«Його музика спілкується з усім світом»
Шість зауважень про Валентина Сильвестрова
Цієї осені в Києві серією концертів та інших публічних акцій святкують 80-річчя видатного українського композитора Валентина СИЛЬВЕСТРОВА (30 вересня 1937 р.).
Піаніст Євген ГРОМОВ, який регулярно виконує твори Валентина Васильовича, розповів «Дню», чим важливий Сильвестров сьогодні для нас.
1 ГРУПА КОМПОЗИТОРІВ «КИЇВСЬКИЙ АВАНГАРД»
— Це люди, які за кілька років свого професійного існування, ще починаючи з їхнього навчання в консерваторії, внесли Київ і Україну на мапу світового музичного процесу. В 1960-ті це було зрозуміло лише дуже вузькому колу людей, які слідкували за їхньою діяльністю, в тому числі за кордоном. Власне, «Київський авангард» відновив зв’язок епох, перерваний до того кілька разів. Оце — найважливіше.
2 РЕВОЛЮЦІЯ СИЛЬВЕСТРОВА
— Сильвестров був найяскравішою зіркою «Київського авангарду». Саме він першим в українській музиці застосував додекафонію і взагалі всі найновіші техніки композиції. Це не просто новизна заради новизни: він написав шедеври у тих техніках. Кількість цих, на жаль, маловідомих і маловиконуваних творів величезна, і всі вони є досягненнями європейських масштабів. А цей неймовірний крок відставки авангарду у власній творчості? Перехід до власного персонального стилю, реалізований в «Тихих піснях», «Старовинній музиці» і «Кітч-музиці» для роялю і підданий остракізму колег і друзів, але це теж була революція — тиха, внутрішня. І зараз я бачу, що час підтверджує саме правоту Сильвестрова. Він інтуїтивно вловлював, що потрібно слухачеві. Він є дуже динамічною особистістю революційного штибу, що особливо видно з його ранніх творів.
3 НАЙВАЖЛИВІШІ ТВОРИ
— У фортепіанній творчості для мене його талант найбільше виражається в сонатах, «П’яти п’єсах» (1961), «Тріаді» (1962), «Елегії» (1967). Але і твори метафоричного періоду або полістилістичні сонати й навіть деякі пізні партитури — та ж «Усна музика» та «Кітч-музика» — також прекрасні e своєму вимірі й розумінні краси. Це — музика, доступна широкому колу. Інша справа, що він багато років уже повторюється, і значна кількість робіт здається інтонаційним баластом, навіть з’явилися деякі кліше. Але він має на те право.
4 ВІДОМІСТЬ У СВІТІ
— Сильвестрова знають усі. Його знав П’єр Булез (класик сучасного французького авангарду. — Д.Д.), його знають Дьордь Куртаг (провідний угорський, європейський композитор. — Д.Д.), Євген Кнайфель (петербурзький композитор. — Д.Д.), сучасні автори, хоча й не приймають його. В будь-якій музичній крамниці Парижа, Мілана, Берліна, Цюриха є його диски. Це світовий рівень, і це дуже приємно.
5 ВПЛИВ
— На його музиці виросло вже кілька поколінь композиторів. Найпомітніші приклади — це творчість Святослава Луньова і Вікторії Польової. Вони дуже відрефлексували вплив Сильвестрова, особливо у своїх вокальних творах. Із другого боку, він настільки зайняв собою весь простір, що його складно переспівати; він уже й сам себе переспівав. Він також дуже подобається музикантам із геть інакших сфер — джазу або року. Варто згадати, як Муратова використала його роботи в кількох фільмах. Його музика спілкується з усім світом. Це унікальний випадок, я таких більше не знаю: зазвичай композитори або високочолі естети у вежі зі слонової кістки або естрадники. А Сильвестров, не поступившись талантом, інфільтрувався у саме повітря культури.
6 АКТУАЛЬНІСТЬ І МОВЧАННЯ
— У мене в репертуарі десятки його творів, три томи, сотні сторінок, подаровані ним. Я наче його виконавське альтер-его. 80-річчя — це серйозний ювілей, але він зовсім молода людина при цьому. Київ, де за ініціативи самих музикантів проходить його фактичний фестиваль, зараз є європейським містом щодо Сильвестрова.
Потрібно вибудувати традицію виконання його творів. Тому що левова частка найкращого так і не виконується. Спадок Сильвестрова, по суті, потребує відродження. Бо він знаний, але не за те. І тут нам роботи вистачить ще на роки.
Продовження теми:
