Нас послано тільки пророкувати воскресення мертвих і будить сонних. Се наше діло.
Пантелеймон Куліш, український письменник і громадський діяч

Вітає «Бронек»

Нащадки легендарного Бучми заснували власну театральну премію
5 березня, 2009 - 00:00
ЛАУРЕАТАМИ ПРЕМІЇ «БРОНЕК-2008» СТАЛИ ІГОР РУБАШКІН ТА КАТЕРИНА КІСТЕНЬ ЗА ПАРТНЕРСТВО У ВИСТАВІ «РОЗПУСНИК» / ФОТО З АРХІВУ АМВРОСІЙ БУЧМА ФОТО З АРХІВУ НОВОГО ТЕАТРУ НА ПЕЧЕРСЬКУ

Славетний актор українського театру і кіно, режисер, педагог Амвросій Максиміліанович Бучма (1891—1957) за життя був доброзичливо уважний до творчості своїх колег. Він допомагав молодим акторам працювати над образами, сам творив у режимі плідного партнерства ансамбль вистави, щиро радів мистецьким успіхам товаришів і скромно, інколи з веселим жартом відзначав їх то цукеркою, підкладеною на гримувальний столик, то запрошенням на домашній обід, то просто теплим словом чи рукою на плечі.

Нині нащадки А.М. Бучми — його улюблена невістка Ірина Зубова (92 роки), на руках у якої він і помер, а також онука, тобто я, Валентина Заболотна, театрознавець, театральний критик, і сім’я правнука — мого сина Олексія Заболотного, викладача та перекладача з англійської мови (його дружина — Валентина, вчитель, праправнуки — Наталя, студентка інституту іноземних мов, та Антон, ліцеїст 10 класу), продовжуючи цей етичний заповіт свого діда-прадіда, утворили власну родинну театральну премію «Бронек». Бронеком називали Амвросія Максиміліановича рідні та друзі.

Премія не має номінацій і визначеної кількості нагороджених. Нею відзначаються акторські, режисерські успішні роботи, створені в попередньому році на засадах глибинного психологізму, сміливого мистецького експерименту, віртуозної акторської техніки та позитивізму. Однаково, якою мовою створена видатна мистецька робота — А.Бучма був глибоким інтернаціоналістом, а в нашій державі яскраві таланти розмовляють не тільки по-українськи, але й по-татарськи, по-російськи, творять у єврейському, польському, угорському театрах.

Сама премія складається з пам’ятної фотографії А.Бучми з кішкою на руках, диплому, грошової винагороди в розмірі однієї металевої гривні (це символ, бо мистецька праця не має ціни) і домашнього обіду в колі нащадків актора (пісний борщ з пампушками, смажені «галицькі» вареники з картоплею та сиром, горілочка, огірки, сало і що Бог пошле на додачу).

Минулого року премія «Бронек» за моєю ініціативою була вручена вперше видатній актрисі Київського театру на Подолі Тамарі Плашенко за роль Марії Каллас у виставі «Майстер-клас Марії Каллас» (газета «День» писала про це 6.04.08).

Цього року, щоб уникнути одноосібних рішень, ми запросили групу критиків-аналітиків, на чию думку і художній смак наша родина покладається. Аналітики визначили коло митців, чиї роботи варті премії «Бронек». Погляньмо на них.

АКТОРИ

— Ганна АЛЕКСАНДРОВИЧ у парадоксальній виставі Центру ім. Леся Курбаса «НічЕлеонораДень» за п’єсою Оксани Танюк грає психологічно складну роль. Героїня переживає роздвоєння особистості, й Александрович втілює одну з половин душі Елеонори — примхливу і добру, жорстоку і жертовну.

— Ксенія НІКОЛАЄВА, яку кияни полюбили за численні успішні ролі в Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра, продемонструвала віртуозну акторську майстерність в ролі Олександри Борисівни у виставі театру-салону «Сузір’я» за п’єсою І.Афанасьєва «Самотня леді». Її героїня — знаменита актриса осіннього віку, отже, ми спостерігаємо Ніколаєву і в клоунаді, і в трагічних чеховських монологах, і в іскрометних оперетах, і в природному спілкуванні з молодими персонажами вистави.

— Ігор РУБАШКІН та Катерина КІСТЕНЬ вразили не тільки віртуозністю гри, вигадливою й доречною імпровізацією в головних ролях вистави Нового театру на Печерську «Розпусник» Е.-Ем.Шмітта (Дені Дідро та пані Тербуш), але й виразним партнерством. Вони наче були зв’язані невидимим шнуром, який перетягували та подавали одне одному. Виникали мережива психологічного двобою в ексцентричній формі існування акторів у ролях.

— Так само у виразному партнерстві працюють актори Ірина КАЛАШНИКОВА та Олексій ТРИТЕНКО у виставі «Сволота» за п’єсою Вілквіста, що грається в Театрі маріонеток. Трагічний дует душевно хворого сина і його мужньої матері розкрив нові грані талантів цих акторів.

— Анатолій ЯЩЕНКО з Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра актор надзвичайно тонкий, ліричний і зворушливий. Він уміє зіграти на сцені кохання без зайвого сентименталізму і надриву, зі стриманою гідністю та з внутрішньою чоловічою силою. Саме такий А. Ященко у виставі «Дні пролітають зі свистом» М.Коляди.

Але Амвросій Бучма не тільки видатний актор, він поставив чимало вистав. Отже —

РЕЖИСЕРИ

— Олексій ЛІСОВЕЦЬ має на своєму творчому рахунку чимало успішних вистав і телефільмів. Одна з останніх його робіт на сцені рідного «лівобережного» театру — «Не все коту масляна» О. Островського. Стара класична п’єса в його баченні виявилася надзвичайно актуальною. Сила великих грошей, що дають багатіям ілюзію вседозволеності та вседоступності, долається людською гідністю, хоч дехто з бідних і добрих людей капітулює перед ними. Образне вирішення простору вистави, звільненої від подробиць побуту, акторський ансамбль і комічні деталі концентрують головну думку, акцентують увагу глядачів на суттєвих поворотах сюжету.

— Євген КУРМАН ставить вистави в різних театрах України. Нещодавно успішно створив «Сорочинський ярмарок» у Донецьку. А в Києві у театрі «Вільна сцена» поставив абсурдистську п’єсу Ж. Кокто «Непорозуміння». І от — думки аналітиків премії «Бронек» щодо цієї постановки розійшлися кардинально. Одні вважали, що режисер припустився помилки, використавши в цілком умовній ситуації п’єси цілком безумовні сльози героїні та мелодраматичні страждання. В стильовому протиріччі тексту Кокто і способу існування акторів в образах зникають філософські мотиви драматургічної основи. Інші аналітики вбачають в цих протиріччях парадоксальний стильовий пошук режисера. Розбіжності в думках фахівців розсудить глядач — комусь це буде цікаво, хтось буде розчарований, адже ми всі різні.

— Андрій БІЛОУС, відомий вже багатьма режисерськими роботами, привернув увагу глядачів несподіваними трактовками сучасних і класичних п’єс. Наразі йдеться про вищезгадану «Сволоту», де режисеру вдався не тільки образний пласт вистави, але й партнерський ансамбль таких різних за природою таланту акторів, як Ірина Калашникова та Олексій Тритенко.

Аналітична група премії «Бронек» помітила в київському театральному процесі 2008 року дві мистецькі події — драматургію Юрія РИБЧИНСЬКОГО та музику Валерії ВАСАЛАТІЙ «Едіт Піаф. Життя в кредит» у виставі Національного театру ім. І.Франка (газета «День» писала про це 27.05.08) та виставу КОМПАНІЇ «БЕНЮК-ХОСТІКОЄВ» «Задунаєць за порогом», попри всі протиріччя останньої й розбіжності думок щодо неї серед аналітиків-критиків. Але ми ще не придумали, як скромною премією відзначати театральні події. Хіба що просто оприлюднити власну доброзичливу думку. Що й робимо.

14 березня, в день народження Амвросія Максиміліановича, о 14 годині в Будинку актора на Ярославовому Валу відбудеться вручення премії «Бронек». У невеличкому концерті-розмові візьмуть участь лауреати та їхні колеги, відзначені нашою увагою, вокалісти й фокусники, члени аналітичної групи. Вхід вільний для родичів і друзів, для добрих людей, закоханих у театр.

Наразі маємо честь сповістити, що лауреатами премії «Бронек-2008» стали Ігор РУБАШКІН та Катерина КІСТЕНЬ за партнерство у виставі «Розпусник».

На цю зустріч запрошені також всі вищеназвані актори та режисери аби порадіти успіхам своїм і своїх товаришів, почути про себе і про них тепле слово, одержати пам’ятку на згадку й утворити творче коло «Бучменків» та світло пом’янути легенду українського театру Амвросія Бучму. А він посміхнеться нам із небес.

Валентина ЗАБОЛОТНА, спеціально для «Дня»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments