«Ми нікого не намагаємося розважити, кожен тут почувається творцем»

У попередні роки дійство щоразу було присвячене різним стихіям — воді, вогню, землі та повітрю. Принцип цьогорічного фестивалю — «Парад стихій».

Організатори суттєво збільшили кількість майданчиків — їх буде більше тридцяти. У рамках події плануються також «фестивалі у фестивалі» — древніх ударних та обертонових інструментів «Archaic Trance Fest», фестиваль мистецтва вогню «Коло вогню. Strobos Fire Fest», письменників та поетів зберуть у рамках фестивалю «Трипільське ЛІТ’О». Серед музичних хедлайнерів «Параду стихій» — «Мед Хедз», «AtmAsfera», «Тартак», «ILLARIA», «OSIMIRA» (за змінами в складі учасників стежте на сайті tkfest.com). Серед нововведень цьогорічного фестивалю — власні, трипільські гроші, які стануть основною «валютою» на фестивалі.

До речі, «Трипільске коло» було обрано іміджевою подією в рамках чемпіонату Євро-2012. Тому на території фестивалю буде встановлено великий екран, завдяки якому вболівальники зможуть підтримати улюблену команду — з квасом або чаєм замість пива, оскільки алкоголь на території «Трипільського кола» традиційно заборонений.

Напередодні фестивалю «День» посполкувався із засновником та продюсером «Трипільського кола» Олесем ЖУРАВЧАКОМ.

— Щороку на фестиваль приїздять тисячі людей не лише з України, а й із інших країн. Що це за люди, які їхні запити, прагнення? Що їх об’єднує?

— Усi відвідувачі фестивалю — це передусім люди, які шукають однодумців, які поділяють погляди на здоровий спосіб життя і творчість. Це люди-творці в широкому розумінні, не лише ті, що грають на музичних інструментах і т. д., а люди, які підходять творчо до своєї діяльності. Тому, думаю, це в першу чергу територія, яка об’єднує творців. Зараз (і це стосується не лише України) ми маємо сформоване суспільство споживачів. Його основна розвага — це телебачення. У «Трипільському колі» ніхто відвідувачів не розважає, натомість кожен відчуває, що включений у велике дійство, почувається творцем. Це по-перше. По-друге, це альтернатива звичному відпочинку. Адже традиційно за свою улюблену футбольну команду вболівають із пивом. «Трипільське коло» бачить це інакше і пропонує отримати адреналін і задоволення без штучних допінгів. Тому фестиваль оголошено територією, вільною від тютюну, алкоголю і будь-яких видів наркотиків. Люди отримують задоволення від взаємодії зі стихіями — водою, повітрям, землею, вогнем, від об’єднання, створення чогось нового для себе і своїх ближніх. По-третє, розуміння екології у двох вимірах: внутрішньому (екологія духу, спілкування, комунікації, усе, що пов’язане з особистісним розвитком та ростом) та зовнішньому (це екологія всього, що нас оточує). Усі питання, які порушує фестиваль «Трипільське коло» є локальними, індивідуальними і водночас глобальними.

— Сьогодні ми, на жаль, не маємо сформованого громадянського суспільства. Люди виходять на захист Андріївського узвозу й інші поодинокі акції, проте це відбувається епізодично та не переходить на рівень системного формування альтернативи існуючій соціальній дійсності. Чому це так, на вашу думку?

•Від початку фестиваль замислювався як майданчик, на якому б відбувалося творення громадянського суспільства. В Україні є сформована бізнес-еліта, політична еліта, але присутність гуманітарної, творчої еліти, покликаної об’єднувати творчі гуманітарні ініціативи, є занадто млявою. В той час як із історії цивілізації ми знаємо, що прориви в розвитку свідомості або нові світоглядні парадигми створювали саме люди-гуманітарії, творчі об’єднання. Вони завжди йдуть попереду свого часу. Моє особисте переконання як ініціатора фестивалю полягає в тому, що саме такі рухи дають поштовх до об’єднання людей, до генерування нових світоглядних горизонтів, що дає можливість для виходу на новий рівень, і в тому числі — в осмисленні себе як нації. Є багато моментів, які людей роз’єднують, а діалог культур, навпаки, є об’єднавчим. Недарма було обрано саме образ Трипілля. Адже на трипільських глечиках ви можете знайти китайський «інь-ян», індійські, перуанські, африканські символи, скандинавські руни.

•В Європі етно-стиль — це тренд у музиці, в моді й т. д. У нас же інтерес до автентичного залишається на досить примітивному рівні...

•Якщо простежити тенденцію за останні вісім-десять років, то кількість етнофестів збільшилась у десятки разів. Цей рух активізувався в тому числі в Україні. Тільки от наша відмінність від Європи в цьому сенсі полягає в тому, що там уже сформовані так звані ринки споживання, є певні сегменти, телеканали, клуби, фестивалі, організації, які вже багато років працюють із етно-напрямком. У нас це тільки почало відроджуватися, адже в радянський час етнічність була підмінена витвореним жанром народно-академічного виконавства. Сьогодні в Україні є проблема сегментації мистецького простору, що пов’язано з інформаційною політикою в державі. Адже все, що не поп і не шансон — уся альтернатива: і джаз, і рок, і класика, і фолк — не має активного висвітлення в медійному просторі.

•Що, на вашу думку, на сьогодні могло би стати чинником для об’єднання молоді? Які ідеї, цінності могли би стати платформою?

•Молодь зараз прагматична, але вона й не позбавлена ідеалістичних рис. Я називаю цей тип «ідеалістичні прагматики» чи «прагматичні ідеалісти». Таке поєднання крайніх позицій і дає можливість створювати нові світоглядні вектори.

— Яким ви бачите наступний «виток» «Трипільського кола»?

— Звісно, наш фестиваль залишиться еко-культурним. І в цьому напряму він буде розвиватися. Ми почнемо другий цикл, і фестиваль перейде на новий якісний рівень. І в організаційному плані, і в позиціонуванні. Цього року фестиваль виходить на хороший міжнарожний рівень, оскільки подія обрана іміджевою в рамках Євро-2012, ми очікуємо багато відвідувачів з-за кордону.