Або думай сам - або той, кому доводиться думати за тебе, відніме твою силу, переробить всі твої смаки і звички, по-своєму вимуштрує і вихолостить тебе.
Френсіс Фіцджеральд, американський письменник, найбільший представник так званого «втраченого покоління» в літературі

Модернова класика

28 серпня Національний театр ім. І. Франка розпочне свій 98 сезон «Перехресними стежками»
21 серпня, 2018 - 10:34
ОЛЕКСАНДР ФОРМАНЧУК (РАФАЛОВИЧ ) І ПЕТРО ПАНЧУК (СТАЛЬСЬКИЙ) У ВИСТАВІ «ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ» / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА

За традицією, франківці відкривають завісу виставами, в основу, яких покладені твори української класики. Нині глядачі побачать резонансну постановку «Перехресні стежки». Із однойменної повісті Івана Франка режисер Дмитро Чирипюк зробив сценічну історію, яка порушує проблеми добра і зла, підіймає теми людської гідності й найпотаємніші глибини людських душ, яку майстерно оповідають актори: Петро Панчук (Стальський), Олександр Форманчук (Рафалович), Тетяна Міхіна (Регіна) та Олег Стальчук (Баран).

Нагадаємо, ця повість уже була в репертуарі франківців — у  1956 р. інсценізацію зробив режисер Михайло Гіляровський, а 2012-го Дмитро Чирипюк подивився на цей твір Івана Яковича очима нашого сучасника.  Його вистава вийшла не тільки модерновою, а й стильною. До речі, глядачі можуть пригадати цікаву кіноверсію режисера Олега Бійми, яку він зняв у середині 1990-х. Телефільм називався «Пастка» (за мотивами повісті «Перехресні стежки»), де грав зірковий авторський склад: Богдан Ступка, Ольга Сумська, Анатолій Хостікоєв, Георгій Дрозд, Костянтин Степанков, Давид Бабаєв та інші.

Дмитро Чирипюк не пішов второваними стежками, а зробив свої акценти твору І. Франка. Дію переніс до Львова 1920—1930-х, а сюжет режисер скоротив до... чотирьох ліній, де в тісний клубок сплелися такі одвічні теми, як пошук ідеалу жінки і кохання, хворобливі алюзії, домашня тиранія, складна внутрішня боротьба між божественним і диявольським. А коли бракує слів, герої дуже органічно «розмовляють» мовою пластики (хореографія Ольги Семьошкіної, пластика — Володимир Абазопуло).

За сюжетом, до міста приїздить молодий адвокат Рафалович і зустрічає свою колишню кохану Регіну, з якою його розлучило життя. Тепер вона дружина чиновника Стальського. Та кохання між героями спалахує знову, руйнуючи життя трьох... Оригінальну музику з елементами фолку (батярські пісні) написав Юрій Шевченко. Вистава приваблює стильною сценографією (галицька кав’ярня, квартира Стальських, адвокатська контора, і через усю сцену проходить дзеркальний лабіринт-пастка, з якого можна вийти хіба що розбивши люстерко, а ці гострі друзки, немов леза, розрізають по-живому долі героїв), яку створив Андрій Александрович-Дочевський, автор відеоряду — Ірина Александрович-Беркута.

А все разом  —  нібито віддзеркалення внутрішньої напруги в якій живуть і діють, відстоюючи кожен свою правду герої, не знаючи, не розуміючи, що всі їхні прагнення, почуття фатально призведуть їх до краху...

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments