Не думкам треба вчити, а думати.
Іммануїл Кант, німецький філософ, письменник, антрополог, фізик, бібліотекар, педагог, основоположник німецької класичної філософії

«Нашій країні саме зараз час заявити про себе»

Наталія ПАСІЧНИК — про Український інститут у Швеції, який відкриється з її ініціативи 24 серпня
12 серпня, 2014 - 11:51
Наталія ПАСІЧНИК
Наталія ПАСІЧНИК

Сьогодні, коли Україна переживає надзвичайно складний період, українці за кордоном не можуть стояти осторонь, переконана шведсько-українська піаністка Наталія ПАСІЧНИК. Кожен має докласти максимум зусиль, щоб розповісти про Україну світові. Відтак пані Наталія стала ініціатором створення Українського інституту у Швеції, мета якого — популяризація української високої культури, про яку, на жаль, мало хто знає в Європі. Попри те, що Н. Пасічник живе у Швеції, вона є громадянкою України, як і, до речі, її сестра Ольга Пасічник — солістка Варшавської камерної опери, про яку вже писав «День» (№ 27 за 14 лютого 2013 року). За найменшої нагоди — під час концертів, інтерв’ю вони намагаються розповісти світові про свою Батьківщину.

На День Незалежності України у Стокгольмі (з ініціативи Наталії Пасічник) відбудеться благодійний концерт на підтримку демократії та миру в нашій країні. Також 24 серпня заплановано відкриття Українського інституту у Швеції, керівником якого буде пані Наталія. На цю знакову подію запрошені міжнародні зірки класичної музики, міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт, посол США у Швеції Марк Бжезинський та інші відомі діячі.

Про перспективи діяльності Українського інституту у Швеції та ставлення Європи до України загалом наша Дрозмова з Наталією ПАСІЧНИК.

— Як і чому у вас виникла ідея створення Українського інститут у Швеції?

— Події в Україні підняли весь світ і, напевно, нікого не залишили байдужим, тим паче українців. Для мене особисто життя розділилося на «до» і «після» Майдану, потім анексія Криму та нинішня війна в Донецькій і Луганській областях. Якби я могла, то взяла б у руки рушницю й пішла б захищати Україну на сході. Проте розумію, що там від мене було б небагато користі.

Мій обов’язок як музиканта — бодай трохи заповнити той інформаційно-культурний вакуум щодо української культури, який поки що існує на Заході. Постійно намагаюся розповідати у своїх інтерв’ю про українську музику, включаючи її також у свої концертні програми. Насправді в Європі про українську культуру та мистецтво знають дуже мало — на рівні фольклору, гопака й писанок... А нам є чим шануватися і в музиці, і в літературі, і в образотворчому мистецтві. Саме зараз, коли очі всього світу прикуті до України, — час заявити про себе. Якщо ми його не використаємо, то використає хтось інший, і не на нашу користь. Хотілося б почути зі сцен філармоній композиції Косенка, Ревуцького, чия музика анітрохи не гірша за твори Рахманінова і Чайковського.

— Яка мета діяльності Українського інституту у Швеції буде пріоритетною?

— Як музикант, я починатиму з музики, адже в цій сфері можу зробити найбільше. Уже запланована серія українських концертів у містах Швеції, виставка світлин Львова початку ХХ століття. Плануються Дні української культури у Швеції у форматі фестивалю. Звичайно, на це потрібні кошти. Тому я максимально використовую всі свої професійні зв’язки, залучатиму й меценатів. Це лише перші кроки. Сподіваюся, моя ініціатива знайде підтримку й серед інших українців за кордоном, не байдужих до майбутнього своєї Батьківщини.

— Пані Наталіє, яким чином відгукнулася на вашу ініціативу українська влада?

— Формування іміджу України за кордоном як країни з високою культурою не було пріоритетним питанням попереднього українського уряду і державного представництва за рубежем. Від нової влади зараз не можна цього вимагати, оскільки в країні йде війна. Захист території — це пріоритет № 1 українських державних очільників. Однак вважаю, що пріоритетом № 2 має бути формування позитивного іміджу України за кордоном — так, як це роблять усі цивілізовані країни. Маючи свої культурні представництва у вигляді власне інститутів, вони співпрацюють з посольствами і здійснюють промоцію своєї культури у світі. Така ініціатива має реалізовуватися на державному рівні. Наразі я надіслала лист до Міністерства закордонних справ України і чекаю конструктивної відповіді. Сподіваюся, що напружена ситуація в Україні вгамується і ми тісно співпрацюватимемо з українською владою.

— Яким же чином у такий складний період для нашої держави підтримує Україну Швеція?

— Швеція із самого початку подій на Майдані підтримувала європейський вибір України. А міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт брав найактивнішу участь у розширенні «Східного партнерства» і залучення до нього України. Більше того, Швеція — одна з країн, яка лобіює запровадження третього рівня санкцій ЄС для Російської Федерації. Але навіть попри те, що підтримка України Швецією була дуже сильною, російська пропаганда, особливо на початку Майдану, проникала навіть туди. Хоча Швеція зазнала меншою мірою дії цієї пропаганди, аніж деякі інші європейські країни. Звичайно, для нас, українців, які живуть у Швеції, був великий шок читати деякі повідомлення. Однак шведи зазвичай черпають інформацію з Інтернету, дуже мало — з газет і телебачення, на відміну від України. Відтак 90% населення Швеції адекватно оцінює ситуацію в Україні.

— Чи не спадало вам на думку, що Український інститут, окрім популяризації нашої культури у Швеції, міг би займатися також інформуванням європейців про політичне життя України?

— Я вважаю, що кожен має займатися тим, у чому він фахівець. Сподіваюся, що наш інститут стане державним, а не функціонуватиме на громадських засадах, і тісно співпрацюватиме з представництвами України у Швеції. І ми обов’язково заповнимо ту інформаційну прірву щодо України, яка існує у світі в усіх сферах. А поки що інститут займатиметься популяризацією української високої культури у Швеції.

Олексій КОСТЮЧЕНКО, Острог
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments