Невгамовний експериментатор

Розкіш жити так, як хочеться, робити те, що подобається, і при цьому бути корисним суспільству й мати від цього прибуток може дозволити собі далеко не кожен. Однак є люди, котрим це виявилося до снаги. Наприклад, норвезькому вченому і мандрівнику Туру ХЕЄРДАЛУ.

Юний Тур відрізнявся неабиякою фантазією та любов’ю до подорожей і науки. Сміливість його помислів дивувала оточення й викликала несприйняття. Хлопця це не зупиняло. Будучи юним та відважним, він вирішив пересвідчитися, чи здатна сучасна людина прожити в умовах, наближених до умов життя наших далеких предків, тобто якнайближче до природи, без жодних здобутків цивілізації.

ТИХИЙ ОКЕАН, ПЛІТ ТА «ОСКАР»

Взявши свою юну дружину Лів, він подався на один із Маркізьких островів, на Фату Хіву. Там він почав жити разом з місцевими жителями, дотримуватися того ж способу життя, що й вони. Прожили вони так рік, слухаючи стародавні легенди й досліджуючи традиції місцевого племені. Незабаром молоде подружжя стало хворіти — вони дістали виразки на ногах і, зрештою, залишили острів. Хеєрдал описав свій експеримент у книжках «У пошуках раю» і «Фату Хіва: повернення до природи». Так він заявив про себе, хоча сивочолі авторитетні вчені завжди скептично сприймали ідеї молодого дослідника і радше вважали його за авантюриста.

Особливо тоді, коли він виклав свою теорію дифузіонізму в книжці «Пригоди однієї теорії». Тур вважав, що між островами Полінезії та материковою Америкою завжди існували контакти, задовго до відкриття материка Колумбом, а отже — культурний обмін та асиміляція. Про це, за версією дослідника, свідчить тваринний і рослинний світ двох віддалених одна від одної територій. Наукові авторитети знову вважали це неможливим. Однак Тур Хеєрдал не відмовився від своєї ідеї й вирішив довести її експериментально.

Разом з командою він розпочав будівництво плота із бальсового дерева і з канатами із натуральних волокон, на якому запланував перетнути Тихий океан. Коли пліт був готовий, команда вирушила в подорож, боролася з штормами й акулами у відкритому морі, маючи в арсеналі лише ті засоби, що їх мали стародавні полінезійці, спостерігала наслідки забруднення Світового океану, нафтові плями. Відстань було успішно подолано за 102 дні — шанованим професорам дали фору.

У підсумку практично було доведено вірогідність контактів полінезійців та жителів Америки в Середні віки, вийшла у світ книжка «Кон Тікі», яка була перекладена 70 мовами. А документальний фільм, знятий під час подорожі, здобув «Оскар». Пліт із однойменної експедиції виставлений у Музеї Кон Тікі в Осло.

ПАПІРУСНИЙ ЧОВЕН ІЗ ЄГИПЕТСЬКИХ МАНУСКРИПТІВ

Потім Хеєрдал задумав довести, що стародавні єгиптяни також зробили значний внесок в історію географічних відкриттів. Що вони не тільки плавали Нілом і освоювали не лише Африку, а й зазирали також у бік Атлантичного океану. Тепер Хеєрдал, котрий уже здобув славу після своєї мандрівки, прикував увагу преси всього світу і зацікавив багатьох спонсорів.

Його нова ідея — папірусний човен «Ра» був у процесі будівництва за малюнками плавучих засобів зі стародавніх єгипетських манускриптів. Щоб зробити завдання ще цікавішим, Хеєрдал вирішив взяти на борт інтернаціональну команду: там були мандрівники із США, Мексики, Італії, Чаду, Японії, навіть із Радянського Союзу — медик Юрій Сенкевич. Під час подорожі їх теж накривали шторми, на човні перетиралися канати, рвався парус, практично на фініші «Ра» розвалився. Пізніше, з урахуванням набутого в «Ра» досвіду, було побудовано «Ра-2», і експеримент вдалося завершити.

Хеєрдал на той час був уже зіркою і на думки своїх опонентів міг і не звертати уваги. Звичайно, всі пригоди були описані талановитим мандрівником і видані. Було знято також документальний фільм про подорож. Крім цього, під час подорожі було зібрано матеріали про ступінь забруднення Світового океану, які пізніше було покладено в основу доповіді в ООН.

УСЕ ЗРОБИТИ САМОМУ

Наступна експедиція мала на меті довести існування контактів між стародавньою Месопотамією та індійською цивілізацією. Для цього було побудовано очеретяний човен «Тигрис» і здійснено спробу пропливти на ньому через Перську затоку до Червоного моря. Інтернаціональна команда, як і попередньо, мала намір довести, що об’єднані спільною ідеєю люди різних рас, релігій та політичних поглядів здатні мирно співіснувати на обмеженій території. «Тигрис» не доплив до мети призначення. Попри те, що через п’ять місяців подорожі човен і надалі залишався в доброму стані, Хеєрдал вирішив його спалити на знак протесту проти війн на Червоному морі й біля півострова Сомалі.

Далі невгамовному експериментаторові спало на думку з’ясувати, яким чином без всіляких сучасних технологій мешканці острова Пасхи будували своїх знаменитих ідолів — моаїв, як вони витинали ті кам’яні брили вагою у 20 тонн і заввишки у більш ніж шість метрів, як транспортували їх, як встановлювали, як ставили їм на голови руді камінні перуки? Щоб це дізнатися, дослідник взяв дружину Івонну, друзів і поїхав на острів, щоб усе зробити самому. Книжка «Аку аку», в якій описано цей експеримент, — це і цікавий етнографічний матеріал, і докладна документація експедиції.

Тур Хеєрдал залишався невгамовним до кінця свого життя. Щоправда, на схилі віку зацікавився питанням: звідки прийшли скандинавські боги, де з’явилися на світ Одін, Тор, Фрея, Локі? Знайшов він підказку в шедеврі світової літератури — ісландському епосі Снорі Стурлусона «Коло земне». Середньовічний літописець писав, що Одін та його супровід припливли до Скандинавії із місцевості, розташованої на схід від річки Танаїс (Дон). І на тому побудував свою теорію норвезький мандрівник, стверджуючи, що народилися вони поблизу міста Азова Ростовської області над Азовським морем.

НАДИХАЮЧИЙ АВТОРИТЕТ

Наукові авторитети, філологи, історики та археологи закидали йому псевдонауковість методів дослідження. Можливо, цього разу вони мали рацію. Втім, Тур Хеєрдал був визнаний публічною думкою найвідомішим норвежцем ХХ століття. Євангелістська лютеранська церква Норвегії визнала теорію вченого фактом.

У 77 років Тур одружився втретє з колишньою «Міс Франція» Жаклін Бір, а помер в Італії 2002 року. Тур Хеєрдал зробив науку доступною — він публікував книжки на наукові теми, написані в формі белетристики, став зіркою подорожей, як Жак Кусто чи Тім Северин. Ця популярність давала йому також можливість зустрічатися з впливовими світовими лідерами і доносити до них свої ідеї — наприклад, про екологічний стан планети. Популярність Тура допомогла йому також привернути увагу до історії, етнографії та експериментальної археології.

Норвегія по праву гордиться своїм земляком. Ще 1950 року в Осло відкрили музей Кон Тікі, в якому на початку мав бути виставлений сам легендарний пліт. Тепер музей увічнює всі подорожі мандрівника, його досягнення й відкриття, містить також багато артефактів, пов’язаних з об’єктами наукових зацікавлень Хеєрдала. Він надихнув багатьох мрійників та експериментаторів на право висловлювати свої думки та припущення, всупереч запереченню визнаних авторитетів, втілювати в життя свої мрії і йти на пошуки пригод. Після нього з’явилася ціла плеяда мандрівників, котрі здійснювали експедиції на зразок Турових, а деякі гідно повторили шлях прославленого норвежця, в тім числі й онук вченого.