Влада спирається на всіх, хто живе в брехні.
Вацлав Гавел, чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст, дев'ятий та останній президент Чехословаччини та перший президент Чехії

Пісня на... папері

У Києві відкрилася виставка відомого українського графіка, автора ескізів ювілейних монет Нацбанку України Миколи Кочубея
26 грудня, 2007 - 00:00
ФОТО МАРІЇ МАСІЧ

У галереї «Мистець» представлені роботи декількох серій і напрямків. Переважна більшість із них виконана у техніці кольорового офорту. Основна частина експозиції присвячена народній пісні. Завдяки візуальному втіленню традиційних народних мелодій Микола Кочубей і став відомим широкій мистецькій публіці. Прихильність до народної пісні художник відчував ще з дитинства.

— Моє дитинство пройшло на Вінниччині, а там все співає: і природа, і люди, — каже художник. — Це закарбувалося в моєму серці. Пісня — те джерельце, яке насичує всіх нас.

Потрапивши на концерт хору «Гомін», почувши їхні пісні, Микола Кочубей вже на концерті почав робити перші замальовки. А започаткована серія «пісенних» робіт була ще дипломною роботою автора. Це було декілька аркушів, які пізніше художник розширив до серій.

На виставці представлений цикл робіт, створений по мотивам українських народних пісень. Є також серія, коли кожна робота присвячена окремій пісні. Наприклад, «Ой, чий то кінь стоїть», «Ой, у полі жито копитами збито». Микола Кочубей згадує, що поява останньої роботи пов’язана з родиною Миколайчуків. «Колись я зустрівся з дружиною Івана — Марічкою, і вона заспівала мені цю пісню. Виявляється, це була улюблена пісня актора. Я виношував картину «Ой, у полі жито копитами збито» протягом двох років».

Митцю неперевершено вдається перенести пісню на папір, втілити звуки й пісенні мотиви у графіці. Його роботи буквально співають. Кожна картина Миколи Кочубея ніби переповнена архетипами. У них одразу впізнається українське — не завдяки примітивному зображенню герба чи у жовто-блакитній колористиці — художник використовує значно тонші символи, натяки та образи, які апелюють до підсвідомості й генетичної пам’яті. — Я використовую українську писанку, її орнаменти, сакральні знаки, чий зміст деякою мірою вже втрачений, але генетична пам’ять є в усіх нас... Ці знаки я вплітаю в орнамент, стилізуючи й перетворюючи в образи, — розповідає художник.

Микола Кочубей відомий також своєю співпрацею з Національним банком України. Розробляючи ескізи ювілейних пам’ятних монет, він уже не раз ставав лауреатом премії «Найкраща монета року». Останні перемоги в цій номінації він здобув, зобразивши традиційне українське святкування Водохрещя й Сорочинський ярмарок. Також художник працює над українською маркою для видавництва «Марка України». Микола Кочубей розробив і започаткував серію «Український народний одяг».

— Мені доводилося бачити дуже багато всіляких творів, починаючи від класиків античності й аж до найсучасних митців. Ніні у нас в країні відбувається здоровий розвиток мистецтва. Найкращі традиції продовжуються й народжуються нові. Микола Кочубей є зразком того художника, який уміє поєднувати найкращі традиції українського мистецтва з новітнім баченням і сучасними техніками, — зазначив мистецтвознавець Олексій Рогодченко. — Дивлячись на його роботи, я бачу Нарбута, Губарєва, Данченка, Якутовича...

Нині Кочубей очолює одну з найбільших секцій Київської спілки художників-графіків, а також викладає графічну майстерність у Київській дитячій академії мистецтв.

Маша ТОМАК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments