Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини.
Юрій Шевельов, український мовознавець, історик літератури

Про «ГРАвців» столиці та міста Лева

У чому особливості IV Всеукраїнського фестивалю-премії
6 квітня, 2021 - 10:20
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Члени експертної ради IV Всеукраїнського фестивалю-премії «ГРА» продовжують (див. початок у газеті «День», №58—59, 2—3 квітня) ділитися з «Днем» своїми думками щодо нещодавно оприлюдненого лонгліста та особливості проєкту. Сьогодні до вашої уваги пропонуємо огляди найбільш найактивніших учасників «ГРИ» — Києва та Львова.

Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (м. Київ), театрознавиця, головна редакторка журналу «Театрально-концертний Київ».Членкиня Національної спілки журналістів та Національної спілки театральних діячів і Роман ЛАВРЕНТІЙ (м. Львів), театрознавець, старший викладач кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв ЛНУ імені Івана Франка, куратор щорічної науково-практичної студентської театрознавчої конференції.

КИЇВСЬКІ ТЕАТРИ У ЛОНГЛІСТІ

— Не зважаючи на те, що один із найактивніших ГРАвців Києва — Національний театр імені Івана Франка цьогоріч вирішив узяти паузу, понад половина вистав у лонглісті — зі столичною пропискою, — вважає Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА. — Серед найбільш азартних учасників фестивалю-премії — традиційно Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, «Дикий театр» та «Золоті ворота»; їхня активність виявилася доволі ефективною: п’ять вистав у нинішньому списку — саме з цих театрів.

Тішить, що поряд із півфіналістами, що мають багаторічну фестивальну історію, бачимо, приміром, театр українського фольклору «Берегиня», який останнім часом працює креативно і цікаво, поповнюючи свій репертуар спектаклями, що гідно виглядають і в загальній афіші півфіналістів Всеукраїнського театрального фестивалю.

Не зважаючи на карантинні обмеження, плідно і якісно минулого року попрацювали наші театри ляльок, обидві прем’єри яких — «Зубата втрата» «Замку на горі» та «Мюнхгаузен» Театру ляльок на лівому березі експерти визнали вартими того, аби продовжувати «ГРУ» у п’ятірці кращих дитячих вистав.

Київська опера, яка минулого року з оперою-буфа «Vіva la mamma (Нехай живе мама!), або Театральні порядки та безлад» через мінімальну різницю у балах не потрапила до півфіналу, нині вирішила делегувати до участі у фестивалі балет і не прогадала: «Лускунчик» проходить далі. До речі, принагідно хочу поставити очільника Київської опери Петра Качанова за приклад деяким його колегам з інших театрів: ображатися, надувати щоки чи бойкотувати — це не конструктивно.

Найвідчутніша «столична» домінанта — у номінаціях «За найкращу хореографічну/балетну/

пластичну виставу» та «За найкращу пошуково-експериментальну виставу»: по чотири з п’яти позицій у кожній — за київськими постановками. Звісно, виникають думки з приводу того, як би виглядала та чи інша номінація, якби до цьогорічної «ГРИ» долучилися найбільші столичні театри, але наразі залишається лише побажати їм вийти із власного «будиночку» і усвідомити себе нарешті частиною театральної спільноти.

Попереду — наступний етап фестивалю, результат якого може бути несподіваним і для учасників, і для експертів, адже «ГРА» є «ГРА». Єдине побажання, аби у цю «ГРУ» якнайменше втручалася пандемія, від перебігу якої робота театру сьогодні, на жаль, залежить безпосередньо.

ЛЬВІВСЬКІ ТЕАТРИ У ЛОНГЛІСТІ

— З 89-ти цьогорічних заявок — 15 надійшли зі Львова, з восьми львівських колективів-учасників — вистави чотирьох потрапили до лонгліста, — каже Роман ЛАВРЕНТІЙ. — Порівнюючи, наприклад, із минулорічним «розширеним списком» конкурсу, відзначимо позитивну тенденцію, пов’язану зі зростанням кількості претендентів та певним «укоріненням» (Львівська опера і Театр «І люди, і ляльки» знову присутні). Та попри широку репрезентацію й відчутні здобутки (на першому етапі) хочеться висловити жаль, що не всі театри Львова взяли участь у цьогорічній «ГРІ». Можливо, ситуація зміниться на краще у наступному «забігу»?

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, який представляв місто у номінації «За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу», подав на розгляд експертів «ГРИ» дві опери — «Турандот» Дж. Пуччіні та «Лис Микита» І. Небесного. У лонгліст потрапила друга, написана сучасним українським композитором спеціально на замовлення театру і поставлена українським режисером Василем Вовкуном, очільником Львівської Опери.

Львівський академічний драматичний театрі імені Лесі Українки також розіГРАв дві вистави — «Філоктет. Античний рейв» за Софоклом і Г. Мюллером та «Галдамаш» О. Мацюпи (обидві у номінації «За найкращу виставу камерної сцени»), з яких у лонгліст вийшла перша.

Приємно здивував багатьох членів журі Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької: із шести (!) поданих ним на «ГРУ» вистав, — кожна виявилася по-своєму інакшою — за жанрами та формами, глибиною піднятих проблем чи способом акторського існування. «Каліка з Інішмаану» М. Мак-Дони і «Сатисфакція» за В. Шекспіром — номінація «За найкращу драматичну виставу»; «Буна» В. Маковій (увійшла у лонгліст), «Гра» за Б. Срблянович і «Життя P. S.» В. Бурлакової — «За найкращу виставу камерної сцени»; музична інсценівка «Попелюшки» за Ш. Перро з оригінальною й якісною музикою, написаною самою режисеркою — «За найкращу виставу для дітей».

Львівський академічний театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки» зробив ставку в цьогорічній «ГРІ» на виставу з вечірнього репертуару і не помилився: «Діти Ноя» Е.-Е. Шмітта впевнено зайняли місце у лонглисті серед камерних вистав.

Окремо варто наголосити на театрах Львова, які хоч і не пройшли у лонгліст, але якісно змінилися за останні роки. Зокрема, минулорічний фіналіст — Перший академічний український театр для дітей та юнацтва (за виставу «Аліса» Л. Керола), який тепер з виставою «Король олень» К. Гоцці — достойно зіГРАв у номінації «За найкращу виставу камерної сцени».

Значний творчий потенціал та креативні зміни було відчутно й у роботі Львівського обласного академічного театру ляльок — на прикладі інклюзивної вистави для наймолодших глядачів «Як Нотки пісеньку складали» І. Гарець.

Треба відмітити позитивну тенденцію, що більша половина поданих на «ГРУ» львівських прем’єр постала на основі творів сучасних українських та закордонних авторів, а вистави за більш давніми текстами — пропонують осучаснене прочитання класики.

Буквально трохи не вистачило для подолання прохідного бар’єру пластичній виставі «Вечір просторових поезій «Тиша» («Простір сучасного танцю»), яка зачарувала багатьох складними тілесно-перформативними практиками, але через етюдний характер дещо програвала у «видовищності». Хочеться вірити, що у наступній «ГРІ» цей львівський колектив із його спонтанною тілесно-просторовою поезією зможе завоювати належне визнання і високі позиції у рейтингу.

Як і студенти кафедри режисури та хореографії факультету культури та мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка, які цьогоріч подали вельми симпатичну хореографічну виставу «Макс і Ло» у номінацію «За найкращу хореографічну/балетну/пластичну виставу».

Залишається відкритим тільки одне питання: чому в номінації «За найкращу пошуково-експериментальну виставу» не знайшлося спектаклів та колективів зі Львова? Думаю, це радше риторичне питання, адресоване наразі до майбутніх ГРАвців».

Підготувала Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 
Рубрика: