Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.
Іван Огієнко, український вчений, єпископ, митрополит УАПЦ, предстоятель УГПЦК, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог

МХАТ: повернення «Білої гвардії»

Хіт московського театрального сезону на українських підмостках
19 листопада, 2004 - 00:00
СЦЕНА З ВИСТАВИ «БІЛА ГВАРДІЯ»

Дуже хочеться, щоб із початком календарної зими в Україні випав сніг. Принаймні, у Києві та Одесі, куди продюсерське агентство «Пале Арт» у перших числах грудня привозить МХАТівську (вже четверту, відраховуючи від першої постановки 1926 року) версію «Білої гвардії» Михайла Булгакова. Культову для МХАТу п’єсу, поставлену тонким й інтелігентним режисером Сергієм Женовачем, який уміє відтворювати на сцені первозданну театральність, кияни зможуть подивитися 3, 4 грудня на сцені Жовтневого палацу. І сніг для створення необхідної атмосфери навколо цього легендарного твору просто таки необхідний. Хочеться, щоб московські актори, які беруть участь у виставі, Костянтин Хабенський (Олексій Турбін), Михайло Пореченков (Мишлаєвський), Олександр Семчев (Ларіосик), Анатолій Білий (Шервінський), Наталя Рогожкіна (Олена) і всі інші артисти та статисти цієї щедро населеної людьми в погонах вистави, напередодні її київської прем’єри змогли сходити по білому, скрипучому снігу на Андріївський узвіз. А там, обтрусивши сніг зі взуття, заглянули б у будиночок Булгакова, в якому письменник і прописав своїх Турбіних. Так і нам заради проникнення в атмосферу холодної київської зими 1918-го не завадило б перед виставою пройтися старими київськими вулицями, якими бродив письменник і герої його «Білої гвардії», що, як і ми, сьогоднішні, готувалися в далекому вісімнадцятому до зустрічі нової влади і нового року.

Відтворюючи у виставі разом із художником Олександром Боровським історичні реалії революційного побуту, Сергій Женовач, проте, ставив виставу про день сьогоднішній, про те, що людям, яка б влада за вікном не була, хочеться кохати, товаришувати, жартувати, співати, хочеться надіятися і жити. Для того, щоб пройняти глядача спрагою, енергією життя, режисер зібрав хорошу, енергійну акторську компанію. І поставив виставу про компанію чудових хлопців, які за іронією долі потрапили в кепську ситуацію.

Московські театральні оглядачі «Білу гвардію» хвалили, деякі з них навіть зняли перед режисером капелюха «вже за одне те, що він сам повірив у булгаківський текст і примусив повірити в нього акторів». А ще запевняли читачів, що «Сергій Женовач, уперше прийшовши у МХАТ, поставив, можливо, найбільш МХАТівську виставу за всі роки змін у цій трупі». Що ж, повіримо їм, але все ж залишимо право сказати своє слово про цю виставу й українським глядачам та критикам.

Вадим ДИШКАНТ, спеціально для «Дня». Фото з архіву МХАТу
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ