Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

На межі світів

Сестри Тельнюк роблять виклик матеріальному
19 березня, 2010 - 00:00
СЕСТРИ ТЕЛЬНЮК ПІД ЧАС ЗАПИСУ АЛЬБОМУ В СТУДІЇ / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

Несподіваним постав відомий дует в альбомі рок-балад «СОНМО». Так сестри Тельнюк визначають свій новий простір, який відмінний від прагматичної дійсності. Альбом хоч і створений за принципом мозаїки (фрагментів сновидінь) і включає в себе одинадцять пісень, зливається в цілісне полотно. Ця їхня робота є співпрацею київської студії звукозапису «КОМОРА» на чолі зі звукорежисером Костянтином Костенком та лондонської студії Sensible Music і її звукорежисера Джона Мура (який по суті став і продюсером українського проекту сестер Тельнюк). Наразі створено й відеокліп на відому, проте по-новому скомпоновану пісню «Татку, мій рідний!». Слова пісень «СОНМО» належать Галині Тельнюк, і лише один текст написав Станіслав Тельнюк, а задумка музичної ідеї альбому належить Лесі Тельнюк та Іванові Небесному.

Диск починається з пісні «Втеча» зі словами «подалі від себе, від себе, від себе...», у якій йдеться про проблему урбанізації, коли у пошуках матеріального чимало українців все далі відходить від істинного людського «я». А про тонку межу поміж світом усвідомленим і незримим співається так трагічно «О Сонмо, моє беззахисне». Галина Тельнюк зізналася «Дню», що присвячує альбом своєму синові, який плакав у сні. І саме тоді виник задум — передати душевні переживання людини, яка знаходиться в іншому стані буття — сні. Сестри Тельнюк, у своїх творчих пошуках створили композиції про особливий стан коли проходить звільнення під час нічних марень... На думку сестер-співачок, це той момент життя, коли ідея не стає річчю, а є моментом пошуку, суму, сумніву. Для вираження ідеї перебування між світами в альбомі вибрана паралель — перехід від сну до пробудження, від життя до смерті, від весни до літа («Вже і не зима... Ще — не весна... Післязим’я і передвесіння», — співається в пісні «Березень»).

— Сучасний музикальний простір можна порівняти із тунелем, в якому немає світла в кінці, багато зайвого та непотрібного. Прикро, але туди заганяється чимала слухацька аудиторія, —каже Галина ТЕЛЬНЮК. — Нині українська сучасна музика зводиться до вторинного музичного бізнесу. У цій ситуації найбільш прикро, що слухачі перетворюються в біомасу, на якій наживаються дільці від шоу-бізнесу. Ми не ховаємося в інші світи, а своїм альбомом висловлюємо протест матеріальному засиллю. Ми забуваємо, що кожна людина не сама йде по землі, що над нами є цілі світи й галактики, ми прагнемо в той духовний світ...

— У кожній розвиненій країні щороку виходять сотні музичних альбомів, в яких автори промовляють до сучасності духовними категоріями, варто піднімати нашу культуру, адже людина гидує вторинною чи несвіжою їжею, то чому ж ми повинні споживати вторинну музику, — додає Леся ТЕЛЬНЮК.

Вихід із «блукання темним тунелем» сестри розкривають у своєму альбомі. Як із кожного мороку вийти можна, шукаючи світла, так і «СОНМО» закінчується словами «Повернися лицем до Сонця...».

Юлія ЛИТВИН
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ