А найбільше покарання - це бути під владою гіршої людини, ніж ти, коли ти сам не погодився керувати.
Платон, давньогрецький філософ, епіграматист, поет, один з основоположників європейської філософії

«Спаситель світу»: сенсація у кримінальних тонах

17 листопада, 2017 - 12:50
ФОТО REUTERS

Найгучніша сенсація тисячоліття і новий рекорд продажів світових аукціонів може виявитися, та, швидше за все, і є найбільшою в історії фінансовою аферою. Під сумнів поставлено навіть не репутацію колишнього власника «єдиної картини Леонардо, що перебуває у приватних руках», російського мільярдера Дмитра Риболовлєва або експертів у галузі мистецтв, які атрибутували авторство картини, її заручником і одночасно мимовільним співучасником є найстаріший, найбільший і найавторитетніший аукціонний будинок Christie's.

Отже, як повідомили світові ЗМІ, на торгах аукціонного дому Christie's, що проходили в середу 15 листопада в Нью-Йорку, за рекордні 400 мільйонів доларів було продано картину, яку років 10 назад атрибутували як раніше втрачений шедевр великого італійця Леонардо да Вінчі «Спаситель світу». Разом із податками і зборами сума угоди склала 450 мільйонів доларів. Покупець, як часто таке буває, який брав участь у торгах по телефону, залишився невідомим. Швидше за все, саме магія великої кількості нулів відвернула журналістів від зворотного боку цієї угоди. - Як атрибуція самої картини, так і її колишній власник досить сумнівні. З огляду на ці цілком очевидні і в наш час легко доступні завдяки інтернету факти, виникає закономірне запитання: а чи сповна розуму покупець?

"СПАСИТЕЛЬ СВІТУ" ПІСЛЯ "РЕСТАВРАЦІЇ", ФОТО АУКЦІОНУ CHRISTIE'S

Почнемо з біографії російського мільярдера Дмитра Риболовлєва. Його історія багато в чому нагадує героя фільму Павла Лунгіна «Олігарх» Платона Маковського. Син провінційних лікарів, сам лікар, під кінець 80-х Дмитро організував кооператив з надання медичних послуг. А завдяки тому, що його клієнти - великі підприємства його рідного Пермського краю - розплачувалися товарами - бартером, свій перший мільйон доларів він зробив на ньому. Втім, вже всіма наступними мільйонами він зобов'язаний участю в дикій приватизації, прибуток від якої він інвестував у політичний вплив, за допомогою якого і отримав свій найбільший актив - підприємство «Уралкалій». Нині капітал Дмитра Риболовлєва оцінюється в 7-9 мільярдів доларів і він входить у другу сотню найбагатших людей світу. У 2011 році Дмитро Риболовлєв переїхав з Росії в Монако, де завдяки покупці однойменного футбольного клубу - однієї з улюблених іграшок правлячого в Монако княжого дому Грімальді, він перетворився на велику політичну фігуру, перед якою до останнього часу були відкриті навіть двері княжого палацу.

Втім, сумнівне походження його капіталу аж ніяк не головна нитка цієї історії. Крім футболу та елітної нерухомості (згадаємо лише куплену у Трампа величезну віллу і грецькі острови, придбані ним у спадкоємців грецького мільярдера Онансіса - того самого, чоловіка Жаклін Кеннеді), одним із захоплень Дмитра Риболовлєва стало колекціонування предметів мистецтва. На цих теренах він покладався на послуги відомого швейцарського арт-дилера Іва Був'є. Саме завдяки Був'є в колекції Риболовлєва опинилися роботи Пікассо, Ротка, Гогена, Матісса, Родена і вже згаданий нами «Спаситель світу», що нині приписується Леонардо. І саме з Івом Був'є пов'язаний перший у нашій історії гучний скандал. У грудні 2014 року Риболовлєв познайомився з великим експертом у галузі мистецтва, радником одного з найбільших у світі колекціонерів Стівена Коена (а за сумісництвом і Романа Абрамовича) Сенді Геллером. І одразу ж з'ясувалися неприємні факти. Як виявилося, Ів Був'є надував свого клієнта. Так, «Спаситель світу» був придбаний ним за 79 мільйонів доларів, а перепроданий Риболовлєву вже більш ніж за 127 мільйонів. Спритний  Був'є, взявши у співучасники перекладачку Таню Раппо, зміг замість статусу дилера прописати себе в угоді як продавця, збільшивши тим самим свій прибуток майже у 40 разів. Уявляєте, скільки це, виходячи із загальної вартості укладеної ним для Риболовлєва колекції у 2 мільярди? Спалахнув скандал, почався гучний процес.

Наявних у справі доказів цілком вистачило б для обвинувального висновку. Але тут втрутилися ментальні стереотипи. Російський олігарх Риболовлєв не міг собі уявити, що правосуддя може здійснюватися без зовнішніх стимулів. Ось він і підключив до справи свій фінансовий і нажитий завдяки йому в Монако політичний капітал. А Ів Був'є, який, як вже з'ясували, завдяки багаторічній співпраці з Риболовлєвим міг собі в коштах не відмовляти, благо він вийшов з-під арешту за символічну за його обставин заставу в 10 мільйонів, придбав карту пам'яті смартфона з записами розмов російського олігарха з високопоставленими правоохоронцями Монако. І вибухнув «Монакогейт». Мало сказати, що перед Риболовлєвим зачинилися всі, включно з княжими, двері. Тепер походження кожного долара і євро на його рахунках розглядають крізь збільшувальне скло. А там, самі розумієте, м'яко кажучи, не все чисто. Багато що на цих рахунках потрібно відмивати. Уже поповзли чутки про підготовлюваний продаж ним футбольного клубу, першою ластівкою якого стала оренда з правом викупу «ПСЖ» головної зірки «Монако» Кіліана Мбаппе за астрономічні 180 мільйонів євро. Тепер ось «Спаситель світу» Леонардо. - Купив за 79, перепродав невідомому за 400 мільйонів... Хм.

Настав час повернутися до «Спасителя світу». Найдивовижніше в історії цього новознайденого шедевра те, що ніяких свідчень того, що Леонардо насправді писав таку картину, у нас немає. Але ж рідкісний випадок - життя і творчість Леонардо задокументовані детально. Більше того, як стверджують непричетні до аукціонних справ, тим не менш авторитетні у світі експерти творчості Леонардо, ніщо не говорить про те, що він взагалі звертався до подібного сюжету. Композиція, техніка передачі руху - все свідчить, що картина, нехай навіть вона свого часу стала джерелом натхнення для декількох копій і наслідувань, належить нехай майстерні, але не його руці. Втім, сумнівною є й історія набуття оригіналу. Загублений в Англії в XVIII столітті, він нібито був щасливо знову здобутий лише на початку минулого століття, але будь-які спроби пов'язати його з Леонардо закінчувалися нічим. До початку нового тисячоліття картина оцінювалася в кращому випадку в сотнях тисяч, але ніяк не мільйонах. Поки після реставрації, що супроводжувалася розчищенням пізніших «поліпшень» (наприклад, комусь із власників спало на думку домалювати Ісусу вуса і бороду), вже в 2000-х за справу атрибуції не взявся мистецтвознавець Мартін Кемп.

Здається, саме ім'я Мартін Кемп мало включити в головах аукціоністів і потенційних покупців тривожну сирену. Річ у тім, що це не перший «Леонардо», «знайдений» Кемпом. Першою стала La Bella Principessa, вона ж «Касирка з супермаркету в Манчестері» - виконаний крейдою і чорнилом на велені (схожий з пергаменом матеріал) портрет невідомої дівчини в костюмі епохи Відродження. Не те щоб Кемп перший приписав цю пастель пензлю видатного італійця, але саме він став найбільш енергійним прихильником цієї атрибуції, присвятивши цьому не тільки багато статей та інтерв'ю, але і спеціальну монографію. Втім, ця атрибуція була справедливо відкинута експертами, а скандально відомий художник-фальсифікатор Шон Грінхолш в автобіографічній книжці «Історія фальсифікатора», що побачила світ у 2015 році, розкрив обставини і техніку виконання цієї фальшивки, моделлю якої стала не дочка міланського герцога Сфорца, як вважав до Кемп, а скромна касирка на ім'я Саллі з супермаркету в передмісті англійського міста Манчестер Болтоні. Всупереч очевидній схожості моделі і портрета до цього його визнання не всі поставилися з довірою, що, втім, ніяк не додало аргументів на користь атрибуції Мартіна Кемпа.

"LA BELLA PRINCIPESSA" - НЕВДАЛИЙ "ЛЕОНАРДО" МАРТІНА КЕМПА

І ось іще один «знайдений» Мартіном Кемпом Леонардо. Ну як, ви б купили його за 400 мільйонів доларів, навіть якщо б усі касирки світу дали чесне слово, що позували не вони? Так чому ж у Christie's двічі - в 1998-му і 2007-му, до того, як пастель потрапила в руки Кемпа, оцінили La Bella Principessa в скромні 22 тисячі доларів, у випадку зі «Спасителем світу» втрапили на його вудку? Адже в 2008-му жоден із членів групи експертів в процесі реставрації «Спасителя світу», що висловилася на користь авторства Леонардо, включно з самим Кемпом, не наважився зробити це в письмовій формі, а в колекцію Риболовлєва картина потрапила через руки шахрая. Чи є виною тому грамотно організована кампанія в медіа? Чи причиною стала порівняльна безпека подібної оборудки? – Адже картина пішла в невідомі руки, і все скидається на те, що у випадку з гучним продажем «Спасителя світу» на очах у всієї планети провернули одну з найбільших операцій з відмивання грошей. Адже, це цілком імовірно, у ролі покупця міг виступити і сам нинішній власник картини. Боюся, ми цього тепер не дізнаємося, адже в такому випадку версія «Спасителя світу» з колекції Риболовлєва як очевидний доказ назавжди зникне з людських очей.

Андрій Плахонін
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments