Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

«Ми не стали чекати на «добро» від чиновників»

Чому Ансамбль імені П. Вірського рідко виступає на Батьківщині і що митці підготували до Євро, розповідає Мирослав Вантух
20 червня, 2012 - 00:00
МИРОСЛАВ ВАНТУХ ЗНАЄ ПРО БАЛЕТНУ «КУХНЮ» ВСЕ
УСІ АРТИСТИ АНСАМБЛЮ ім. П. ВІРСЬКОГО ВОЛОДІЮТЬ РІЗНИМИ ТАНЦЮВАЛЬНИМИ ЖАНРАМИ

За майже 75-річну історію цей колектив став справжньою візитівкою високого мистецтва нашої держави, здобув широку популярність у шанувальників фольклору і сучасної хореографії. У репертуарі ансамблю старовинні й сучасні танці різних областей України, а також танці народів світу, хореографічні картини дореволюційного і сучасного життя («Гопак», «Запорожці», «Повзунець»,«Чумацькі радощі» та ін.). Гастрольні маршрути ансамблю розписані на кілька років уперед, але це закордонні тури, а от насолодитися майстерністю українських майстрів на Батьківщині можна не так часто. Втім, 22 червня нашій публіці випадає ця нагода. У Палаці «Україна» відбудеться концерт прославленого колективу. Про те, як артисти підготували цікаву, насичену програму для киян та гостей Євро-2012, розповів «Дню» Мирослав ВАНТУХ, генеральний директор і художній керівник Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П. Вірського:

— Це буде краще з кращого — танцювальні візитівки ансамблю та нові композиції. Ми вирішили виступити в ці дні, коли відбувається Євро-2012, хоч наш колектив не увійшов до офіційної культурної програми. Знаєте, коли почув інтерв’ю Маркіяна Лубківського, директора турніру УЄФА Євро-2012 в Україні та керівника оргкомітету Євро-2012 Україна, який сказав, що «родзинками» культурної програми стануть виступи Олега Скрипки і Святослава Вакарчука, то вирішив розширити афішу. Скрипка й Вакарчук — чудові музиканти! Але щоб краще зрозуміти душу українців, треба побачити, як у нас танцюють і співають народних пісень. Ми не задіяні у фан-зонах, не стали чекати на «добро» від різних чиновників і дамо сольний концерт на головному сценічному майданчику нашої країни — в Палаці «Україна». Шкода, що зараз у нас академічне мистецтво і національна культура не в пошані. Ми виступали в 70 країнах світу, а в багатьох державах були по декілька разів і завжди привозимо дуже схвальні відгуки про гастролі від закордонних ЗМІ. Так, у США гастролювали 11 разів. Півмісяця тому повернулися з Бразилії, де давали концерти в залах по 15 тисяч глядачів, і всі програми пройшли з аншлагами! Люди вставали й аплодували після кожного номера, а у фіналі по 10 — 15 хвилин тривали овації. Нам є чим пишатися, бо знайшли «ключика» до публіки з різних континентів. Нещодавно тріумфально виступали в Москві. На вечорі були представники відомого російського Ансамблю ім. Ігоря Мойсеєва, і мені було приємно почути щирі слова колег про високу майстерність наших артистів. На наступний рік маємо запрошення провести турне по Канаді... Нам є що показати глядачам, і я впевнений, що ті, хто прийде на київський концерт, отримають чимало яскравих емоцій.

«МОЖНА ПОДУМАТИ, ЩО УКРАЇНСЬКІ АРТИСТИ МОЖУТЬ ТАНЦЮВАТИ ІЗ ЗАПЛЮЩЕНИМИ ОЧИМА»

— Мирославе Михайловичу, а чи будуть артисти виконувати такі танцювальні хіти, як «Повзунець», «Чумацькі радощі», «Подоляночка», «Ой під вишнею» та інші?

— «Чумацькі радощі» ми не покажемо, бо костюми ще не повернулися з Бразилії, а «Ой під вишнею», «Запорожці», «Чумаки», «Моряки» та інші визитівки ансамблю обов’язково продемонструємо. Нагадаю, Павло Вірський, чим іменем названо ансамбль, спираючись на народні національні традиції, створив цікаві концертні програми, до яких увійшли яскраві хореографічні композиції: «Ми з України», «Ляльки», «Моряки», «Сестри», «Чумацькі радощі», «Ой, під вишнею», «Повзунець», «Подоляночка», «Про що верба плаче», «Запорожці», «Ми пам’ятаємо!» та інші твори. Ми дбайливо зберігаємо хореографічну спадщину Павла Павловича та примножуємо сучасними композиціями. Нині до золотої скарбниці додали: «Український танець із бубнами», «Гопак», «Літа молодії», «Карпати», «Волинська полька», «Гуцулка» та інші шедеври, які не тільки поновили репертуар ансамблю, а й мають великий успіх у глядачів як в Україні, так і далеко за її межами. Наш концерт відбудеться 22 червня, а це чорна дата: 71 рік тому почалася війна, і тому до програми включили номер «Бухенвальд (Ми пам’ятаємо)», присвячений воєнній тематиці.

— Як зараз ви формуєте репертуар і тримаєте у творчому тонусі колектив?

— Балет — мистецтво великої праці, тож щоб бути справжнім митцем, треба репетирувати до десятого поту, і після сорока вже не потанцюєш так завзято, як молодий. Я тридцять один рік працюю в ансамблі ім. П. Вірського, а в цілому займаюся мистецтвом танцю з 1956 року, тож добре знаю всю балетну «кухню»... Сьогодні у нас працює молодий колектив — гарна і талановита команда артистів. Можу процитувати статті в таких поважних виданнях, як The New York Times, Тhе Washington Роsт, Le Figaro, які називають наш ансамбль «найкращим танцювальним колективом світу». Один рецензент написав: «Під час танців артисти просто злітають над сценою, створюючи різноманітні малюнки, орнаменти. Усі рухи доведені до абсолютного рівня виконання, незважаючи на дуже динамічну музику і складність самих рухів, артисти працюють як єдине ціле. Складається таке враження, що на сцені танцює не 60 осіб, а одна, настільки виглядало все синхронно. Можна подумати, що українські артисти можуть танцювати з закритими очима і робити все ідеально точно і досконало...» Ці слова багато важать! Чимало артистів мають вищу освіту. Двадцять років тому ми разом з дружиною (Валентина Вантух — екс- танцівниця, а нині педагог і директор школи. — Т. П.) організували на базі нашого ансамблю Дитячу хореографічну школу, де навчаємо дівчат та хлопчиків класичного і народно-сценічного танцю, теорії та практики української народної хореографії. Зараз у школі навчається 280 дітей. Займаються юні танцівники десять років. Потім наші випускники на конкурсній основі вступають до Хореографічної студії ансамблю, яку створив ще Павло Вірський, і проходять так званий майстер-клас, і лише після кастингу стають артистами нашого колективу. Усі танцівники знають не лише теорію, а й пройшли хореографічну та музичну практику, володіють різними танцювальними жанрами. Вони технічно виступають дуже віртуозно і по-акторськи розкривають суть кожної композиції або номера. Нині в ансамблі працює 30 музикантів і 105 артистів балету, а всього в колективі — 174 осіб (із концертмейстерами, репетиторами, адміністрацією та іншими працівниками).

— Які плани після концерту?

— Зробимо паузу на відпочинок усього 20 днів, бо далі треба готуватися до турне. На початку серпня нас запросили на гастролі в Угорщину. Покажемо 12 концертів. Повернемося додому і вже 3 вересня вирушимо в Таїланд, а 25 жовтня виступимо в Кремлівському палаці у Москві. Повернемося з Росії, і через чотири дні розпочнеться турне в Китаї, і аж до 29 грудня будемо виступати в містах Піднебесної. Як бачите, графік у нас дуже напружений.

«СЬОГОДНІ КОЖЕН КОЛЕКТИВ САМ СОБІ ПРОДЮСЕР!»

— Отже, до Нового року ваші українські шанувальники ансамблю не побачать?

— Знаєте, нам часто дорікають, що ансамбль ім. П. Вірського більше виступає за кордоном аніж на Батьківщині. Для мене це найболючіше питання. Колектив у нас великий, і самотужки проводити концерти по Україні дуже важко. Держава організацією гастролей зараз не займається, а спонсори та меценати радше дадуть кошти на зарубіжних гастролерів, аніж на колектив, який виконує фольклорні композиції. Шкода, що нині немає такої організації, як колись «Укрконцерт», який нікому не заважав, а, навпаки, дуже допомагав, бо організовував гастрольну діяльність. А сьогодні кожен колектив сам собі продюсер! Щоб вивезти такий ансамбль, як наш, треба мати чимало коштів (замовити два автобуси для артистів, фуру для костюмів і декорацій, заплатити добові людям, забронювати готелі, орендувати зали тощо). У нас таких коштів немає, а правити ціну за квитки по дві тисячі гривень ми не можемо, бо наші шанувальники не зможуть купити занадто дорогих квитків (до речі, квитки на київський концерт від 80 до 450 грн — ціна, яку кожен може дозволити собі зі свого гаманця. — Т. П.). Цьогоріч наш колектив відзначатиме своє 75-річчя. Дата поважна, і я звернувся з листом до Президента України, щоб він посприяв і допоміг, щоб ансамбль ім. П. Вірського зміг гастролювати по Батьківщині. Бо сьогодні ми показуємо українське мистецтво світові, і це чудово, але головний наш глядач все ж таки в Україні. Маю надію, що всеукраїнський тур нашого колективу неодмінно відбудеться!

Тетяна ПОЛІЩУК, «День». Фото Євгена КРАВСА
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ