Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
Павло Тичина, український поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч

Мистецький харч

Що і як їсти, щоб приходило натхнення: рецепти від художника Миколи ТЕЛІЖЕНКА
19 березня, 2010 - 00:00

Закінчується п’ятий тиждень Великого посту. Його ще називають Похвальним — у суботу в церкві правлять службу «Похвала Пресвятій Богородиці». Кажуть, що в цей день не можна працювати, а можна тільки розсаду сіяти. І, звісно ж, не можна вживати скоромних страв.

КОЗАК МАМАЙ ІЗ «ШАЛАМАТТЯ»

— Я не пощуся. Посту дотримуюся тільки тоді, коли грошей немає, — жартує відомий черкаський художник Микола Теліженко. Його знають як скульптора, графіка, живописця та геральдиста. А ще — як неперевершеного майстра витинати з паперу химерні візерунки. Ось уже впродовж десяти років витинанки Миколи Матвійовича дивують українців. Утім, нещодавно митець почав працювати в новій техніці, яку жартома називає «шаламаття»:

— У мене після вирізання витинанок залишається багато порізаного паперу. От і займаюся безвідходним виробництвом, — розповідає художник, демонструючи відерце із паперовими обрізками. З них він створює незвичні полотна, склеюючи докупи шматочки паперу. Стверджує, що практично не використовує ножиці. І запитує, показуючи на картину з «кольорових пазлів»:

— Ти десь бачила такого козака Мамая?

Ні, не бачила. В майстерню Теліженка ходять, як у музей. Тому зовсім недоречною видається пропозиція з’їсти канапку із сиром, поласувати цукерками чи випити чаю. Втім, Микола Матвійович любить куховарити. Особливо влітку, коли переїздить на дачу за 25 кілометрів від Черкас.

СНИ ПРО ГРИБИ

— Люблю готувати. Особливо вдається «гетьманський борщ», в який додають три різні сорти м’яса і квас із буряка. Та що там казати — я міг би навіть передачу кулінарну вести на телебаченні. А то там весь час тільки яєчню вчать робити.

Дачу в селі Єлизаветівка Миколі Матвійовичу заповів Данило Нарбут, якого всі в Черкасах називали Дідом:

— Він мені єдиному дозволяв себе називати Данилом. Більше нікому. Настільки ми були близькі. Але я все ж таки звертався до нього «Данило Георгійович».

Біля будинку є копанка, яку Теліженко називає «Нарбутон». Каже, що там триста кубів води, й карасі плавають нічогенькі. Микола Матвійович улітку варить для гостей юшку у великому казані, проте риболовлею не захоплюється. «Нема коли» — відмахується. Натомість, знаходить час на збирання грибів:

— Люблю гриби до безмежності. Добре знаю, які отруйні, а які — їстівні... Вони мені навіть сняться. Буває, насниться, що збираю гриби. Для когось це хобі, а для мене — як повітря. У лісі легко дихати й думати, та й для здоров’я добре. Потім приходжу додому, смажу «здобич». Будь-яку страву можу з грибів приготувати. От тільки не консервую, бо не вмію, — каже Теліженко. Колись саме завдяки своїй любові до грибів він вступив до художнього училища у Вижниці. Необхідних для вступу малюнків у абітурієнта було мало, тому випускник Звенигородської школи привіз у Вижницю повнісіньку валізку дерев’яних скульптур. Коли ходив по гриби, то корінці й пеньки збирав і ножиком вирізав мініатюрні скульптури, якими пізніше підкорив екзаменаційну комісію.

Сьогодні Микола Теліженко є одним із найбільш плідних митців Черкащини. Тільки почався 2010 рік, а в нього в майстерні вже назбиралося чимало нових робіт. До речі, він стверджує, що найкраще працюється саме на голодний шлунок:

— Прокидаюся рано. І відразу починаю працювати, бо до обіду вже видихаєшся. Пообідав — і емоції вже не ті, не той настрій...

— Тобто обід «з’їдає» натхнення? — запитую.

— Натхнення є постійно. Був би час реалізовувати все задумане. Я не розумію тих митців, які лежать і чекають, що прийде муза чи з’явиться якась ідея. Треба постійно працювати. Кожного дня щось робити, — переконаний Теліженко.

РЕЦЕПТИ ВІД МИКОЛИ ТЕЛІЖЕНКА

— Якось був у Тернополі — гостював у одного знайомого священика. Його дружина приготувала аж 20 пісних страв! — захоплено згадує митець. «Дню» він розповів, як готувати страви із грибів, а також про фаршировану щуку.

Фарширована щука

Це фірмова черкаська страва. Чому фірмова? Художник пояснює, що раніше в Черкасах жили євреї (їх у місті було більше, ніж українців та поляків). Вони дуже любили рибу фарширувати.

Щоб приготувати цю страву, Микола Теліженко купує кілограмову щуку. Обережно знімає з неї шкірку, відокремлює «м’ясо» від кісток. Змішує його із розмоченою в молоці булкою, цибулею та часником. Потім перемелює через м’ясорубку. Окремо збиває яйця, додає сіль та спеції. Усе перемішує. Одержаним фаршем нещільно наповнює шкірку й голову щуки, попередньо вирізавши зябра та очі. Далі щуку слід обкласти кружальцями моркви, загорнути в фольгу і запікати в духовці впродовж години.

Капуста тушкована з грибами

Перед тим, як поратися біля капусти, очищені та промиті свіжі гриби треба обшпарити окропом й обсмажити на сковороді разом із цибулею, нарізаною тонкими кільцями. Очищену капусту Теліженко шинкує, кладе в каструлю, додає олію й півсклянки води чи грибного бульйону. Тушкує капусту 40 хвилин. Потім кладе підсмажені з цибулею гриби, томат-пюре, оцет, цукор, сіль, лавровий лист, перець. Тушкує ще 10 хвилин. Каже, що свіжу капусту можна замінити квашеною, але тоді не слід додавати оцет.

Вікторія КОБИЛЯЦЬКА, Черкаси
Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ