Вечір пам’яті Гії Канчелі

Вечір відбудеться за підтримки Посольства Республіка Грузія в Україні. Гія Канчелі (1935—2019 рр.) був одним із найвидатніших і найпопулярніших академічних композиторів сучасності, автор музики до більш ніж 30 кінофільмів, серед яких легендарні «Кін-дза-дза!», «Не горюй!», «Паспорт», «Ханума» і «Міміно».

Ще влітку, анонсуючи цю ж програму, Гія Канчелі сказав: «Я не любив кларнет». А на V Міжнародному фестивалі Odessa Classics писали: «Гія Канчелі — живий класик симфонічної, камерної та хорової музики». Проте восени Гії Олександровича, який дуже любив Україну й, зокрема, Київ і залюбки сюди повертався (відомо, що саме тут він провів свій медовий місяць із дружиною), не стало. 2 жовтня 2019-го маестро помер, доживши віку 84 роки...

Вечір пам’яті складатиметься з двох частин: у першій покажуть прем’єру документального фільму канадських режисерів Ольги та Грегорі Антімоні, який присвячено композиторові, в другій пролунає твір Канчелі «Мініатюри для кларнета і фортепіано — музика театру і кіно».

У Києві показ фільму, який знімали в Тбілісі, Торонто і Санкт-Петербурзі два останні роки життя композитора — з 2017-го до 2019-го, — планувався, ще коли Гія Олександрович був живий. Зараз подія набуває особливого змісту. Тим паче стрічка вийшла чисто по-грузинськи: дещо серйозною, дещо сумною, але частіше з почуттям гумору.

Цикл же з 18-ти мініатюр, які звучатимуть у другій половині вечора, сповнений пронизливого смутку і тихої радості, гіркого тріумфу і самоіронії. Цей твір Канчелі присвятив близькому другові, всесвітньовідомому кларнетисту Юліану Мілкісу.

У концерті також візьме участь піаністка Поліна Осетинська, яка свого часу прославилася на теренах колишнього Союзу як дівчинка-вундеркінд, що почала грати з п’яти років, а у 13 втекла від деспота-батька. Сьогодні у списку її досягнень — виступи на різноманітних концертних майданчиках Європи і США, участь у престижних фестивалях Festival Du Wallonie (Брюссель), Chopin Festival, Mainly Mozart Festival, Odessa Classics, сценічне партнерство зі скрипалем Максимом Венгеровим, диригентами Сауліусом Сондекісом, Лораном Петіггірардом, Василем Синайським, Андрієм Борейком, Гердом Альбрехтом, Яном Паскалем Тортельє, Томасом Сандерлінгом та ін. З Україною піаністку пов’язує доленосний концерт у Великій залі Одеської філармонії, після якого нею зацікавилися десятки закордонних телекомпаній. З феноменальним кларнетистом, єдиним учнем Бенні Гудмана, однаково успішним як у джазі, так і в царині класичної музики — Юліаном Мілкісом Осетинська працює в дуеті п’ять років.

Юліан Мілкіс, який сьогодні є зіркою зі світовим ім’ям, — народився в Одесі, в музичній єврейській сім’ї. Він виступає на головних сценах світу, даючи до ста концертів щорічно, грає з найкращими оркестрами й диригентами, композитори присвячують йому свої твори. Мілкіс співпрацював не лише з Гією Канчелі, а й з Олів’є Мессіаном. До речі, саме Мілкіс примусив Канчелі змінити своє ставлення до кларнету. До того, як композитор почув гру Мілкіса, він не любив цей інструмент. Після їхнього знайомства Канчелі присвячував кларнетистові твори, їхня дружба тривала 23 роки. 2016 року музикант став Рицарем Мальтійського ордену. Його вирізняють унікальні інтерпретації, чудова віртуозність і неповторний, чарівний звук, які принесли артисту визнання публіки та критиків. Про твір, присвячений йому Канчелі, Мілкіс говорить, що він став уже культовим: «Не важливо, в якій із 22 країн я його грав — у дуже різних місцях за темпераментом. Наприклад, у Німеччині та Італії, в Ірландії, Іспанії та Мексиці — абсолютно різні люди — скрізь плачуть. Це просто дивовижно!»