Не думкам треба вчити, а думати.
Іммануїл Кант, німецький філософ, письменник, антрополог, фізик, бібліотекар, педагог, основоположник німецької класичної філософії

...У ньому було дуже багато справжнього українського

24 липня, 2012 - 00:00
У «ДНІ» — ЛЮБИЛИ Й ПАМ’ЯТАТИМУТЬ... / ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКА

Унікальність Богдана Ступки — багатовимірна. І особливий магнетизм його акторського таланту. Мені завжди здавалося, що, окрім води та вогню, можна невтомно, вічно дивитися на те, як народжується думка, як народжуються почуття. Так і в кожну зморшку, в кожен жест і спалах очей Богдана Ступки вдивлятися було надзвичайно цікаво.

Свого часу його талант буквально пробив атмосферу культурного відчуження, яка запанувала після розпаду Радянського Союзу між країнами-сусідами. І деякі його ролі супроводжувалися великими дискусіями. Можливо, в них була дещиця заздрості, що часто притаманно людям творчої професії... Чи повинен був Ступка зніматися у Бортка в неідеальному з точки зору українців фільмі «Тарас Бульба»? Чи повинен він був грати в стрічці «Вогнем і мечем», адже Генріх Сінкевич також — неідеальний сценарист із точки зору українців?

Чи мав хтось право дорікати Богданові Ступці — от у чому питання... Адже Богдан Сильвестрович, в силу свого характеру, навіть такі сценарії перетворював на суто українське явище. Зрештою, не мав же він стояти осторонь усе життя, чекаючи, а раптом українська держава створить умови для вітчизняного кіно (хоча, думаю, це було його великим болем). Крупнокаліберність Богдана Ступки, його таланту дозволяла йому компроміс. Варто пам?ятати передусім його сміливість — і творчу, й інтелектуальну. Наприклад, тоді, коли він пристав на пропозицію Іллєнка перевтілитися в Мазепу — тоді, коли суспільство ще було зовсім не готове не лише до поетичного прочитання цієї постаті, а навіть до елементарного фактологічного пізнання Мазепи. Дорікаючи йому Тарасом та Богданом, часто забували про Мазепу....

Богдан Сильвестрович був непоступливим і принциповим у головному. Вже тяжко хворим звернувся до Віктора Януковича із проханням не підписувати «мовний закон». І коли Ганна Герман сказала, що Президент перерве свою відпустку, аби попрощатися з другом, то подумалося, що називати себе другом Богдана Ступки — означає брати на себе велику відповідальність. Це зобов’язує. Якщо досі виголошені аргументи не спрацювали, то, можливо, Президент дослухається до передсмертного бажання?...

У ньому було дуже багато справжнього українського.

... І коли я прочитала співчуття з приводу відходу Богдана Сильвестровича від Володимира Путіна, то подумала, що це Українське в Ступці було такої якості, яка не залишала альтернативи визнанню. Тому все українське, яке прагне лідерства, має бути тільки висококласним. Це один із важливих уроків від Богдана Ступки.

Лариса ІВШИНА, головний редактор газети «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments