народна пісня. Мати й батько від природи мали чудові голоси, як і бабуся, до якої у село мало не щоліта Аллін приїжджав на канікули. Отож, коли батька перевели на службу до Харкова, був зроблений однозначний вибір: хлопчика відвели до першого класу музичної школи, де він займався у класі фортепіано, водночас співав у дитячому хорі, навіть був його солістом. Майже випадкове знайомство із прекрасним музикантом, колишнім ректором Харківської консерваторії Володимиром Комаренком назавжди поєднало Алліна Власенка з музичною професією.

Талановитого юнака приймають до спеціальної музичної школи-десятирічки при консерваторії. Він навчається на оркестровому відділі у класі кларнета в педагога Г. Рикова. Мабуть, із нього б виріс чудовий інструменталіст. Власне, про це він мріяв. Але, вступивши до Харківської консерваторії у 1958 році на оркестровий факультет і на третьому курсі зайнявши місце керівника групи кларнетів симфонічного оркестру оперного театру, все більшу й більшу тягу відчуває до найскладнішої музичної професії — диригентської. Він паралельно опановує її в доцента Аліси Відуліної, в минулому учениці видатного диригента, народного артиста України В. Климова.

Ще в консерваторії Аллін Власенко чітко усвідомив, що нема якоїсь загальної російської, української, німецької чи французької музики, а є духовний музичний вияв кожного окремого митця, сформованого на національній музичній культурі, яка, мов мозаїка, складається із таких творів. Згодом все це так чудово вилилося в його симфонічних програмах із багатьма оркестрами, якими він диригував і які принесли йому славу одного з кращих симфонічних диригентів України.

Багато дало для його мистецького становлення і творчого формування навчання в аспірантурі оперно-симфонічного диригування Київської консерваторії. Його керівником став Михайло Канерштейн, який не тільки розкрив тайни диригентської професії, а й дав для майстерності Власенка значно більше — прилучив до класичної традиції глибинного розкриття музичної партитури, вміння окреслювати в музиці стилістичні особливості того чи того автора, бачити кожний музичний опус як виняткове явище в творчості кожного композитора, що зумовлювало абсолютно індивідуальний підхід до такого твору. Аллін Власенко опинився в найактивнішому музичному середовищі, атмосфері постійного творчого пізнання, отримав можливість переймати досвід таких видатних українських диригентів, як Веніамін Тольба, Натан Рахлін, Костянтин Симеонов, Борис Чистяков; удосконалював майстерність в одного із найвідоміших диригентів сучасності Євгена Мравінського, співпрацював з найвидатнішим диригентом ХХ століття — Степаном Турчаком. Згодом вони вже разом працюватимуть майже два десятиліття в Національній опері України. Разом з ним Аллін Григорович брав участь в таких етапних для театру постановках, як «Іван Сусанін» М. Глинки, «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, «Абесалом і Етері» З. Паліашвілі, «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича, «Пікова дама», «Спляча красуня» П. Чайковського, «Ольга», «Прометей» Є. Станковича...

Талановитого молодого диригента запрошують в один з найкращих і найпрестижніших колективів — до Державного симфонічного оркестру України, де він працював у 1965 — 1971 роках; сформувався як яскравий та самобутній диригент.

Аллін Власенко створив низку прекрасних програм, з якими з успіхом виступав не тільки в Київської філармонії, а й в багатьох містах поза Україною, зокрема, саме тоді вперше продемонстрував свою майстерність на сцені славетного залу імені Дмитра Шостаковича в Ленінграді (зараз Санкт-Петербург), де ось уже понад сорок років систематично відбуваються його гастрольні виступи як диригента з різними оркестрами й найвидатнішими солістами-інструменталістами та вокалістами. Зокрема, з блискучою віртуозністю він продиригував у різних концертних залах програми за участю всесвітньо знаних інструменталістів: Р. Керера, Д. Башкирова, Б. Которовича, О. Криси, Р. Жіанолі (Франція), видатних співаків А. Солов’яненка, Д. Гнатюка, Є. Мірошниченко, Г. Циполи, М. Стеф’юк, О. Басистюк. Зараз долучає до концертної діяльності й молодше покоління талановитих оперних співаків, інструменталістів.

Про майстерність А. Власенка свідчить, зокрема, й той факт, що він єдиний із сучасних українських диригентів удостоївся честі диригувати такими знаменитими симфонічними оркестрами, як Симфонічний оркестр Санкт-Петербурзької філармонії (художній керівник Юрій Темирканов), Національним академічним симфонічним оркестром Москви, Державним філармонічним оркестром Куби; диригував оркестрами Токійської, Будапештської, Хорватської, Словенської опер. Великий внесок зробив маестро, працюючи в провідному симфонічному оркестрі України, і в розвиток сучасної української музики, здійснивши першопрочитання низки симфонічних і камерних інструментальних творів Б. Лятошинського, В. Кирейка, М. Дремлюги, К. Домінчена, Г. Майбороди, Є. Станковича та ін. У 1994 році, маючи досить великий репертуар в Київській опері, Аллін Власенко знову поєднав оперно-балетне і симфонічне диригування, взявши під свою творчу опіку ще й Харківський симфонічний оркестр. По суті, він відродив цей, колись знаменитий, але із суб’єктивних та об’єктивних причин занедбаний у творчому плані колектив, повернув йому реноме першокласного оркестру та ввів його в орбіту активної виконавської діяльності, що суттєво збагатила мистецьку палітру великого міста із чудовими музичними традиціями.

В оперному і балетному репертуарі Алліна Власенка понад 50 вистав: твори вітчизняної та зарубіжної класики, сучасних композиторів. Більшість з них — це класична балетна спадщина, на якій він останні десятиліття зосередив своє творче зацікавлення, здійснивши як диригент-постановник низку прекрасних музичних інтерпретацій, серед яких «Лісова пісня» М. Скорульського, «Лускунчик» та «Спляча красуня», «Третя сюїта» П. Чайковського, «Баядерка», «Пахіта» Л. Мінкуса, «Сильфіда» Х. Левенсхольда, «Марна пересторога» Л. Герольда, «Коппелія» Л. Деліба, хореографічні мініатюри «Запрошення до танцю» К. Вебера, «Шарка» Б. Сметани.

В його творчому доробку — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Аскольдова могила» О. Верстовського, «Севільський цирульник» Дж. Россіні, «Фауст» Ш. Гуно, «Травіата» Дж. Верді, «Абесалом і Етері» З. Паліашвілі, «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди та ін.

Диригентська майстерність Алліна Власенка вирізняється не тільки глибинним проникненням в творчий задум автора, а й якоюсь особливою шляхетністю розкриття найтонших нюансів партитури, особливо в драматургічних її моментах, хоч не менш яскраво звучить в його інтерпретації романтична піднесеність музики Доніцетті, Россіні, Верді. Він уміє запалити оркестр енергійним диригентським імпульсом, завжди чітко і точно веде вокалістів, які чудово розуміють, відчувають і сприймають його диригентську руку.

У творчому досьє Алліна Григоровича, яке зберігається в архіві Національної опери України, чимало афіш і програмок іноземними мовами. Він диригував балетними виставами та концертними програмами в Англії, Японії, Швейцарії, Хорватії, на Кубі, в Данії, Італії, Іспанії, Німеччині, Чехії, Болгарії, Словенії та ін. країнах, доносячи до глядачів один із найпрекрасніших сценічних жанрів — балет в його класичному вияві. І в кожній рецензії на зарубіжні виступи київського балету, який сьогодні є чинником світового хореографічного процесу, критика неодмінно відзначає диригентську майстерність «балетного романтика» Алліна Власенка.

Понад сорок років він працює на кафедрі диригування НМАУ, пройшовши шлях від викладача до професора. Серед його вихованців — знані в Україні й за рубежем диригенти, які здобули в класі маестро не тільки технічні основи диригування, а й глибинні засади художнього розкриття і прочитання партитури, вміння знаходити сугестивну єдність із музикантами, що є головним у роботі чи то із симфонічним, чи то камерним, чи то оперним оркестром. Це Володимир Сіренко, Вікторія Жадько, Андрій Іваниш, Наталя Пономарчук, Сергій Власов (Росія), Ігор Андрієвський та ін.

Талант Алліна Власенка як педагога яскраво підтверджують перемоги його вихованців на останніх Міжнародних конкурсах імені Стефана Турчака. Практично на кожному з них студенти із його класу стають лауреатами перших премій. Можна впевнено говорити, що маестро сформував власну диригентську школу, розробив чудову методологію прилучення до цього унікального фаху талановитої молоді, яка, набувши належних знань і вміння керувати оркестром, активно вливається в розмаїте на цей час музичне життя України.

Василь ТУРКЕВИЧ, спеціально для «Дня»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments