Останні штрихи
Більш ніж двісті костюмів пошили для нової постановки в Національній опері України
Прем’єра «Севільського цирульника» Дж.Россіні відбудеться 19 та 21 квітня. За словами режисера Анатолія Солов’яненка, на цей раз відоме класичне дійство перенесено... в позачасовий простір.
Нагадаємо, комічна опера «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні (1792—1868 рр.) належить до найвідоміших у своєму жанрі й ось уже понад 200 років залишається не тільки в діючому репертуарі світового оперного мистецтва, а й користується незмінною прихильністю слухачів, які отримують справжню естетичну насолоду, купаючись у віртуозній, сповненої краси італійської мелодики музиці, емоційно співпереживаючи з героями опери, які раз-по-раз потрапляють у досить химерні ситуації, окреслені дотепним сюжетом лібрето, створеного за мотивами безсмертної комедії французького драматурга П’єра Бомарше.
Спочатку опера називалася «Альмавіва, або Даремна обережність» (Almaviva, ossia l’inutile precauzione). Россіні дав своєму твору таку назву тому, що опера «Севільський цирульник, або Даремна обережність» вже була написана — її автором був Джованні Паїзієлло, і вона була давно популярною на сцені. Крім Паїзієлло, до того часу на сюжет «Севільського цирульника» написали опери Л. Бенда (1782), І. Шульц (1786), Н. Ізуар (1797) та інші.
Россіні у 1816 році зобов’язався написати для театру Аржентіно в Римі до карнавалу нову оперу. Однак цензура забороняла всі лібрето, які були запропоновані композитором. Залишалося зовсім мало часу до карнавалу, і тоді виникла думка про «Севільського цирульника». Россіні звернувся до Паїзієлло за дозволом, і той люб’язно погодився, не сумніваючись у провалі опери молодого композитора. Нове лібрето написав Ч. Стербіні. Россіні писав надзвичайно швидко, використавши деякі матеріали з попередніх своїх творів, і впорався зі створенням опери усього за 13 днів!
ХАРИЗМАТИЧНИЙ ВЧИТЕЛЬ МУЗИКИ ДОН БАЗІЛІО — БАС СЕРГІЙ МАГЕРА
Прем’єра відбулася в Римі 20 лютого 1816 року. Постановка відбулася невдало, оскільки була фактично зірвана шанувальниками Паїзієлло (або клакерами). Наступні виконання опери, що відбулися того ж тижня, пройшли набагато успішніше, хоча початковий провал якийсь час ще гальмував ріст популярності опери...
Вважається, що саме «Севільським цирульником» завершено формування італійської опери-буф як окремого музично-сценічного жанру в усіх формальних технічних вимогах: співмірності поетичних арій і текстових діалогів, хорових речитативів і виразних комічних мізансцен. Опера Дж. Россіні, сповнена природної жвавості і динамічного розвитку подій, тонкого сарказму і бурхливого музичного гумору, досить швидко набула популярності. І не лише в спраглій до хорошої оперної музики Італії, а й сягнула за межі своєї Батьківщини...
— Із музикою «Севільського цирульника» я знайомий з дитинства. Як режисер — ставив цю оперу в 2005 році у Донецькій опері. Але зараз відчув необхідність і бажання подивитися на цю історію під новим кутом зору, піти на своєрідний експеримент, — зізнається А. Солов’яненко. — Саме тому ми зі сценографом вистави Андрієм Злобіним та художником з костюмів Ганною Іпатьєвою перенесли дію у такий собі модерновий простір, позбавлений будь-яких визначених ознак часу і місця. Жодної конкретики! Хіба що — це точно не минуле. Але може трапитися в майбутньому. І не просто «може», а трапиться обов’язково...
ДУЕТ: СУСАННА ЧАХОЯН (РОЗІНА, ВИХОВАНКА ЛІКАРЯ БАРТОЛО) ТА ДМИТРО ІВАНЧЕНКО (ГРАФ АЛЬМАВІВА)
Репетирують оперу кілька складів виконавців. Я дуже задоволений, що початок роботи над постановкою цього твору дав мені можливість познайомитися з дуже перспективним молодим тенором Анатолієм Погрібним. Дуже цікава особистість, прекрасний музикант, чиї вокальні можливості легко справляються зі складною технікою, притаманною музиці Россіні. Нині Анатолій співає в капелі «Думка», кілька сезонів тому дебютував у партії Альмавіви у Національній опереті, але найважливіше те, що він має досвід участі у відомому Россініївському фестивалі в Пезаро, у рамках якого виконував партію Кавалера Бельфіоре з «Подорожі до Реймса». Решта виконавців — це солісти Національної опери України, яких добре знають наші глядачі. Дмитро Іванченко — Альмавіва. Два Ігорі — Євдокименко та Мокренко — у ролі Фігаро.
У партії вчителя музики Дона Базіліо, крім досвідчених Сергія Магери і Тараса Штонди, публіка побачить і почує ще двох виконавців, які раніше не співали цю партію, — Сергій Ковнір та Володимир Тишков.
Феєричну Розіну виконуватимуть такі чудові співачки, як Ольга Фомічова, Сусанна Чахоян і Лілія Гревцова. Нині цю партію також репетирує Тамара Калінкіна.
Образ лікаря Бартоло з гумором виконують Андрій Маслаков і Дмитро Агеєв, у подальшому в цій ролі має вийти Тарас Бережанський. А партію Берти — наші провідні мецо-сопрано: Анжеліна Швачка, Тетяна Пімінова та Ірина Петрова.
Якщо сценічна версія буде авангардно-модерновою, то музичний матеріал лишається класичним (диригент-постановник вистави Микола Дядюра). За словами А. Солов’яненка, «наше завдання — стилістично дотриматися всього, що закладено в партитурі Россіні, й водночас — не загубитися у певних стереотипах та «заграних» штампах. Ми сподіваємося, що глядачі побачать музично-витончену і візуально цікаву виставу, а ще ця постановка додасть позитиву і підніме настрій публіці.
