Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів
Іван Франко, український письменник, поет, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч

Велике, величне і жалюгідне

Виставка «Велике і величне» в «Мистецькому Арсеналі» стала найбільш скандальною за весь час незалежності
30 липня, 2013 - 11:10
САМА Ж ЕКСПОЗИЦІЯ ВИПРАВДАЛА ОЧІКУВАННЯ ПУБЛІКИ, ПРЕДСТАВИВШИ УНІКАЛЬНІ РОБОТИ З ПРОВІДНИХ ВІТЧИЗНЯНИХ МУЗЕЇВ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА
УРОЧИСТОГО ВІДКРИТТЯ З ПРОМОВАМИ У П’ЯТНИЦЮ ТАК І НЕ ВІДБУЛОСЯ. НАТОМІСТЬ НАТАЛІЇ ПИЛИПІВНІ ДОВЕЛОСЯ ДОДЗВОНЮВАТИСЯ ДО ПЕЧЕРСЬКОГО РАЙВІДДІЛКУ МІЛІЦІЇ З ПРОХАННЯМ ВІДПУСТИТИ ЗАТРИМАНИХ, ЩО Й БУЛО ЗРОБЛЕНО БЛИЗЬКО 20.30
ПІКЕТ НАЛІЧУВАВ ЗАЛЕДВЕ 10 ЛЮДЕЙ, КОТРІ, ПЕРЕВАЖНО МОВЧКИ, СТОЯЛИ З ДВОМА ТРАНСПАРАНТАМИ, ЩО НЕ ЗАВАДИЛО ПРАВООХОРОНЦЯМ ЇХ ЗАТРИМАТИ НА ОЧАХ У ЧИСЛЕННИХ ЖУРНАЛІСТІВ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА

ЧЕТВЕР

Ще в переддень відкриття вернісажу стало відомо, що мурал (настінний розпис у стилі стріт-арт) київського художника Володимира КУЗНЕЦОВА «Коліївщина: Страшний суд» заборонено до показу і знищено — зафарбовано чорною фарбою. Також із експозиції було вилучено полотно Василя Цаголова «Коктейль Молотова». Наскільки можна зрозуміти, про це особисто розпорядилася генеральний директор «Мистецького Арсеналу» і куратор виставки Наталя Заболотна.

Наступного дня заяви про звільнення на знак протесту подали заступник гендиректора «Мистецького Арсеналу» Олександр Соловйов та шеф-редактор заснованого Заболотною журналу Art Ukraine Катерина Стукалова.

На прохання «Дня» Володимир Кузнецов прокоментував ці події (інтерв’ю у повному обсязі).

***

— Володимире, чи стала для вас ця ситуація несподіванкою?

— Сюрпризом, швидше, було те, що мене запросили саме з тематикою Коліївщини. Я розвиваю цю тему у циклі робіт і вже зробив два мурали — перший у київському Центрі Пінчука   на тему офорту Василя Касіяна, а другий — у Варшаві, у Центрі сучасного мистецтва «Замок Уяздовський».

— Найбільш провокаційними, вочевидь, стали зображення продажних священнослужителів, які варяться у пекельному казані.

— Це сцена пекла, перемішана з сучасністю. Ніхто ж не назве праведниками продажних суддів або ментів-гвалтівників. Ще там були п’яні водії, які кермували задом, а продажні священики, які мучаться у пеклі — один із класичних сюжетів на іконах, Страшний суд без цього не малюють. Окрім того, в текстах є тема знищення ієрархій, самоосвіти, обміну досвідом, горизонтальної самоорганізації.

— Все ж таки, що, на вашу думку, викликало таку реакцію керівництва «Мистецького Арсеналу»?

— Мені здається, що причина таких дій — ієрархічна залежність. Держава платить за виставку, яка до того ж проходить під покровительством церкви. Наталія Заболотна злякалася відповідальності і ні сіло, ні впало просто вирішила вчинити акт вандалізму, взяти на себе відповідальність за пекельне покарання неправедних людей, про яких дуже багато у нас зараз говорять, не давши при тому домалювати сцену раю.

— Акт вандалізму — це сильно сказано.

— Але замальовувати, нищити роботу!.. А втім, її не знищено, вона живе тепер всюди — на фотографіях, в Інтернеті, в пресі. Інформація пішла набагато ширше, ніж просто на стіні.

П’ЯТНИЦЯ

У вечір відкриття «Великого і величного», перед входом до «Мистецького Арсеналу», планувалася акція протесту лівих активістів проти клерікалізації суспільства і проти цензури. Ще до початку цей пікет викликав вкрай негативну реакцію деяких священиків, один з яких, архімандрит Гедеон, пообіцяв маніфестантам «анафему» і «прокляття до сьомого коліна».

Володимир ЗАДИРАКА, анархіст, активіст Автономної спілки трудящих і один з ініціаторів акції, зазначив на її початку:

— Ситуація з імпровізованим прямокутником Заболотної фактично підтверджує тези, які ми висловлювали у ці дні. Я маю на увазі розбудову державної православної ідеології. У рамках цієї ідеології буде викреслено будь-які мистецькі об’єкти чи ідеї, які не відповідатимуть вимогам нинішнього режиму. Режим прагне спиратися на щось міцніше, ніж ті смішні відсотки підтримки, які він має. Єдине, що залишається — апелювати до сакрального, тобто до 65% підтримки релігійних організацій. Саме з цим пов’язана вся активність церкви. Є вже список законів, які мають допомогти церкві або займатися господарською діяльністю, або прямо порушувати Конституцію щодо відокремлення церкви від держави чи церкви від школи. Коли церква і держава об’єднуються, вони стають надто сильними для того, щоб людина могли протидіяти їм. Ми стоїмо на позиції свободи людей, навіть якщо не відображаємо більшості. Але ми та меншість, яка має право на свій погляд і захищатиме його. Церква та держава мають існувати окремо.

Пікет налічував заледве 10 людей, котрі переважно мовчки стояли з двома транспарантами. Навіть така скромна маніфестація викликала загострення параної у можновладців та їхніх правоохоронців. Спочатку з’явився міліцейський чин, котрий заявив, що право на мирні зібрання обмежено Окружним адміністративним судом міста Києва з 26 по 28 липня. Протестувальники резонно заперечили, що таке обмеження є цілком антиконституційним. Зрештою, офіцер пообіцяв, що на учасників акції складуть адміністративний протокол, а затримувати їх ніхто не буде. Як часто буває з нашою міліцією, останнє виявилося брехнею. Через півгодини після початку пікету, котрий, нагадаю, нікому не заважав і проходив мирно, біля «Мистецького Арсеналу» з’явилося не менш ніж два десятки омонівців, котрі брутально, на виду у численних журналістів затримали всіх учасників демонстрації.

Незабаром мені вдалося поставити кілька запитань власне генеральному директорові «Мистецького Арсеналу» Наталі ЗАБОЛОТНІЙ.

— Як би ви могли прокоментувати ситуацію з роботою Володимира Кузнєцова?

— Ми зробили звернення до преси. Це була моя пряма мова. Мені нема чого додати. Це було моїм рішенням як головного куратора проекту і як директора великої музейної установи. Я відповідальна за розвиток музею і, можливо, моя любов до сучасного мистецтва та відповідальність за установу і майбутнє «Мистецького Арсеналу переважили. Тобто, тиск відповідальності. Прошу вибачення у всіх, кого образило моє рішення, але воно було таке.

— Чому такі заходи безпеки довкола «Мистецького Арсеналу»?

— Це пов’язано з приїздом патріархів, які сьогодні прибувають до Києво-Печерської лаври і з прибуттям животворящого хреста Андрія Первозванного.

— Питаю тому, що сьогодні біля входу затримали пікетувальників.

— Ми знаходимося біля стратегічного об’єкту — Києво-Печерської лаври. Ви маєте розуміти, що у нас немає стільки коштів, щоб винайняти стільки міліції. Ви ж знаєте, у нас в «Арсеналі» завжди багато людей.

Урочистого відкриття з промовами так і не відбулося. Натомість Наталії Пиліпівні довелося додзвонюватися до Печерського райвідділку міліції з проханням відпустити затриманих, що й було зроблено близько 20.30.

ПІДСУМКИ І ПРИЧИНИ

Отже, підсумок уїк-енду такий: дві заборонені до показу картини (одну з яких знищено), відставки у верхівці «Мистецького Арсеналу», брутально розігнано демонстрацію прямо перед входом на виставку; загалом — оглушливий скандал, рівних якому не було, здається, в усій історії сучасного мистецтва в незалежній Україні.

У цій історії шкода всіх: і художників, і затриманих маніфестантів, і Соловйова, і Стукалову, і Заболотну (тиск на неї дійсно колосальний, при тому, що на своїй посаді, у своєму цеху вона робить багато доброго). «Мистецькому Арсеналу» тепер доведеться довго і копітко залагоджувати репутаційні втрати — щиро сподіваюся, це вдасться. Але проблема набагато ширша.

Все, що відбулося, здається глибоко логічним. Інакше і не могло бути з виставкою, включеною в програму доволі дивного, як для світської держави, але безглуздо пафосного свята лише однієї церкви з усіх, представлених в Україні. «Мистецький Арсенал» — державна інституція. В якому стані у нас держава, нагадувати зайвий раз не треба. Зі свого боку, сьогоднішнє офіційне православ’я, як і влада, існує за огорожею з міліцейських кийків, за чорною пеленою цензурних прямокутників, на милицях мракобісних законів. Якщо — всупереч давно прийнятим принципам відокремлення світського і релігійного життя — ТАКА влада і ТАКА церква починають діяти заодно, вони перетворюються на двоголового монстра, здатного принести простим громадянам багато лиха. Тому й цензура, яка раніше начебто обмежувалася тільки ЗМІ, тепер проникає туди, звідки її, здавалося б, викоренено з падінням комунізму. Судячи з тих законопроектів, що зараз готують; з недавніх нападів на журналістів і на громадських активістів (зокрема, на учасників угрупування «Фемен»); з розгонів останніх акцій протесту — церква разом з державою знову намагаються диктувати нам, де, коли і як протестувати, з ким і як спати, які твори мистецтва дивитися, а які — ні.

Жалюгідні спроби.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments