Студентське «Євробачення» починається з Волині

На університетську базу відпочинку «Гарт», де традиційно відбувається фестиваль, я добиралася в одному автобусі з його учасниками. І спочатку вразила кількість жінок, які супроводжували конкурсантів. Та виявилося, що з мамою (яка, до речі, досить успішно виконує обов’язки продюсера дочки) їхала тільки Леся Франців. Вона навчається у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, мешкає у мальовничих Сторожинцях і має лише 18 років. Решта дорослих, які все ж по-материнськи опікувалися своїми підопічними, були працівниками центру культури національного університету «Одеська юридична академія».

Від Тетяни Павлівни Титової, директора Центру культури академії, дізналася, що серед майбутніх юристів є досить багато талантів у сфері вокалу. Втім, це згодом підтвердили й конкурсні змагання. Бо коли Віталій Бойченко заспівав «Два кольори» — пісню, важку для виконання, то зірвав бурхливі аплодисменти навіть у потенційних конкурентів: він виконував її так легко, так органічно, наче справді співав душею. Приємно вразив Петро Загодіренко, хлопець родом із Миколаївської області, котрий і в російськомовній Одесі в побуті спілкується українською. Майбутній прокурорський слідчий для виконання у першому турі фестивалю вибрав пісню «Соколята», ексклюзивний твір нашого славного волинянина, співака й композитора Вячеслава Хурсенка.

Подібного фестивалю, як «На хвилях Світязю», котрий щороку витягує на своїх плечах провінційний — за географічним розташуванням — виш, в Україні просто нема. А студентам завжди властиво співати. Та ж Одеська юридична академія прислала на Світязь аж четверо своїх студентів. Цікаво, що саме майбутніх юристів-вокалістів Одеське міське управління культури обрало для участі в новому проекті «В городском саду играет духовой оркестр». Спочатку в міському парку у вихідні та святкові дні грає оркестр, а потім виступають вокалісти. І хоча в місті є консерваторія та інші мистецькі заклади, вихованці юридичної академії представили такі програми, що всіх вразили.

У Луцькому центральному парку культури й відпочинку теж має у вихідні дні грати духовий оркестр. Тому досвід одеситів щодо виступу справді цікавий. Бо тільки університетський Інститут мистецтв має багато талантів, є вони й на інших факультетах. Волиняни на фестиваль «На хвилях Світязю» традиційно виставляють сильних співаків. А одеситів і решту учасників імпрези вразили програмою, у якій були і «Ніч у Луцькому замку», й тривала (бо слухали) екскурсія у меморіальний музей Лесі Українки в Колодяжному, і, власне, базою відпочинку «Гарт», на якій відбувалися основні конкурсні змагання. Одесити збиралися відразу по поверненні з Волині просити ректора академії, щоб нагородив конкурсантів фесту відпочинком на базі. Одеса-то біля моря, але вода в ньому вже далеко не така чиста і цілюща (через вміст срібла та гліцерину), як в «українському Байкалі».

ВІЗИТІВКА ВОЛИНІ Й УКРАЇНИ

Цього разу гала-концерт фестивалю відбувався не традиційно — на базі «Гарт», на березі світлого озера — а у містечку Шацьк, центрі однойменного району. Для Шацька, який оживає та живе лише кілька літніх місяців, гала-концерт став подією, про яку можуть згадувати й цілий рік. Цьогорічні пісенні змагання у рамках міжнародного студентського фестивалю естрадної пісні «На хвилях Світязю» відкрили чимало майбутніх зірок, дали змогу заслухатися їхніми голосами. Бо ж, як зазначав один із членів журі, народний артист Богдан Бенюк, нині в українському шоу-бізнесі така ситуація, що мистецький спів отримав віртуальний вираз. Тобто на таких фестах ми чуємо дивовижні голоси, бачимо людей із певною харизмою, без чого не може бути зірка, а з екрана телевізора чуємо... Ну, ми всі це чуємо.

У цьогорічному фестивалі брали участь студенти з Одеси, Чернівців, Києва, Івано-Франківська, Полтави та Мінська (Республіка Білорусь). Студентка ВНУ імені Лесі Українки Вікторія Федорчук неперевершено виконала джазову композицію «Summer time» і класику української естради «Зелен клен» та розділила перше місце у фестивалі з Лесею Франків із Чернівців. «На хвилях Світязю» зібрав цього разу такі таланти, що вони, умовно кажучи, дихали один одному у спину, тому Гран-прі журі вирішило не присуджувати. Вікторія має гарні перспективи, але ще не має того досвіду конкурсів (понад 30!), у яких брала і Гран-прі, й перші та другі місця Леся Франків.

Стела Георгіївна Франків, мама юної виконавиці, зізналася мені, що під час екскурсії у музеї Лесі Українки... три рази плакала. Зворушили слова з поезій поетеси, розповідь екскурсовода в тому плані, що і колись, і тепер таланти в Україні не цінують. Каже, що дочка співала, як співає вся їхня родина. Але коли Леся 2008 року перемогла на конкурсі, де було дві сотні учасників (з них півсотні — з Польщі), а журі очолював Дмитро Гнатюк, то вона, ще й не розуміючи, що таке Гран-прі, усвідомила, що дитина має талант. На фестиваль «На хвилях Світязю» теж поїхали, бо у студентському середовищі він досить престижний. Власне, ректор Волинського університету імені Лесі Українки професор Ігор Коцан каже, що давно виношує мрію, щоб їхня імпреза згодом переросла у студентське «Євробачення». Чи конкурс на зразок Сопота... Адже і «Євробачення», яке щороку викликає стільки ажіотажу в світі, починалося з участі кількох країн.

Фестиваль «На хвилях Світязю» має, власне, давню історію. Досить сказати, що в ньому брали участь і були його лауреатами всі відомі сьогодні українські естрадні виконавці від Руслани до Ані Лорак та Віктора Павлика. Та чотири роки тому фестиваль із різних причин міг запросто канути в Лету. І вже на стадії загибелі його врятував саме Ігор Коцан, узявши на плечі університету цей непростий тягар. Але він каже, як не раз говорив і «Дню», що університети мають бути (тут він цілком підтримує думку головного редактора «Дня», члена наглядової ради вишу Лариси Івшиної) рушіями інтелектуального, культурного розвитку в регіоні. І культурно-мистецькі зв’язки є не менш пріоритетними у роботі вишу, ніж навчальний процес і наукова робота. Для того, щоб втілити ректорську мрію і подати фестиваль у форматі студентського «Євробачення», треба, вважає ректор, не так і багато: підтримку держави та ще декількох партнерів із інших країн. У тому, що треба «розкручувати» міжнародний студентський пісенний фестиваль, розширювати коло меценатів, переконаний і голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук, бо «На хвилях Світязю» вже став своєрідним волинським брендом, візитівкою Волині. І цілком може стати такою ж гарною візитівкою України.