В літературі, як і в усьому іншому, талант означає відповідальність
Шарль де Голль, французький державний діяч, генерал, перший президент П'ятої республіки в 1958-1969 р.р.

Прощавайте, майстре!

5 грудня обірвалось життя Миколи Рушковського актора, педагога, який дав путівку у мистецтво 17(!) випускам акторів, що є абсолютним рекордом на вітчизняних педагогічних теренах
5 грудня, 2018 - 15:56

Сьогодні прийшла сумна звістка - легендарний Микола Миколайович Рушковський (1925-20018 рр.) пішов у Вічність. Це був чудовий артист театру і кіно, відомий педагог, який виховав цілу армію учнів, що дарять свій талант не лише в нашій країні, а й виступають у првідних колективах різних країн світу. Творча доля Миколи Миколайовича (з далекого 1952 –го) була віддана Національному театру російської драми імені Лесі Українки. Він дебютував на київській сцені  у виставі «Ходіння по мукам».  У його доробку було більше ста робіт (!), зокрема, участь у легендарному сценічному романі «Насмішкувате моє щастя» в образі Олександра Чехова, брата класика. Незважаючи на поважний вік актор приймав участь у постановка ( «Суміш небес і балагану», «Заповіт цнотливого бабника», а останньою стала роль Фірса у «Вишневому саду»)…

З 1963 року Рушковський почав займатися педагогікою, а потім став художнім керівником акторського курсу в Київському інституті театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого. Більше десяти років Микола Миколайович очолював Київське відділення Спілки театральних діячів України. Він був одним із організаторів театральної премії «Київська пектораль», Нового драматичного театру на Печерську, «Сузір'я», Театральної майстерні Миколи Рушковського…

«Так що ж за рік-то такий ... Пишеш і пишеш некрологи ... Микола Миколайовичу ... Шеф ... З незмінними кольоровими фломастерами, вальяжною ходою, скуйовдженим бровами ... Для мене він став Вергілієм у колах Театру, - написала на своїй сторінці у facebook театрознавець Анна ЛИПКІВСЬКА. - Все, що я знаю про театр та акторів зсередини, - звідти, з курсу Рушковського, до якого я «прибилася» після колгоспу на моєму другому (їх - третьому) курсі. Заняття по м/а, оповідання та закулісні байки, репетиції, моє «помрежество» у навчальному театрі, моє висіння на незакріпленому штанкети, мій танцювальний епізод в дипломній «Фабричної дівчиську» ( «Іди швидше, тобі роль дають!», проби в етюдах і перший режисерський уривок - це все у нього. Інша і інші були вже потім…

І його ролі - в «Пер Гюнті», «Зниклому сюжеті», «Коні ...», «Філумені», «Ціні» ... І «Пектораль» її перших років ...«Коли мене понесуть, нехай грає «Смерть Озе», - сказав він дуже-дуже давно. Чомусь запам'яталося. Часто думалося, як це буде. І ось - це сталося» ...

Рушковський (Нік Нік, як, його називали друзі і учні) прожив довге життя. Коли у 2015-у, відмічав своє 90-річчя, актор випустив книжку спогадів у видавництві «Антиквар». Ми вирішили нагадати кілька цитат з тієї відвертої книги:

«Я не люблю, коли мене називають учителем. Ми, скоріше, колеги. Я радий і гордий, що з моїх учнів вийшло багато хороших артистів і просто цікавих людей. А стикаючись постійно з молодістю, сам стаю молодше, це дає мені бадьорість, сили для подолання труднощів.

Кожні чотири роки в аудиторії збирається новий людський портрет часу, зовсім інший зріз суспільства, в більшій чи меншій мірі відмінний від попереднього. У різні періоди мені буває більш-менш цікаво (це залежить від творчої індивідуальності студентів).

Важко сказати, в кращу або в гіршу сторону змінюються абітурієнти, але кожен раз є чому дивуватися…

Доля була до мене прихильна. До свого «виправдання» хочу сказати, що і я долю не спокушав. Були дитинство, турбота і ніжність. Перші паростки юнацького кохання, але тут завадила війна. Хоча вона не тільки вкрала юність, але й обдарувала дружбою, приємною і відповідальною. Яких я людей зустрів!  Я щасливий вже тому, що на війні отримав найвищу нагороду - життя.

Друге щастя - театр, улюблена професія, без якої не уявляю свого життя і ні на що її не проміняю. Тільки щиро вірячи в те, що робиш на сцені, можна випробувати миті справжнього щастя.

Щасливий, що у мене чудові випускники, хороша сім'я (дружина - Ізабелла Іллівна Павлова, провідна актриса Російської драми – Т.П.), дорогі правнуки, внуки, син ( відомий журналіст Андрій Рушковський – Т.П.), професійними успіхами якого я пишаюся. Моя сім'я - найбільше щастя, мій будинок, моя притулок. Ще я дуже радий, що робив добро для людей, їх подяку і увагу я постійно відчуваю. Моє життя не було легким і солодким. Але головне, що я не втомився ще, образно кажучи, закохуватися в життя, з цікавістю в ньому брати участь, радіти його живим і щирим проявам»….

Смерть Миколи Миколайовича величезна втрата! «День» висловлює співчуття рідним, близьким, колегам і учням майстра. Царство небесне і світла пам‘ять!

Прощання з актором і педагогом відбудеться 7 грудня у Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки з 10.00 (панахида – з 11.00 до 13.00)

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments