Мир, прогрес, права людини – ці три цілі нерозривно пов’язані. Неможливо досягнути якоїсь із них, нехтуючи іншими.
Андрій Сахаров, фізик, правозахисник, дисидент, громадський та політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру

На оксамиті рампи

Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії відзначив 90-річчя
23 листопада, 2017 - 10:09
CЦЕНА З РОК-ОПЕРИ «БІЛА ВОРОНА» Г. ТАТАРЧЕНКА — Ю. РИБЧИНСЬКОГО / ФОТО ІГОРА ЄРМОЛАЄВА

...Тут люблять і вміють приймати гостей. «Все — для людей», — так можна визначити кредо очільника миколаївців, директора-художнього керівника театру Миколи Берсона, який плекає і розбудовує його вже майже 30 років. Аби не бути звинуваченою в упередженості внаслідок традиційної місцевої гостинності, наведу лише сухі факти.

Миколаївський український бере свій початок від Театру юного глядача, створеного 1 листопада 1927 року при Окрполітосвіті. 1959 року шляхом злиття ТЮГу з Пересувним українським театром ім. Т. Шевченка утворився обласний український музично-драматичний театр. Далі відбулася зміна назви — на «драми та музичної комедії» та привласнення статусу «академічний».

...На сьогодні заповнюваність глядацької зали театру становить 101% на великій та 108% — на малій сцені. І це не липові сумнозвісні «146%» — ідеться про приставні стільці, на які теж чесно продають квитки.

Бенефіс театру «90 років на оксамиті рампи» не представляли, як завжди буває, лише раз, із нагоди ювілейного вечора, для VIP-публіки: спочатку запланували десять його показів на глядача, потім додали ще два — через великий попит.

До речі, це — традиційна практика: на Новорічні свята тут ідуть не лише дитячі казки, а й щороку оновлювана вечірня святкова програма (парний конферанс — М. Берсон та головний режисер Олег Ігнатьєв) — і ці «жнива» тривають від Святого Миколая до старого Нового року!

На ювілейній імпрезі спочатку вшанували всю трупу, потім згадали тих, кого вже немає (не лише акторів, а й помічника режисера, звукоінженера, головного бухгалтера...) — і лише потім надали слово керівництву області, міста і почесним гостям.

Тут мають власну відзнаку, яка називається «Із театром у серці» (красива медаль в оксамитовій коробочці та посвідчення до неї). Святкового вечора її одержали і працівники (за понад 25-річне служіння рідному колективу), і ветерани театру (їм довго аплодували стоячи), і режисери-постановники популярних вистав (Кость Пивоваров, Ігор Славінський, Сергій Павлюк, Максим Голенко) та драматург Анатолій Крим; і... найвідданіші шанувальники з усієї Миколаївської області: освітяни, інженери, медики, підприємці. Микола Берсон щовечора особисто зустрічає глядачів — тож не дивно, що багатьох уже знає і вважає майже своїми рідними.

У бенефісній програмі було максимально широко представлено як музичні, так і драматичні жанри, в яких виступає театр сьогодні. Серед перших — опера («Так чинять усі жінки» В.-А. Моцарта), оперета («Баядера» І. Кальмана), мюзикл («Звуки музики» Р. Роджерса — О. Гаммерстайната «Ті, що співають під дощем» Б. Комдена — А. Гріна), рок-опера («Біла ворона» Г. Татарченка — Ю. Рибчинського, груднева прем’єра театру). Серед других — драма («Для домашнього огнища» І. Франка), комедія («Маска» А. Чехова), трагікомедія («Чудова потвора (Езоп)» Г. Фігейреду), поетична драма («Маруся Чурай» Л. Костенко). Плюс  — вокальні та пластичні номери, серед яких ледь не головна «перлина» — виконання а капела хором-ансамблем «Ой чий то кінь стоїть...». Ну а вишеньки на торті — «Молитва за Україну» та виступ студійців театру: уже майже 25 років при ньому працює «Академія пана Куліси» (до речі, один із найепатажніших на сьогодні режисерів України — згадуваний уже Максим Голенко є її вихованцем).

Миколаївський український — єдиний театр в Україні, де перед початком вистави не лунає оголошення з проханням вимкнути мобільні телефони. В ньому немає потреби — стільниковий зв’язок тут просто глушать, аби ніщо не відволікало від мистецтва.

n І зрештою, нинішні святкування — лише розминка, репетиція. Наразі були і спецпогашення марки, і червона доріжка, і келих шампанського для кожного, і яскраве розмаїття солодкої — високоградусної — друкованої продукції з символікою театру — тож навіть годі уявити, що на нас чекає з нагоди його 100-річчя!

Анна ЛИПКІВСЬКА, театрознавець, Миколаїв — Київ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments