Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

Поспішайте робити добро!

25 січня на Камерній сцені Молодого театру відбудеться прем’єра вистави «Вона жила в Парижі», яка стане бенефісом Тетяни Стебловської
23 січня, 2020 - 11:02
ВИСТАВА «ВОНА ЖИЛА В ПАРИЖІ» — ТЕТЯНА СТЕБЛОВСЬКА ГРАЄ РОЛЬ МАДАМ ЖЕРАР, А ПАРТНЕРАМИ АКТРИСИ СТАНУТЬ ЇЇ КОЛЕГИ З МОЛОДОГО ТЕАТРУ АНАТОЛІЙ СОМИК (МАТІАС) ТА ОЛЕНА УЗЛЮК (ХЛОЯ) / ФОТО НАДАНО ТЕАТРОМ

Режисер Сергій Корнієнко поставив виставу за п’єсою Ізраїля Горовіца. В головній ролі — народна артистка України Тетяна Стебловська, яка нещодавно відзначила свій ювілей.

Нині в Тетяни Володимирівни в репертуарі театру, так би мовити, паризький творчий період. Нещодавно пані Стебловська з успіхом зіграла мадам Помпре в п’єсі класика сучасної французької літератури Еріка-Еммануеля Шмітта «Тектоніна почуттів» (режисер Тарас Криворученко). Це історія про магію Парижа, який є ніби саундтреком до складних романтичних людських взаємин. І от нова путівка для актриси — знову столиця Франції. Бо місце дії в п’єсі Ізраїля Горовіца — це Париж, а оселя мадам Жерар є територією романтичних взаємин та ностальгійних новел.

Постановку цієї п’єси здійснює молодий режисер Сергій Корнієнко, який у 2016 році поставив дуже успішно виставу на Камерній сцені Молодого театру — «Дівочий виноград» за п’єсою Миколи Коляди. І от нова спроба пильніше вдивитися в пристрасті та переживання людей різних поколінь, які живуть не лише минулим, а й вірять у добре майбутнє.

Саме добре майбутнє. Іншого і не може бути. Загалом, репертуар ювілярки Тетяни Стебловської і передбачає такий собі умовний формат «доброго театру», який існує ніби всупереч злим та гострим викликам сучасного сценічного світу. Низка її цікавих жіночих образів у виставах — «Поступися місцем», «Соло для годинника з боєм», «Гагарін і Барселона» — ніби освячена потребою доброти і в душі людини, і в цілому світі.

Тетяна Володимирівна не боїться ступати на територію відомих п’єс, які в попередні епохи були знаковими для багатьох легендарних українських актрис. Зокрема для Наталії Ужвій, яка грала в п’єсі Віни Дельмар «Поступися місцем». У цій же п’єсі на сцені Молодого театру Тетяна Стебловська грає нещасну матір та дружину Люсі Купер, яку різні діти прагнуть розлучити з коханим чоловіком уже на заході їхнього сонця, помістивши обох у різні будинки для літніх людей. У цій виставі Дмитра Весельського актриса грає не сентиментально, а іноді навіть суворо, стримано, виважено, помірковано. Для неї роль Люсі Купер і сама ця постановка — ніби урок доброти для сучасного глядача, який після перегляду має обов’язково зателефонувати своїм батькам і запитати: «Ну як ся маєте? Як здоров’я? Скоро приїду до вас»...

Така ж спрага жіночої доброти та бажання перебудувати весь світ на свій власний розсуд є і в невеликій ролі Тетяни Володимирівни в багатогранній композиції Андрія Білоуса за мотивами сучасної української прози «Гагарін і Барселона». В новелі Любка Дереша «Ваш син вегетаріанець» актриса грає бабусю, яка є справжнім керманичем галасливого сімейства, в якому онук ортодоксальний вегетаріанець, а його батьки в постійних суперечках. І от тоді на авансцену виходить бабуся, починає творити архітектуру сімейних стосунків на свій власний розсуд, бо вона знає сторону правди і силу добра. Власне, це і є такий собі негласний рефрен багатьох образів актриси в її теперішній сценічний період — «Поспішайте робити добро!». Як відомо, таку назву має п’єса Михайла Рощина, але справа не в сюжетах, а в емпатії актриси та її невгамовній життєвій і громадянській позиції — лише добро врятує цей світ. Якщо красу не всі оцінять.

Тетяна Стебловська в історії українського театру постать унікальна, адже вся її родина — театральна: батько, матуся, інші близькі родичі. І тому для неї — і на сцені, і в житті такою важливою є ще й тема справжніх сімейних цінностей та етики сімейних взаємин. Ці мотиви мимоволі проникають у її ж вистави «Афінські вечори», «Поступися місцем». І, немає сумніву, цими мотивами буде пронизана і нова постановка за участі актриси — «Вона жила в Парижі». Це першопрочитання п’єси Ізраїля Горовіца на українській сцені (переклад Тетяни Некряч). До речі, є відома постановка цього ж тексту на сцені МХТу (режисер — екскиянин Володимир Петров). Щоправда, там інша назва «Моя дорога Матильда». У виставі Молодого театру, очевидно, серцем сюжету стане безпосередньо Париж, взаємини молодих героїв та мудра життєва позиція мадам Жерар, яку й грає Тетяна Володимирівна. Глядачам потрібні такі історії — пронизливі, теплі, наповнені щемом за сімейною гармонією та ідеальними взаєминами в родині. Отже, театр робить правильні ставки, розраховуючи на успішний виграш, тобто прихильність театрального глядача, своїх численних шанувальників.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ