Істина - пробний камінь самої себе та брехні.
Бенедикт Спіноза, нідерландський філософ, науковець, політичний та релігійний мислитель

Як стають примами сцени?

Нещодавно свій ювілей відзначила відома співачка та педагог Надія Куделя
11 листопада, 2006 - 00:00
СЦЕНА З ВИСТАВИ «СЕВІЛЬСЬКИЙ ЦИРЮЛЬНИК»: ФІГАРО (Р. МАЙБОРОДА) І РОЗІНА (Н. КУДЕЛЯ) / ФОТО З АРХІВУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОПЕРИ УКРАЇНИ

Нині Надія Павлівна навчає студентів у Інституті мистецтв Національного університету культури ім. Драгоманова, а також викладає вокал у студії Хору ім. Г. Вірьовки. Своїм талантом та чарівним голосом Н. Куделя прославила не лише своє ім’я, а й Україну.

Надія була кращою з кращих на Всесвітньому фестивалі молоді у Відні в 1959 р. (тоді ще студентка III курсу Київської консерваторії). Куделю, незважаючи на юний вік, добре знали меломани, які уважно слідкували за розвитком оперного мистецтва та новими талантами. Захоплення глядачів викликав кожний виступ молодої, вродливої, артистичної співачки, яка ж від природи мала великого діапазону рівний у різних регістрах красивий і сильний голос. Марія Едуардівна Донець-Тессейр (педагог Надії Куделі) була дуже задоволена своєю ученицею. У 1955 році вона писала своїй подрузі Наталії Франківській: «Надія — сирота з дитбудинку, має дуже гарний голос, здібна, музична, грає трохи на роялі...» У захваті від голосу Куделі була й сама Франківська, яка брала участь у відборі молодих талантів на Віденський фестиваль. Вона написала Марії Едуардівні: «Куделя твоя — диво. Щойно вона проспівала Дінору: я подумала — вона пройде. Чудова техніка. Який голос! Яке brio! Яка свобода верхнього регістру! Яка впевненість, спокій...». Наталя Франківська не помилилася, і Надія не тільки пройшла відбірний конкурс на фестиваль, а й завоювала там Золоту медаль, звання лауреата I премії. Це при тому, що конкуренція була дуже велика. Кількістю балів Надія перевершила саму Зою Христич (теж Золота медаль) і Діану Петриненко (II премія). А ще на конкурсі виступали старші за віком, вже добре знані, як зараз кажуть, «розкручені» на теренах СРСР співачки.

Після перемоги на фестивалі до Надії Куделі прийшов великий успіх. Вона часто виступала на ТВ, радіо та концертах. Її відправили на стажування до Італії в Римську музичну академію Санта-Чичілія...

Київський оперний театр завжди виокремлювався яскравим сузір’ям талантів, особливо на протязі 60-х років. Такі його співаки як Кікоть, Гришко, Ворвулєв, Гнатюк, Гуляєв, Кондратюк, Шевченко, Третяк, Солов’яненко, Тимохін, Огнєвий, Руденко, Місіна, Река, Пономаренко, Любимова могли стати окрасою будь-якої оперної сцени світового рівня.

Та особливо сильним у Київській опері був склад колоратурних сопрано. Ціла плеяда співачок: Чавдар, Руденко, Мірошниченко, Чконія, Куделя, пізніше Стеф’юк — феєрія співачок з унікальними прозорими голосами, що легко перекривали весь простір оперної зали аж до верхніх ярусів, з таким благородним металом неймовірних верхніх нот, з такою високою технікою співу, що аж захоплювало дух, здавалось нереальним. Недарма цих співачок називали «українськими соловейками». Наче сама лірична душа українського народу виливалась у їхнiх трелях. Георгій і Платон Майбороди, Філіпенко, Шамо, Білаш, Кос-Анатольський та багато інших композиторів писали все нові й нові шедеври для цих голосів: арії, романси, популярні пісні. Написана композитором Зубцовим на слова Сингаївського пісня «Весняний Київ», розрахована на голос Куделі, на її феноменальні верхні ноти, звучала з радіоприймачів багато років.

Кожна з цих співачок була неповторна, мала свій музичний нерв, свій особливий вплив на слухача. Все це разом народжувало, відроджувало паростки української самосвідомості та патріотизму. Нам, тоді ще зовсім юним шанувальникам опери, наївно здавалось, що цей спів — наш винахід, привілей. Це був період так званої «хрущовської відлиги», коли душі навіть тих, хто не вмів співати, бриніли від неповторності передчуття свободи, від відчуття своєї самодостатності, гордості за свій народ.

У цьому «солов’їному хорі» (на фоні Єлизавети Чавдар, Белли Руденко, Євгенії Мірошниченко) Надія Куделя не була лідером. «Розкрутити» всіх прим опери на один рівень популярності, мабуть, не було потреби. Головні лаври доставались лідерам. Та завдяки неповторним особливостям свого голосу, тонкої душі, Куделя мала свого вірного, вдячного слухача, який ішов у театр саме на неї, жив образами численних оперних партій, які Надія так досконало виконувала, слухав чудове її виконання камерної класики та народних пісень у концертах. Публіці було цікаво спостерігати, як розширюється репертуар співачки, зростає її вокальна і сценічна майстерність. Закарбувалась в пам’яті її Розіна («Севільський Цирульник» Россіні), Джільда («Ріголето» Верді), Папагена («Чарівна флейта» Моцарта), Лейла («Шукачі перлин» Бізе), Лючія («Лючія ді Ламмермур» Доніцетті), Маргарита Валуа («Гугеноти» Мейєрбера), Йолан («Милана» Майбороди), Ярина («Арсенал» того ж автора). Образи, які вона створювала, були не тільки чарівні, милі своєю красою, щирістю, а завжди сценічно і вокально бездоганно виразні, точні.

У концертних номерах Надія Куделя завжди блискуче виступала: зовнішньо чарівна, грайлива, бездоганно точна емоційно у кожному виконуваному творі. Надовго запам’ятався слухачам її спільний концерт із прекрасним баритоном Юрієм Гуляєвим. Надія Куделя нічим не поступалась уже знаному майстру, по- справжньому володіла залом.

Подією в 1964 році стала участь співачки разом з Анатолієм Солов’яненком у прем’єрі опери Верді «Травіата». Глядачі тепло вітали двох майбутніх видатних артистів. У цьому ж році на Конкурсі ім. Дж. Емінеску в Румунії Надія куделя стала лауреатом, а в 1967 му — на Конкурсі молодих співаків в Болгарії — дипломанткою.

Талановита співачка багато працювала над камерним репертуаром. Українське радіо і зараз часто передає у її виконанні «Концерт для голосу з оркестром» Г.Майбороди, твори Ф.Крейслера, Г.Вольфа. Та головною роботою для Н. Куделі завжди була оперна сцена. Майже за 30 років вона проспівала близько 30 партій разом з багатьма видатними партнерами. Роботи у театрі тоді було багато, а ще вона виховувала доньку Олю, хоча допомагати Надії було нікому. Чоловік, теж співак, часто хворів, а згодом помер. Та Куделя завжди мужньо вміла витримувати удари долі. Надія Павлівна виростила чудову дочку, яка продовжили династію і нині є солісткою Національної опери України. Підростає красуня онучка. Може, і вона стане співачкою? Куделя виховала чимало прекрасних учнів і нині розкриває свої секрети творчої майстерності студентам-вокалістам.

Григорій ЩЕРБИНА
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments