Щоб зробити розумний вибір, треба перш за все знати, без чого можна обійтися.
Іммануїл Кант, німецький мислитель, антрополог, письменник, педагог, родоначальник класичної філософії

На межі світів

Сестри Тельнюк роблять виклик матеріальному
19 березня, 2010 - 00:00
СЕСТРИ ТЕЛЬНЮК ПІД ЧАС ЗАПИСУ АЛЬБОМУ В СТУДІЇ / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

Несподіваним постав відомий дует в альбомі рок-балад «СОНМО». Так сестри Тельнюк визначають свій новий простір, який відмінний від прагматичної дійсності. Альбом хоч і створений за принципом мозаїки (фрагментів сновидінь) і включає в себе одинадцять пісень, зливається в цілісне полотно. Ця їхня робота є співпрацею київської студії звукозапису «КОМОРА» на чолі зі звукорежисером Костянтином Костенком та лондонської студії Sensible Music і її звукорежисера Джона Мура (який по суті став і продюсером українського проекту сестер Тельнюк). Наразі створено й відеокліп на відому, проте по-новому скомпоновану пісню «Татку, мій рідний!». Слова пісень «СОНМО» належать Галині Тельнюк, і лише один текст написав Станіслав Тельнюк, а задумка музичної ідеї альбому належить Лесі Тельнюк та Іванові Небесному.

Диск починається з пісні «Втеча» зі словами «подалі від себе, від себе, від себе...», у якій йдеться про проблему урбанізації, коли у пошуках матеріального чимало українців все далі відходить від істинного людського «я». А про тонку межу поміж світом усвідомленим і незримим співається так трагічно «О Сонмо, моє беззахисне». Галина Тельнюк зізналася «Дню», що присвячує альбом своєму синові, який плакав у сні. І саме тоді виник задум — передати душевні переживання людини, яка знаходиться в іншому стані буття — сні. Сестри Тельнюк, у своїх творчих пошуках створили композиції про особливий стан коли проходить звільнення під час нічних марень... На думку сестер-співачок, це той момент життя, коли ідея не стає річчю, а є моментом пошуку, суму, сумніву. Для вираження ідеї перебування між світами в альбомі вибрана паралель — перехід від сну до пробудження, від життя до смерті, від весни до літа («Вже і не зима... Ще — не весна... Післязим’я і передвесіння», — співається в пісні «Березень»).

— Сучасний музикальний простір можна порівняти із тунелем, в якому немає світла в кінці, багато зайвого та непотрібного. Прикро, але туди заганяється чимала слухацька аудиторія, —каже Галина ТЕЛЬНЮК. — Нині українська сучасна музика зводиться до вторинного музичного бізнесу. У цій ситуації найбільш прикро, що слухачі перетворюються в біомасу, на якій наживаються дільці від шоу-бізнесу. Ми не ховаємося в інші світи, а своїм альбомом висловлюємо протест матеріальному засиллю. Ми забуваємо, що кожна людина не сама йде по землі, що над нами є цілі світи й галактики, ми прагнемо в той духовний світ...

— У кожній розвиненій країні щороку виходять сотні музичних альбомів, в яких автори промовляють до сучасності духовними категоріями, варто піднімати нашу культуру, адже людина гидує вторинною чи несвіжою їжею, то чому ж ми повинні споживати вторинну музику, — додає Леся ТЕЛЬНЮК.

Вихід із «блукання темним тунелем» сестри розкривають у своєму альбомі. Як із кожного мороку вийти можна, шукаючи світла, так і «СОНМО» закінчується словами «Повернися лицем до Сонця...».

Юлія ЛИТВИН
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments