Вистраждане слово

Модератором акції і автором передмови «Нове слово у літературі періоду останньої російсько-української війни» є письменник і громадський діяч Сергій Пантюк. За його словами, «у нас беруться писати про війну переважно ті, які там не були, багато хто береться писати про те, чого не знає. «Проривом» стали «Вірші з війни» Бориса Гуменюка. Після цього з’явилася Олена»...

Проте О.Задорожна, як поетеса, з’явилася задовго до цього, про що свідчать фрагменти так і не виданої 2008 р. книжки, які склали  частину збірки поезій та прози. Про це також свідчить і мій особистий бекграунд знайомства з Оленою, який розпочався на Всеукраїнській нараді молодих літераторів в Ірпіні 2007-го. Тоді вона представляла Полтаву, в якій народилася і мешкала донедавна. Задорожна — лауреат кількох обласних конкурсів («Собори душ своїх бережіть», «Поетичні зорі»), одна з авторів проекту «Знак чотирьох», який переріс у мистецьке об’єднання «Сходи».

Збірка починається із «Частини ІІ: Після», її складають вірші, написані під час волонтерських поїздок на схід. Тоді тривали бої під Донецьким аеропортом, в яких загинув її товариш. Слово кожного її віршу невипадкове, вистраждане, зболене. «Мій листопад», «Запеченими скоринками десятки сонць...», «Якби можна було витерти пам’ять...» Вірш «Дівчата» («Дівчата зрізають коси, туго шнурують берці...») вже став піснею — школярка Дарина Яковенко написала музику на ці слова. Сергій Пантюк зазначив, що буквально з першого віршу, який Олена показала йому на початку роботи над книжкою, у нього виникло відчуття чогось абсолютно нового: «У нас народився новий поет».

Збірку «Той, що зумів воскреснути» було представлено також у Сєверодонецьку. На черзі — Полтава, Одеса, Дніпропетровськ, Чернігів і Хмельницький. «Цією книжкою я хочу закінчити війну всередині себе», — каже О. Задорожна.