Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

Якою мовою розмовляв Маленький Принц?

На IV Освітньому фестивалі «Арсенал ідей» літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова запропонував дітям почитати вголос Ларіосику — різними мовами
3 жовтня, 2018 - 10:27
ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

Роздумуючи над головною темою IV «Арсеналу ідей» — «Якби я був... кимось, чимось, десь», співробітники музею ставили собі надзавдання: ознайомити дітей з професією, якнайтісніше пов’язаною з творчістю письменників і поетів. Забігаючи наперед, скажу, що на запитання: «Навіщо потрібно вивчати іноземні мови?» — абсолютно всі юні учасники майстер-класів давали одну відповідь: «Аби поїхати до інших країн і розмовляти». Ігрові завдання проекту «Якби я був перекладачем» допомогли відшукати нові відповіді й побачити спектр можливостей, який дарує володіння мовами в сучасному світі.

Нагадаємо, читання іноземними мовами біля пам’ятника Булгакову 15 травня, в День народження письменника — одна з улюблених традицій музею. Пам’ятник із собою в Арсенал узяти не могли, тому привезли Ларіосика, кузена із Житомира, героя «Білої гвардії» (лялька — дарунок музею її автора Ірини Шевченко). Як відомо, Ларіосик мав дві пристрасті — пташки і книжки. Клітку зі співочим кенаром Ларіосик тримав у руці, і над нашою локацією літали пташки — арт-об’єкти. А на столі — багато дитячих книжок, різними мовами, з барвистими ілюстраціями, і чарівний капелюх з мріями. Виймай із капелюха листочок із завданням і виконуй «мрію Ларіосика»: «Прочитай вірша або заспівай пісню іноземною мовою», «Визнач мови книжок», «Почитай Ларіосику вголос», «Переклади українською вислови Михайла Булгакова». Співали, читали, визначали, перекладали.

До речі, перекладати Булгакова хотіли і діти, і дорослі — брали участь батьки, колеги-музейники, дитячі письменники, художники. І молоді тато й мама, які прийшли на розвідку — дізнатися, що чекає в недалекому Арсенальному майбутньому на їхнього півторарічного сина. Хочете спробувати — ось невеличка частина списку: «Не шалю, никого не трогаю, починяю примус», «Кот в сапогах бывает только в сказке», «Правду говорить легко и приятно», «Мне приснился Киев, знакомые и милые лица, приснилось, что играют на пианино», «Дом накрыло шапкой белого генерала», «Успевает везде тот, кто никуда не торопится», «Слова ребенка переведут на немецкий язык, английский, итальянский, голландский. На датский, португальский, польский, турецкий, русский... На греческий... на венгерский, румынский, чешский, шведский, армянский, арабский!» Ми підбирали для дітей нескладні цитати, тому цікаво було почути різні варіанти української версії від перекладачів-початківців. І виявити, що жодна дитина не знає, що таке примус.

А які були книжки для читання вголос? Найбільше англійською, зокрема раритет початку XX століття «The Ontario Readers First Book» — вірші і казки для дітей із класичними чорно-білими ілюстраціями. Польською — вірші Юліана Тувіма, казки братів Гримм та «Піноккіо», французькою — «Маленький принц» Сент-Екзюпері і «Таємниця блакитного будинку», болгарською — збірка казок про котів «Котик Еремій» та «Еміль із Ленебергі» Астрід Ліндгрен, білоруською — «Казки дітей Білорусії», німецькою — казки Ганса Фаллади і «Момо» Міхаеля Енде,  італійською — казки Джанні Родарі. Увагу привертали книжки різними мовами: «101 далматинець» — лондонське видання і чудовий переклад українською «Видавництва Старого Лева», «Русалочка» Андерсена французькою та іспанською, «Вінні Пух»  англійською та норвезькою. Був навіть «Суперагент 000» Лесі Вороніної литовською і двомовна «Подорож листа» Валентини Вздульської українською та англійською.

...І ось підходить цілий клас, і школярі 13—14 років читають Ларіосику англійською, іспанською, німецькою. Семирічна дівчинка у вишиванці декламує вірші рідною українською — перший, другий, третій, і каже: «А я ще знаю!». А інша дівчинка дуже соромилося, але мама її умовила, і вони заспівали дуетом дві мелодійні французькі пісеньки. Дванадцятирічний хлопчик прийшов сам, без мами і запитав: «А що у вас цікавого?» — почитав англійською, всі завдання виконав і Булгакова переклав блискуче. Деякі, не знаючи мов, намагалися читати білоруською, болгарською, польською — і пережили момент подиву: по-перше, виходить, по-друге, майже все зрозуміло!

Майже для всіх учасників найскладнішим виявилося визначити, якою мовою розмовляють казкові герої — Снігова Королева, Маленький Принц, барон Мюнгхаузен, Вінні Пух, Карлсон, Король Матіуш Перший. Лише Гарі Поттер не викликав сумнівів!

А найголовнішим досягненням проекту виявилося те, що хлопчики і дівчатка брали в руки, перегортали, розглядали, читали справжні паперові книжки різними мовами. І — дивний збіг — напередодні Міжнародного дня перекладача — успішно випробували себе в цій ролі.

P.S. «Усі дорослі спочатку були дітьми, лише мало хто з них про це пам’ятає», — (Антуан де Сент-Екзюпері). Булгаков пам’ятав, тому й описав у фіналі «Білої гвардії» сон Петька Щеглова перед роздумами про вічні зірки: «...Весело стрекотал сверчок за печью. Петька стал видеть другие, легкие и радостные сны, а сверчок все пел и пел свою песню...» Сьогодні, рівно через сто років після описаних подій, в «Містецькому Арсеналі» живі цвіркуни співали на локації Київського зоопарку для дітей епохи смартфонів. А раптом серед них були присутні майбутні перекладачі «київського» роману Булгакова українською мовою?

Ольга САВИЦЬКА
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ