Гідність держави залежить, у кінцевому рахунку, від гідності особистостей, які її створюють.
Джон Стюарт Мілль, англійський філософ, економіст, політик, ідеолог лібералізму

«Я король Ніхто»

Виповнилося 118 років від дня народження видатної поетки українського походження Рози АУСЛЕНДЕР
16 травня, 2019 - 11:02

Вона взяла собі прізвище чоловіка Auslander, що в перекладі означає «іноземка». Вона ніде не почувалася уповні дома. Втрата батьківщини лишалася однією з її головних тем до кінця життя. В більшості місць, де вона жила, вона почувалася чужою. Україна, США, Румунія, Австрія, Німеччина — різні міста, різні країни, ніде не затримувалася надовго. Але навіть коли склалися всі умови, аби осісти, Роза відмовлялася купувати чи надовго орендувати житло: знімала кімнати в пансіонатах і постійно мала напоготові добрий десяток валіз: «Я не мешкаю / я живу». Чужинка. Іноземка. Інакша.

Перетвори мене знов

У воду

Хочу текти рікою

в море впадати

Розалія Беатріс ШЕРЦЕР (Rosalie Beatrice Scherzer) народилася 11 травня 1901 у Чернівцях, що тоді разом з усією Буковиною входили до складу Австро-Угорщини. В родині розмовляли німецькою. Мати читала для Розалії багато поезії, згодом уже в торговому ліцеї у Відні дівчина сама починає писати вірші й казки, але нікому не показує. В 1919—1920 штудіює філософію. В 1921, незабаром після смерті батька, на пропозицію матері, аби не загрузнути в злиднях, разом із майбутнім чоловіком Ігнацем АУСЛЕНДЕРОМ Розалія переїхала до США. Видавала газету Westlicher Herold, працювала редактором, публікувала статті та есеї в німецькомовних часописах Америки. 1926 року отримала американське громадянство. Перші вірші опублікувала в Нью-Йорку 1928 року. 1931-го повернулася в Чернівці, щоб доглядати за хворою матір’ю, прожила тут до 1936, втративши громадянство США. 1939-го за підтримки земляка, відомого поета Альфреда МАРГУЛ-ШПЕРБЕРА, випустила в Чернівцях першу книжку віршів «Веселка» (Der Regenbogen).

У 1940, коли в місто увійшли радянські війська, Розу заарештували за підозрою в шпигунстві на користь США. Вона провела в ув’язненні кілька тижнів, вийшла на волю через брак доказів. У офіційних біографіях про цей досвід ніколи не згадувала. В 1941—1944 роках перебувала в Чернівецькому гетто, де познайомилася з Паулем ЦЕЛАНОМ (ще один, і останній раз, вони побачилися в 1957 році в Парижі). Ховалася від німців до 1944, дивом уникнула висилки в концтабір. У 1946 повернулася до США, поновила громадянство в 1948. До 1956-го не писала віршів німецькою, перейшовши на англійську. В 1965 вийшла друга книжка її поезій «Сліпе літо» (Blinder Sommer). 1967-го повернулася в ФРН. Ії збірки одержали чисельні премії, нагороди та відзнаки.


ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

Після 1978 страждала тяжким артритом, не могла самостійно писати й тому диктувала свої тексти. Доживала в будинку престарілих єврейської громади Дюссельдорфа, решту життя присвятивши віршуванню та редактурі вже випущених збірок. До слави, яка нарешті прийшла до неї, ставилася спокійно, численним шанувальникам і шанувальницям відмовляла у візитах. 8 червня 1986 року продиктувала своєму видавцеві Гельмуту БРАУНУ останній вірш. Зауважила: «Все, мені більше немає потреби писати». Відійшла, вважаючи свою поетичну місію виконаною. Її спадщину складають понад двадцять книжок, перекладених більшістю європейських мов.

Важливим мотивом у роботах Ауслендер є «зелена матінка Буковина» та Чернівці, яким присвячені ці заворожуючі рядки:

Місто на схилах у сукні зеленій

Дроздів непідробні трелі

Дзеркальний короп

приправлений перцем

мовчав п’ятьма мовами

Або:

Мирне місто на пагорбах

оторочене буковими лісами

[...]

Чотири мови

уживаються вкупі

голублять повітря

Як щасливо дихало

містo

поки не впали бомби.

До речі, не в останню чергу саме через війну та пережиті жахи її стиль кардинально змінився: «мої рими розкололися». Більш-менш нормативні, римовані поезії 1920—1930-х років та лаконічні, насичені повоєнні верлібри, що прославили Розу — такий різкий злам властивий лише великим майстрам.

Насправді Роза Ауслендер, її геніальний земляк Пауль Целан — це лише дві найпомітніші вершини тої «єврейської Атлантиди», що існувала в нас на Буковині й у Галичині й дала світові неймовірну кількість талантів. Чи достатньо ми шануємо цей спадок? Власне, чимало інформації для цієї статті я взяв із графічної біографії Рози Ауслендер «Життя у слові», написаною літературознавчинею та перекладачкою Оксаною МАТІЙЧУК та щойно опублікованою чернівецьким «Видавництвом 21». «Життя у слові» — фактично, біографічний комікс, співавторами якого виступили учасники Клубу ілюстраторів «Pictoric» Олена СТАРАНЧУК та Олег ГРИЩЕНКО. Це той випадок, коли дізнаєшся важливі факти з життя героїні дослідження, викладені в доступній та яскравій формі, але водночас і сама книжка є окремим твором мистецтва. Також поряд із цим виданням на моєму столі лежить книжка віршів та прози Ауслендер «Час Фенікса» в перекладах Петра РИХЛА (який робить колосальну роботу, знайомлячи Україну з сучасною німецькомовною літературою), випущена «Видавництвом 21» у 2011. За останні роки там так само вийшло п’ять збірок Целана та книжка його листування з австрійською письменницею Інгеборг БАХМАН.

Загалом, ми лише сьогодні починаємо усвідомлювати той дар історії та географії, який отримали колись у Чернівцях і яким через різні обставини аж ніяк не поетичної епохи не змогли скористатися. Хай і пізно, Роза Ауслендер, «Король Ніхто», приходить до нас. Не ми потрібні їй — але вона потрібна нам — гранично, терміново, життєво. Бо:

Є ще простір для вірша

Ще вірш  є простором

де можна дихати

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments