Музичний Олімп у Києві

Він складався з трьох концертів, у яких взяли участь чудові музиканти з різних країн. Фест був приурочений до 50-річчя Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів (Конкурс пам’яті Горовиця ще 2004 року увійшов до ВФММК, оскільки його діяльність відповідає головній ідеї існування Федерації: сприяти кар’єрі молодих талановитих музикантів). Концерти фестивалю відбувалися в Колонному залі ім. Лисенка та Національній опері України. У них брали участь: Симфонічний оркестр Національної філармонії (диригент Микола Дядюра) і Національний симфонічний оркестр України під управлінням Володимира Сіренка.

Ідея проекту — найкращі музиканти-виконавці світу, володарі Гран-прі й перших премій найбільших міжнародних конкурсів виступають у рамках одного фестивалю. Хоча віковий ценз і не був офіційно встановлений, організатори фесту віддали перевагу молоді. Вибір програми надали самим учасникам, а вони віддали перевагу перевіреній часом класиці різних епох: від XVIII до XX століття. Адже саме вміння виконувати класичні твори найбільш показове для професійного й творчого рівня виконавця, й тому входить до програми найпрестижніших музичних конкурсів світу.

Усіх учасників об’єднувала бездоганна професійна якість виконання, безліч нагород, колосальний досвід виступів і гастрольних поїздок. Однак слово «віртуози» в назві фестивалю, за словами президента Міжнародного добродійного фон ду конкурсу ім. Володимира Горовиця Юрія Зільбермана, стосується не тільки найвищого професійного класу виконання, а й глибокого проникнення в задум композитора, справжньої майстерності, яка неможлива в мистецтві без найвищого художнього рівня й творчої активності.

Перший з фестивальних заходів відбувся у Філармонії: перед київською публікою виступили японська скрипалька Юкі Мануела Янке, піаністка Чун Вай Чин Речел (Гонконг), француз Олів’є Паті (кларнет) і скрипаль Антал Залаї (Угорщина). У їхньому виконанні прозвучали найкращі зразки світової класики для різних інструментів. У Концерті №1 Нікколо Паганіні для скрипки з оркестром солістка показала досконалість володіння інструментом. Наймолодша учасниця фестивалю (й лауреатка київського Конкурсу ім. В. Горовиця) Чун Вай Чин Речел у Четвертому фортепіанному концерті Бетховена вразила абсолютно зрілою майстерністю. Музикантська чуйність, різноманітність звукових барв у грі Олів’є Паті додали особливої чарівності Концерту Моцарта для кларнета з оркестром, а скрипковий концерт П. Чайковського в ефектній і щирій інтерпретації А. Залаї став яскравим завершенням концерту. Слід сказати, що у публіки (віком від 15 до 25 років), що переповнила Філармонію, виконавці мали приголомшливий успіх і їх неодноразово викликали на «біс».

Концерт у Національній опері мав певний «тематичний» підтекст: більшу частину програми складали твори Д. Шостаковича, чий ювілей весь світ відзначає нинішнього року. Програму вечора відкрив сурмач Клемент Соньє (Франція) концертом І. Гуммеля для труби з оркестром. Зовні незворушний, соліст виявив у цьому святковому, запаморочливо віртуозному творі бездоганне почуття стилю й незвичайно гарний, м’який звук. Марі-Елізабет Хеккер (Німеччина) виконала Концерт №1 Шостаковича для віолончелі з оркестром. Темпераментна манера гри віолончелістки — не кажучи вже про справжню майстерність, з якою вона долала всі складності твору, — як найкраще підходила до музики цього класика ХХ століття з її образним різноманіттям. Варто зауважити, що оркестровий акомпанемент потребує особливої ретельності й бездоганного ансамблю з солістом: адже кілька десятків музикантів повинні мислити й відчувати, як один. У супроводі Філармонічного оркестру під управлінням Миколи Дядюри солістка змогла показати свою інтерпретацію в усій повноті. У другому відділенні концерту прозвучала Десята симфонія Шостаковича у виконанні оркестру Національної філармонії — цього разу під управлінням спеціального гостя фестивалю, диригента Ігната Солженіцина (США). Завдяки ясності й цілісності художнього задуму в цьому виконанні природно поєднувалися російські, єврейські, орієнтальні мотиви, знущальна бравурність і пронизлива туга, диявольський сарказм, смертоносна уїдливість, біль і багато іншого, закладеного в музиці Шостаковича. Захоплюючи і заряджаючи своєю енергією, диригент завдяки звуковому об’єму, графічній точності та розмаху симфонічного звучання зробив цей твір для оркестру майже сценічно-видовищним.

Заключний концерт фестивалю відбувся в Національній опері. Герберт Шух (Німеччина) відкрив вечір концертом Бетховена №5 для фортепіано з оркестром; слухачі змогли оцінити благородну мужність його виконавської манери й рідкісну навіть для найкращих солістів світу культуру звуку, а також чуйне взаєморозуміння з національним симфонічним оркестром під управлінням Володимира Сіренка. Академічно-серйозну атмосферу розрядила поява вокалістів: у їхніх виступах, які охопили як оперну класику, так і відомі пісні, були навіть елементи театральності. Крім українських співаків, голоси яких славляться в усьому світі красою тембру, — володарів призових місць на різних конкурсах Ольги Микитенко і Сергія Магери — виступив також угорський баритон Габор Брец. Його вокальна майстерність у поєднанні з артистичною чарівливістю зачарувала публіку. А оркестр гідно впорався зі специфікою акомпанементу вокалістам: адже за солістом треба слідувати в найдрібніших деталях виразності, фразирування, дихання... Популярні вокальні твори внесли свіжу ноту в програми концертів, складені з бездоганним смаком з легендарних шедеврів класичної музики останніх трьох століть. Друга частина програми почалася з одного з найулюбленіших слухачами всього світу творів: Концертом С. Рахманінова №2 для фортепіано з оркестром у виконанні італійського піаніста Альберто Нозе. Технічно бездоганне, темпераментне виконання викликало бурю оплесків — а серед слухачів зібрався як академічний музичний «бомонд» столиці, так і меломани-аматори. А завершився фест хітом «O sole mio» у виконанні відомого тенора Володимира Гришка та молодого талановитого співака, переможця телепрограми «Шанс» Віктора Мельника.

Грандіозний успіх «Віртуозів планети» підтвердив висловлену організаторами надію на те, що Київ завдяки фестивалю зможе стати своєрідним культурним центром для музичної молоді з різних країн.