З метою жить не те, що без мети. Мета знімає з плеч вагу велику і крила нам легкі дає. Сліпі з метою йдуть, як зрячі
Олександр Олесь, український прозаїк, драматург, поет.

«Провокативна простота»

Твори митців родини Звір представили в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва
25 березня, 2020 - 09:58

Цей виставковий проєкт має назву «ZVIR4» і переконливо засвідчує: сучасне мистецтво рясніє талантами.

СКЛО ЯК ЖИТТЯ

Голова родини Олександр ЗВІР — яскравий представник експериментальної течії львівської школи скла. Сорок років він чаклує біля гутної печі, даруючи світові нові, загадкові скляні об’єкти, які часом нагадують позаземних фантастичних істот з великими очима і менш за все подібні до ужиткових речей. Навіть назви робіт одразу «чіпляють» і примушують розгадувати властивий кожному виробу «ребус». На виставці можна побачити роботи з такими назвами: «Ходячі голови», «Полянські химери», «Чаша Ірода», «Ніби птахи» й багато інших.

«У його композиціях, виконаних винятково в гутній техніці, так би мовити, «на одному диханні» застосовано мінімум холодної обробки та склеювання», — пояснює Михайло БОКОТЕЙ, директор Музею скла у Львові, в якому, зокрема, зберігаються роботи майстра склярства.

«Сьогоденне обличчя українського художнього скла формують кілька пізнаваних особистостей, до яких належить і Олександр Звір. Властиву традиційним способам гутного формування пластичність форм художник інтерпретує по-своєму: його виробам притаманна своєрідна поетичність уподібнення», — вважає він.

«Моє скло трохи язичницьке, трохи брутальне, некрасиве і неправильне, — так характеризує сам автор свої роботи. — «Ми працюємо біля скловарної печі. Зробити скломасу ідеальною дуже важко, тому інколи в ній залишаються пухирці повітря, ще щось. Адже скло таке, як життя...» — зауважує художник.

ДЛЯ СТУДЕНТІВ — БАТЬКО

Олександр Звір народився 31 жовтня 1953 року в с. Нова Скварява Жовківського району Львівської області. Як згадує митець, його родина була репресована, тому вдома часто розмовляли пошепки і його шлях у «світ широкий» не був устелений квітами.

1973 року він закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша, а після служби в армії, яку вважав змарнованим часом, обрав відділення Львівського державного інституту декоративно-ужиткового мистецтва.

Одного разу, побачивши на виставці скляну кулю Андрія Бокотея, в середині якої містилася біла пташка, хлопець був зачарований. Цей епізод і вирішив його подальшу долю, яка спрямувала майбутнього майстра до відділення художнього скла.

По закінченні вишу Олександр Звір уже сам почав викладати на єдиній в Україні кафедрі художнього скла Львівської національної академії мистецтв. Упродовж чотирьох десятиліть він підготував цілу плеяду митців українського склярства, серед яких уже добре відомі в Україні й за її межами Андрій Петровський, Остап Іванишин, Ольга Турецька, Евеліна Тринцолин, Еліна Білоус, Стас Кадочников і багато інших. Педагогічний талант у Олександра Михайловича, котрого студенти називають своїм «батьком», від матері — відомої вчительки.

«Говорю своїм учням, що мені не потрібні речі, які мають німецький вплив або французький. Іноземні школи склярства варто знати, але у своїх роботах ви маєте бути тільки «ви». Кажу вам: зробіть кривенький стаканчик, але щоб він був свій, індивідуальний, не схожий ні на якого іншого, щоб його навіть не треба було підписувати», — пояснює викладач «авторського скла».

До слова, до створення саме «авторського скла» митець має безпосередній стосунок. Адже він один із активних учасників міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові, починаючи з 1992 року.

БІОДИЗАЙН

Один із талановитих учнів Олександра Михайловича — син Назарій, твори якого, зроблені разом з дружиною Наталією, також представлені на виставці. З українською гутою він познайомився ще в дитинстві. А свою першу річ виконав ще в першому класі, коли для її виготовлення потрібно було підставляти стільчик, —  згадує батько.

 Назарій і Наталія ЗВІР — родина художників, які разом працюють у техніці гутного скла, продовжуючи батьківську справу. 2017 року Наталія здобула ступінь магістра з відзнакою кафедри художнього скла Львівської національної академії мистецтв, на якій тоді працював і Назарій.

Нині подружжя митців успішно працюють разом і живуть у Києві. Вони створили свій авторський почерк роботи зі склом, який є досить пізнаваним та оригінальним. Кожен з них нагороджений почесним знаком АПСП «Скло України» як «кращий скловиробник галузі».

На виставці представлені такі їхні роботи, як: «Doublegloss», «Blooming»,»Dream», «Freedom». Це лише невелика частина їхнього доробку, який вони створили за останні два роки, зазначають автори.

Назарій Звір розповів, що кожен із цих творів — експериментальний. Приміром, робота «Провокативна простота» виконана в техніці, яку раніше ніхто не використовував: вона мальована гарячим склом по гарячому склу. Авторство ідеї такого виконання належить дружині Наталії.

«Ця робота виглядає на перший погляд дуже просто, але насправді це складна річ. Вона виглядає так, ніби зверху наліплено глиною, але це не глина, а скло,— коментує Назарій. — Загалом, багато наших робіт присвячені темі біодизайну, наприклад «Медуза» і «Космос». Це наші найсвіжіші твори».

ТВОРЧІСТЬ ЯК ДИХАННЯ

Твори із художнього скла виглядають ще привабливішими в гармонійному поєднанні з витонченим живописом, батиком і розписом по тканині Олени ЗВІР, матері Назарія.

«У техніці гарячого батика, в якій я працюю, є свої переваги. Якщо живопис олійними фарбами можна повторити, то в цій техніці кожна річ — унікальна, і навіть автор не може зробити ще одну таку саму копію. Ви маєте загальну ідею, але ніколи не можете знати кінцевого результату», — пояснює художниця.

«Я не роблю комерційних речей і ніколи не повторюю робіт. Для мене творчість — як дихання. Мої роботи не несуть руйнівної сили, і це для мене головне. В якийсь період свого життя я зрозуміла, що я — номер два. Коли ти не ставиш себе на п’єдестал номером першим, відпадає дуже багато проблем: з конкуренцією, порівнянням, Я просто насолоджуюся тим, що роблю», — ділиться своїми думками мисткиня.

Пані Олена зізнається, що любить мандрувати, «моржує», ходить у гори, обожнює море й вивчає іноземні мови. Те, що вражає і захоплює її уяву, знаходить відображення у творах. Серед них — «Пульсуюча водойма», «Косяк», «Очерет», «Мороз», «Перці», «Харизма», які можна побачити на виставці «ZVIR4», яка вперше об’єднала  твори талановитих митців однієї родини.

Фото надані організаторами виставки

Марина МАРЧЕНКО
Газета: 
Рубрика: