Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього
Мігель де Сервантес Сааведра, іспанський новеліст, драматург і поет, класик світової літератури

«Жінка в сучасній Україні» – на великій сцені Європи

Сьогодні в Парижі відкривається міжнародна книжкова виставка. Про загальні тенденції та особливості нашого стенда розповідає перекладачка Ірина Дмитришин
15 березня, 2019 - 10:21
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ІРИНИ ДМИТРИШИН

У Парижі живе і працює цікава особистість — українська француженка, славіст, перекладач і педагог Ірина ДМИТРИШИН. У Національному інституті східних мов та цивілізацій вона навчає іноземців української мови, а ще пані Ірина є українським «голосом» французьких авіаліній (кілька років тому записала повідомлення, яким вітають пасажирів на борту Air France)... Минулого тижня як перекладач брала учать у проекті «роздІловІ», а зараз уже готується до міжнародної виставки Salon Du Livre (Paris Book Fair), яка відбудеться з 15 до 18 березня в Парижі, де Україна матиме свій стенд і там будуть представлені українські книжки....

ШУКАТИ НОВИЙ ПІДХІД ДО ТЕКСТІВ

— Нещодавно відбулася чергова подія мультимедійного проекту «роздІловІ», який створювався упродовж семи років. Акції проходили в різних містах не тільки України, а й за кордоном... Ваші враження?

— Це була робоча зустріч розділових, на запрошення агенції «АртПоле». Ми говорити про текст-музику-візуалізацію в перекладі поезії (проект «роздІловІ» поєднав сучасну українську поезію, музику та візуальне мистецтво). Зокрема, перфоманістка, режисер Ольга Михайлюк (вона також є засновницею агенції «АртПоле») цікаво трансформує поезію і музику у візуальні образи, а Олексій Ворсоба, білоруський музикант (Мінськ) створив оригінальну мелодику віршів. Поезія Жадана лунала різними мовами — українською, німецькою, французькою, італійською, чеською... До співпраці організатори залучили перекладачів із різних країн Європи. Цікаво і зворушливо було пізнати, як текст сприймається, «відлунює» в інших сферах мистецтва. Це допомагає шукати новий підхід до текстів.

— Переклад поезії вважається найвищим пілотажем.

— Так, це має бути дуже переклад найвищої якості, не можна одне слово просто замінити іншим, а потрібно подумати над замінниками і не забувати про риму. Мені цікаво перекладати поезію, бо планка стоїть висока. Вірші Жадана надихають на творчість. Із Сергієм ми знайомі вже років десять. Я переклала з його поетичної збірки вірші на прохання редактора одного швейцарського літературного журналу. Для перекладача багато важить передати мову письменника. Іноді доводиться довго шукати відповідники у французькій, але коли знайдеш — це додає сил до подальшої роботи. Я не можу сказати, кого з авторів (Матіос, Сенцова, Андруховича, Забужко, Кокотюху) складніше перекладати. Мені дуже важливо, аби ті, хто буде читати книжки українських майстрів слова, зацікавилися їхніми творами, захотіли більше довідатися і про нашу країну. Зараз перекладаю «Інтернат» Сергія Жадана. Роман переносить на Донбас, на три зимових дні 2015 року...

— Жадан для Харківського національного театру опери і балету («Схід-Опера») написав лібрето до майбутньої вистави «Вишиваний», яка присвячена легендарній постаті «Червоного князя» — ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга. Не пропонував вам зробити переклад французькою?

— Поки ще рано про це говорити... Мене дуже захоплює легендарна постать Василя Вишиваного. Чула, що до цього проекту залучили відомих митців: київського композитора Аллу Загайкевич, яка нині пише музику; івано-франківського режисера, цьогорічного Шевченківського лауреата Ростислава Держипільського, який стане постановником, а на прем’єру запросять знаного диригента Оксану Линів (Німеччина). Планують представити «Вишиваного» у Відні, в межах фестивалю української культури в Австрії UStream 2021 року. Постать ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга більше знайома німцям та австрійцям, але думаю, що французьких меломанів ця опера теж може зацікавити...

800 ЗАХОДІВ І 3000 АВТОРСЬКИХ СЕСІЙ

— Рік тому в середині березня проходила міжнародна книжкова виставка Livre Paris, де був представлений український стенд. Під час Паризького книжкового салону президентові Франції Е. Макрону було вручено книжку оповідань Олега Сенцова у вашому перекладі. А що буде цьогоріч?

— Книжковий салон у Парижі — це знакова подія, і традиційно його відвідує глава держави. Метою українського стенда було показати французьким відвідувачам сучасну Україну та її європейський вибір. Були представлені цікаві книжки, серед яких були й «Оповідання» Олега Сенцова, українського кінорежисера, який незаконно засуджений російським судом до 20 років ув’язнення в колонії суворого режиму. Перший секретар з питань культури Культурно-інформаційного центру при Посольстві України Ірена Карпа зуміла привернути увагу Еммануеля Макрона і вручила йому це видання, а президент подякував і сказав, що питання звільнення Олега Сенцова з неволі залишається на порядку денному.

Цьогоріч міжнародна книжкова виставка Salon Du Livre (Paris Book Fair) відбудеться з 15 до 18 березня. Учасниками вернісажу є як великі, так і малі видавці, а також розповсюджувачі книжок. Особливістю цьогорічного заходу стане те, що у фокусі перебуватиме не країна (зареєстровано 45 країн), як це було раніше, а вся Європа! У програмі — зустрічі європейських письменників і дослідників, які дискутуватимуть про геополітичні проблеми та внесок авторів в історію. Організатори ставлять за мету показати багатство культурної спадщини Європи. Країною — почесним гостем буде також Султанат Оман. У межах події має відбутися понад 800 заходів і 3000 авторських сесій.

Український інститут книги спільно з Міністерством закордонних справ фінансують український стенд. На Паризькому книжковому ярмарку будуть представлені книжки сімох видавництв: «Каламар», «Ранок», «Nebo BookLab», «Саміт-Книга», «АртБукс», «Родовід» і «Фоліо». Крім того, свої роботи покажуть Романа Романишин та Андрій Лесів (арт-студія «Аґрафка»), які проведуть майстер-клас для дітей. Головною темою нашого стенда стане жіноче питання. Так, презентацію «Жінка в сучасній Україні» на великій сцені Європи проведуть Андрій Курков та Ірена Карпа з модерацією Ірини Славинської. Буде представлено книжку «Теура» Софії Яблонської — проект видавництва «Родовід», який представляє світові визначну українську фотохудожницю, письменницю, мандрівницю, кінодокументалістку. Видання поєднує альбом фотографій та книжки мандрівної прози із літературної спадщини Софії Яблонської (1907—1971 рр.).

«Теурою» — червоною птахою — назвали Софію й визнали своєю тубільці острова Борo-Борo, де вона однією з перших з’явилася з фото- й кінокамерою. В Індокитаї, Єгипті, Цейлоні, Балі, Таїті, Новій Зеландії — у різних куточках світу знімала «живу» картину життя... До фотоальбому включені світлини з кругосвітньої подорожі мисткині 1930-х.

Буде також представлено французьке видання книжки Валерії Бурлакової «Життя P.S.» (видавництво «Темпора»). Це не роман, не повість у традиційному літературознавчому розумінні, а передусім історія болю втрати. Приватний щоденник Лери про кохання та війну...

Будуть також представлені есеї про сучасну Україну журналіста Алена Ґіймоля, видання про український театр Ольги Камель, про українські та єврейські легенди Карпат (Довбуш і Баал Шем Тов) Бориса Черного, про Чорнобиль Галі Аккерман та інші книжки, які з’явилися протягом року. Крім цього, заплановані зустрічі у форматі карт-бланш з Оксаною Забужко, Андрієм Курковим, Іреною Карпою, Артемом Чапаєм, Ярославом Мельником. Бандурист Тарас Яницький відкриє відвідувачам українські мелодії...

«МИ — ЄДИНИЙ У ФРАНЦІЇ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД, У ЯКОМУ ДІЮТЬ УКРАЇНСЬКІ СТУДІЇ»

— Ви продовжуєте займатися педагогікою і викладати в Національному інституті східних мов та цивілізацій у Парижі?

— Так, я завідую кафедрою українських студій Національного інституту східних мов та цивілізацій. Цей навчальний заклад був заснований ще за часів Людовика XIV для підготовки перекладачів, щоб спілкуватися з тодішніми союзниками Франції, зокрема Османською Портою. Потім географія вишу почала розширюватися. Сьогодні це всі слов’янські мови, й Азія, й Африка... Ми — єдиний у Франції вищий навчальний заклад, у якому діють українські студії. Студенти слухають лекції з мови, літератури, історії, мистецтва і знайомляться з сучасною ситуацією в Україні. Після закінчення навчання наші студенти не лише володіють мовою, а й мають цілісну картину про Україну як державу, її культуру, мистецтво, традиції та сучасний стан країни. Нині у мене на першому курсі є цікаві студенти — француз та американець, які після подорожі в Україну захопилися нашою країною і з великим завзяттям вчать українську мову. Гадаю, це будуть майбутні україністи в Європі.

«ЖОВТІ ЖИЛЕТИ» — ЦЕ ВИЯВ НЕЗАДОВОЛЕННЯ ЛЮДЕЙ І ДЕМОНСТРАЦІЯ ПРОБЛЕМ, ЯКІ НИНІ Є У ФРАНЦІЇ»

— Уже майже чотири місяці відбуваються протести «жовтих жилетів». Акції не вщухають, і щосуботи тисячі людей виходять на вулиці й площі... Якщо спочатку причиною протестів було підвищення ціни на пальне через збільшення акцизного збору, то зараз цей рух має вже політичне забарвлення, навіть є гасла про відставку чинного президента Франції Еммануеля Макрона, чий рейтинг похитнувся...

— Еммануель Макрон переміг з великою перевагою на президентських виборах, і в людей були певні очікування від людини, яка позиціонувала себе поза межами традиційних партій... Франція — демократична країна, і якщо людям щось не подобається, то вони можуть висловлювати свої претензії, зокрема й акціями протесту. Але інша річ, коли ці «жилети», наче вандали, перевертають автівки, б’ють вітрини кафе й магазинів, влаштовують сутички з поліцією... Серед того натовпу є чимало представників крайньолівих і крайньоправих сил, навіть кілька разів виходили французи, які воювали на сході України на боці сепаратистів, з прапорами так званої «ДНР»... Незабаром мають відбутися вибори до Європарламенту, і їхні результати покажуть, скільки французів підтримують ініціативи Макрона, чи збереже правляча партія свої позиції. «Жовті жилети» — це вияв незадоволення людей і демонстрація проблем, які нині є у Франції. Натомість, будь-які порівняння з Майданом чи арабськими революціями абсолютно недоречні, і коли крайні політичні партії чи їхні промовці говорять про диктатуру, втішно читати виступи інтелектуалів арабського світу, як, скажімо, Камель Дауд, які закликають облишити маніпулятивну риторику.

— За легендою, були часи, коли ми всі говорили однією мовою. Розуміли одне одного. За біблійними текстами (Книга Буття, глава 11) поділ мов відбувся у Вавилоні. Як ви вважаєте, чи буде колись єдина мова для людства? Бо есперанто — штучна мова, створена польським поліглотом Людовіком Лазарем Заменгофом 1887 р. на основі найпоширеніших європейських мов, інтернаціональної лексики, так і не прижилася...

— Так, оскільки сьогодні активно використовується англійська мова, то вона наступає широким фронтом. Зараз багато англійських слів ми вживаємо, навіть не шукаючи відповідників у перекладі, то, можливо, в якийсь момент вона може опанувати світ... Хоча за кількістю носіїв англійська не є на першому місці. Арабська, іспанська, китайська — дуже поширені. За кількістю населення, ситуація явно не на користь європейців та англомовного світу. Знаєте, я думаю, що хай будуть різні мови, бо це носії певних традицій, спадщини... Це багатство, яке не повинно зникнути. Зрештою, чим тоді будуть займатися перекладачі? За даними ЮНЕСКО, близько 370 мільйонів людей є представниками корінних народів, і їхні мови становлять більшість із приблизно семи тисяч живих мов на Землі...

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments