Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Першій в Україні академії мистецтв — 100 років!

Андрій Чебикін — про нові «рейки», філії та амбітні мрії
7 грудня, 2017 - 14:26
АЛПАТЬЄВА А. «ГЕТСИМАНСЬКИЙ САД». 2012 Р.

Нагадаємо, Українська академія мистецтв була створена у грудні 1917 року — в буремний час. Голова Центральної Ради Михайло Грушевський та Генеральний секретар освіти Іван Стешенко підтримали ідею творчої еліти про відкриття в Україні власного вищого навчального закладу, де плекали б розвиток національної культури. До складу викладачів першої національної художньої академії були запрошені відомі майстри, яким було притаманне спільне прагнення — поєднати давні традиції українського мистецтва з новими відкриттями європейських художніх течій. Художники різних поколінь, котрі стали фундаторами Академії, здобували освіту в Парижі, Кракові, Мюнхені, Петербурзі...

Упродовж наступних десятиліть Українська академія мистецтв виявилася конденсатором творчої енергії в національному художньому процесі, переживаючи всі ті негаразди і злети, як і країна в історичному плині подій. Змінювалися назви закладу, склад викладачів, орієнтованість навчального процесу, але інститут залишався тим головним осередком, де працювали, навчалися, виборювали право на особистісну творчість художники-традиціоналісти і майстри-новатори. Найкращі з них створили «золотий фонд» українського образотворчого мистецтва цілого століття.

Чим живе Академія сьогодні? Із цього питання ми розпочали розмову з ректором Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Андрієм Володимировичем ЧЕБИКІНИМ.

— Нагадаю, ще з 1992 року, коли наша Академія відзначила 75-ту річницю, ми перейшли на нові «рейки». 1989 року, коли я став ректором, ми переробили статут, зняли з нашого прапора принцип соціалістичного реалізму, обрали принципи класичного та академічного мистецтва, без якого художник не може відбутися, тобто основи знань, основи композиції, основи колористики, форми, — все це юний студент має освоїти, щоб потім працювати в будь-якій галузі, будь-якому жанрі. Були відкриті нові майстерні живопису, зокрема — сакрального монументального — Миколи Стороженка, відновлено майстерню сценографії Данила Лідера; створили таку спеціальність, як «художник кіно», й відкрили нові графічні майстерні, також відродилася й набула розвитку школа графічного дизайну, нові спеціалізації в реставраційній справі, арт-менеджмент, багато нового у викладанні історії мистецтва та культури загалом, — розповідає Андрій Володимирович.

ВОРОНІНА О. ІЗ СЕРІЇ «ПАСТКА». ПРОСТОРОВА КОМПОЗИЦІЯ. ОФОРТ. ІНСТАЛЯЦІЯ. 2016 Р.

— Академія мала свою філію в Криму, поблизу Сімферополя, там відбувалися й літні практики студентів, а що зараз відбувається з цим закладом?

— Болюче питання... Нагадаю, ініціатива створення філії була відгуком на прохання художників-кримчан, які хотіли мати вищий навчальний заклад з підготовки майстрів кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва. Потім ця ідея набула нових, ширших вимірів, там були живопис і графіка, ми зміцнили викладацький склад... Планували об’єднати Художнє училище ім. М. Самокиша, цю філію і перетворити заклад на самостійний інститут... Зараз філію не ліквідовано, але діяльність її призупинено! Із 60 студентів 45 приїхали продовжувати навчання до Києва і вже закінчили бакалаврат, дехто — магістратуру, а деякі — й аспірантуру.

«ЗАПАДНЯ С. КАЛЕЙДОСКОП СПОГАДІВ». ОФОРТ. 2014 Р. ФРАГМЕНТ

— Чи можливі сьогодні подібні великі суспільно резонансні загальнокультурні справи з формування нових мистецьких осередків?

— Зараз у нас є амбітна ідея створити філію на сході України. У вересні я мав персональну виставку в Маріуполі. З пропозицією про східну філію Академії звернулися художники міста, потім ми спілкувалися з народним депутатом Верховної Ради Сергієм Тарутою, який плекає мету створити філію Академії або Художній інститут у своєму рідному Маріуполі. До речі, вже навіть є приміщення для такого закладу, місто ще передає старий палац. Ініціативу підтримало Міністерство культури, є попередня згода і з Міністерством освіти. Справа зрушилася з місця, але це нелегка робота...

— Андрію Володимировичу, розкажіть, а які сьогодні міжнародні контакти Академії?

— Дуже активні, і щорічно коло міжнародних контактів збільшується. Так, уже 20 років Академія співпрацює з Китаєм, у нас здобувають освіту живописці, графіки, архітектори, реставратори, мистецтвознавці. Наші викладачі працювали у старших класах школи №6 у Суджоу, де навчалися талановиті діти в класах образотворчого та музичного мистецтва. Хоч зараз іноземних студентів стало менше, бо батьки побоюються, що ситуація в нашій країні через війну на сході неспокійна. Варто відзначити також, що нині Академія активно співпрацює з подібними закладами Естонії, Вірменії, Хорватії, Угорщини, Румунії, крім того, наші викладачі постійно беруть участь у пленерах та виставкових проектах за кордоном, а студенти навчаються за програмою «Еразмус».

— Чи планується відкриття Музею Академії?

— Нагадаю, колекція Національного художнього музею України складається переважно із творів професорів та випускників нашої Академії. Але ми маємо також власні фонди, які налічують понад три тисячі творів. Серед них — роботи бойчукістів, Федора Кричевського, Олександра Мурашка, Олексія Шовкуненка, Тетяни Яблонської, Василя Бородая, Данила Лідера, а також найкращі дипломні роботи наших випускників. Ми вже звернулися до Міністерства культури з приводу створення Музею Академії. Зараз це на часі, хоча й дуже відповідально.

До речі, 8 грудня у Будинку художника відкривається творчий проект «Академія. Виставка творів студентів», а 18 грудня у виставковій залі Академії відбудеться відкриття ювілейного вернісажу, який присвячений 100-річчю з дня заснування вищого мистецького закладу —  Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Ольга ЛАГУТЕНКО, мистецтвознавець. Ілюстрації надані організаторами виставки
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments