«Ми намагалися зіграти на контрасті»

Концерт на головному академічному майданчику країни вперше організувала компанія «Ухо» - приватна ініціатива ентузіастів сучасної композиторської музики Євгена Шимальского та Олександри Андрусик, котрі, безумовно, змінили культурний краєвид столиці в останні роки.

Колонний зал філармонії був повним. На сцену вийшов «Ухо-ансамбль» на чолі з диригентом Луїджі Гаджеро (Італія). Зірковим гостем вечора став флейтист світового рівня, італієць Маріо Каролі, котрий зіграв соло у п’єсі «Voyage V» японського композитора Тосіо Хосокави. Окрім того, до програми увійшли твори класика ХХ століття, франко-американського експериментатора Едгара Вареза «Інтеграли» (1924) і «Восьмигранник» (1923), а також роботи повоєнних авторів – «Rain Coming» японця Тору Такеміцу, «Кода» Паскаля Дюсапена (Франція) і два опуси для літавр соло Еліота Картера (США). На біс Каролі виконав  «Syrinx»  - перший значний твір для флейти соло в історії сучасної музики, написаний Клодом Дебюссі 1913-го.

Маріо Каролі почав грати на флейті у чотирнадцять років, у дев'ятнадцять закінчив консерваторію, у двадцять два виграв престижну Дармштадську премію. Відтоді він записав понад 20 дисків, захистив філософський диплом за "Антихристом" Ніцше і виступив на всіх відомих світових сценах. Його виконання «Voyage V»  з «Ухо-ансамблем» записано для диску Тосіо Хосокави "Drawing", котрий «Ухо» випустить цього року на італійській студії «Stradivarius».

Після  концерту Олександра Андрусик відповіла на запитання кореспондента «Дня».

- Що ви вважаєте головним досягненням сьогоднішнього вечора?

- Я не думаю, що українські оркестри коли-небудь так звучали. Це неймовірно, що київський ансамбль, зібраний приватним коштом, існуючий лише один сезон, може представляти, наприклад, такі інтерпретації «Інтегралів» Вареза. А друге – те, що з нами сьогодні грав Маріо Каролі. Йому настільки сподобався ансамбль, що він готовий грати з нами й надалі, не тільки як соліст. Інакше кажучи, ми за необхідності можемо його ангажувати на інші наші проекти.

- З яких критеріїв ви виходили, складаючи сьогоднішню програму?

- Програми в основному складав Луїджі ще у серпні, я їх лише коментую. Сьогоднішні виступ є частиною довшої історії. Наприклад, ми цілий сезон грали японських композиторів, чия музика тяжіє до споглядальності. А в цьому концерті Такеміцу та Хосокава межували з украй урбаністичним Варезом – і тут ми намагалися зіграти на контрасті. До цього були програми, більш рівномірні за структурою.

- Наскільки складно було все це організувати?

- З Філармонією, звісно, працювати нелегко. Навряд чи таких концертів буде багато - передусім, з фінансових причин. Та ми маємо перевагу, оскільки Луїджі – відомий у Європі музикант, тож нам достатньо легко запрошувати потрібних людей звідти.

- Далі будете працювати з академічними залами?

- Гадаю, що так. Хоча обставини цьому не зовсім сприяють. Взагалі, мабуть, через те, що я переслухала багато концертів у геть різних просторах, мені особисто складно сприймати цю музику в академічних залах. Є все ж таки певний флер… Та, з другого боку, виходити на цей рівень потрібно. Наразі ведемо перемовини з Національною оперою про кілька проектів, імовірно, в наступному сезоні. Це новий крок, якщо вийде – буде дуже добре.