«Життєві цінності кардинально змінюють вектор...»

Віолончеліст, музичний продюсер, імпресаріо Мирослава Скорика — два роки тому він очолив також головну музичну редакцію радіо «Культура». Як генеральний менеджер Національної концертної агенції, яка об’єднала багатьох знаменитих виконавців, композиторів та музичні колективи України, — Олександр, як ніхто інший, відчув на собі наслідки скасованих чи перенесених великих і малих концертних проєктів і фестивалів. Те, що по цеглинці вибудовувалося упродовж кількох років, — усі ці творчі плани порушилися через пандемію. Людство перебуває на межі нових біологічних умов існування, і повернення до вічних цінностей, таких як Музика, — як ніколи на часі.

— Пандемія COVID-19, а точніше — запроваджений карантин та самоізоляція дали час для, так би мовити, аналітичної медитації: я отримав можливість у досить короткий час побачити, що нині насправді є первинним, а що, навпаки, другорядним, — вважає О. ПІРІЄВ. — Природа надала всім нам цей час, щоби критично збагнути всю цінність життя. Та й самі цінності, як на мене, кардинально змінюють свій вектор. У гонитві за часом, у напруженому графіку роботи у мене (бо можу говорити лише за себе) не було досить можливостей для регулярної «тиші», в якій можна осягнути всі аспекти свого життя. Новий вислів: «Світ уже не буде таким, як раніше», — гасло цього десятиліття, яке розпочалося саме цього року... У моєму житті регулярно відбуваються дивні моменти, коли значною мірою змінюється вектор, або ж увага до певних процесів. І як наслідок, саме вони стають доленосними. Зараз, у час карантину намагаюся знайти якнайбільше оптимістичних моментів.

РОДИНА

— Мабуть, цей період для мене один із найщасливіших. Темп мого життя за останні п’ять років з постійними роз’їздами по різних містах просто не давав до певної міри втішатися родинним затишком. А ці вже півтора місяці карантину вкотре нагадали мені просту істину: сім’я — це надійний тил! Я щасливий, бо проводжу з дітьми увесь час. Нарешті, прочитав синам усі історії «Чарівника Смарагдового міста» Олександра Волкова. А ще завдяки дистанційному навчанню для учнів загальноосвітніх шкіл трохи «освіжив» свої знання з математики та літератури й «підтягнув» англійську. Усвідомлюю, що довго так тривати це не зможе. Усі переваги збагнув і вже думаю, як зберегти в майбутньому хоч частину з них.

UKR ARTISTS І МУЗИЧНИЙ РИНОК

— Зрозуміло, що карантин максимально зачепив увесь музичний світ. Найгірше, що період березня — травня традиційно найактивніший у галузі серйозної академічної музики, насичений і дуже продуктивний: фестивалі, конкурси, концерти, проєкти. Для себе з прикрістю констатую, що було скасовано цьогорічний KharkivMusicFest-2020, а за його програмою UKR Artists готували ключовий проєкт — виконання знаменитої «Дев’ятої» симфонії Бетховена і «Страстей за Тарасом» Євгена Станковича за участю двох найкращих колективів країни — Національного Симфонічного оркестру України і Національної капели України «Думка», а також запрошених солістів Національної опери України. Така ж доля спіткала й міжнародний фестиваль «Чайковський FEST» у Тростянці, який майже десять років тому ми започаткували з міською владою. З огляду на міжнародну складову, фестиваль було скасовано, а всі кошти спрямовані на придбання апарату штучного дихання у місцеву лікарню. І це абсолютно правильне рішення.

Проте більшість проєктів агенції перенесено на осінь. Це і довгоочікуваний проєкт SAXOMANIA, який ми підготували до 35-річчя заснування Київського квартету саксофоністів, цикли концертів до ювілеїв Й.-С. Баха (БАХ & BACH) і П. Чайковського (Дні Чайковського), і проєкт «Бетховен-250» з низкою різноманітних камерних та симфонічних концертів та його головною родзинкою — річним авторським концертом одного з найвідоміших піаністів України Юрія Кота: хрестоматійні «32 Сонати».

Тут варто окремо й чітко сказати про наслідки карантину для музичного бізнесу та організаторів, які проваджували свою діяльність на відвертій комерції в галузі класики за участю так званих безіменних «збірних» оркестрів з програмами типу «Пори року Вівальді» або ж «Пірати Карибського моря». Утримувати їх без постійного вливання значних коштів навряд чи вийде. І якщо місяць ще можна протриматися, то чи доживуть вони до осені — під великим питанням. Просто зараз бачу спроби субституції, а простіше — підміни поняття культури як такої. І намагання деяких великих та впливових комерційних концертних організацій у галузі шоу-бізнесу переконати громадськість у спорідненості «виробників культурного продукту» і колективів високої культури — симфонічних та камерних оркестрів, хорових капел та інших музичних спільнот. Для мене є чітке розмежування: музичний продукт, який у результаті бачить для себе лише комерційну вигоду у своїй діяльності, має перебувати в умовах саме ринку з його конкуренцією. А світ академічний, зокрема висока культура класичної музики та її представники — митці та колективи, — мають бути максимально захищені нашою країною, як складова генофонду України. Маю сподівання, що наші державотворці це усвідомлюють. А взагалі, для більшості музикантів це катастрофа — постраждають фактично всі, хто виробляє індивідуальний музичний продукт. Навіть для більш-менш захищених верств — музичних колективів, солістів філармоній — це занадто довготривалий застій. Артист працює для публіки. І ми всі в очікуванні на цю зустріч.

MUSIC REVIEW

— Головному інформаційному інтернет-ресурсу України в галузі класичної музики — уже понад десять років. Час карантину виявився чудовою нагодою для мене як його засновника й усієї нашої команди зосередитися на фінальних аспектах його оновлення, яке триває уже майже рік. Свого часу — 2008 року саме Music Review запропонував шанувальникам класики і професіоналам музичного світу новий формат комунікації між собою та швидкий доступ до інформації про наш професійний музичний світ. На той час, усвідомлюючи можливості інтернету, я зрозумів, що незабаром такий формат стане дуже затребуваним у зв’язку з поширенням класики на більш широку аудиторію. Так і сталося. Команда порталу постійно в пошуках нових форм комунікацій. Так, додатково було створено канал у Twitter, а потім ми запустили сторінку у Facebook — чи не одну з перших в Україні, яка присвячена саме класичній музиці. Сьогодні це понад 30 тисяч активних читачів і глядачів, які регулярно одними із перших отримують найцікавішу інформацію зі світу класики. За останні роки інтернет і так суттєво змінився. І хоча в класичній музиці революції відбуваються рідко — ми готуємо декілька новаційних рішень для наших читачів. Поки залишу їх у таємниці — дочекаємося осені.

РАДІО «КУЛЬТУРА»

Ця частина мого життя стала логічним продовженням музичної журналістики, яку я розпочав ще в Music-Review. Проте, на відміну від бізнес-моделі роботи порталу Music-Review з його відомою соціальної складовою, саме керівництво Головною музичною редакцією відкрило мені процеси управління в державній організації національного значення. І якщо в бізнесі ти ризикуєш в основному своїми грошима, то на Радіо «Культура» для мене особисто, рівень відповідальності вищий. Адже ми формуємо ключову цінність для всіх українців - духовність. А її зерно, на мій погляд, зосереджено саме у класичній музиці, мова якої універсальна.

Також для мене важливим є усвідомлення роботи разом з дружньою і, найголовніше, професійною командою. Лише команда спеціалістів може не тільки підтримувати виробничі процеси на високому рівні, а й розробляти і впроваджувати нові технології та формати комунікації з аудиторією. Тому, вже як керівник в державній структурі, дивуюся тим процесам, які відбуваються у найвищих ланках державного управління нашої країни, де слова «спеціаліст» або «професіонал» нівелювали себе. І якщо в бізнесі такі дії можуть довести до банкрутства, то в державному управлінні є всі ризики втратити ідентичність, а в результаті країну.

В умовах карантину ще раз побачив силу Мистецтва, в першу чергу саме музичного. Подивіться на соц.мережі - певний інформаційний «метроном людства» сьогодні. Цікавість до декількох тем: новини про COVID-19, зрозуміло що трагічні, і музика, яка лунає з сотень тисяч сторінок соц.мереж у виконанні аматорів, зірок та цілих музичних колективів. Я переконаний, що лише мистецтво і музика можуть дати цей необхідний душевний спокій, врятувати нас від зневіри та дати надію на світле майбутнє. Формат Радіо «Культура» може задовольнити сьогодні майже всі існуючи духовні потреби людини на всі смаки: класика, джаз, фолк, література, театр у форматі радіовистав й радіодетективів. І найголовніше, прямі ефіри. І хоча, з точки зору логістики, кожен приїзд на Хрещатик, 26 – додатковий привід для хвилювання, ми з колегами прийняли рішення про регулярний вихід у прямий ефір. Таким чином, ми не просто «тримаємо пульс» на всіх ключових процесах з критичним поглядом і спілкуємося зі всім професійним музичним світом України: директорами концертних та навчальних організацій, очільниками фестивалів та конкурсів, відомими музикантами та можновладцями, які є лідерами думок у нашому суспільстві. Ці ефіри завжди з фіт беком, зворотнім зв’язком зі слухачем. В результаті, це дає нам можливість оптимістично і разом пережити вкрай критичний період нашого життя. Тому всім киянам раджу частіше вмикати 97,6 FM, а на сайті Українського Радіо ukr.radio слухати онлайн чи в зручний час в записі улюблену музику, поезію або голоси знаменитих театральних акторів.

ІМПРЕСАРІО СКОРИКА

Цього року в нас з Маестро певний ювілей – 10 років активного творчого спілкування. Віртуально малюю «криву» цієї еволюції: у 2010-му Мирослав Михайлович виступив в рамках створеного мною циклу концертів Music-review WEEKEND на сцені дуже атмосферної галереї «АртХол», з 2013-го концерти з його музикою стали регулярно проводитися на головних сценах спочатку Києва (фестиваль «Дні Музики Мирослава Скорика»), потім, з 2016-го, в містах України (оперні театри Львова та Одеси, філармонії майже всіх областей в рамках проектів «ТРИ С» та «Мирослав Скорик в стилі Джаз»), а за останні роки вже і за межами країни, зокрема у Швеції та Австрії (Рік Музики Мирослава Скорика), де виконувалися світові прем’єри його творів.

Наразі Маестро активно працює над створенням нових творів, редакцією існуючих. Кожен концерт за його присутності – це свято і для виконавців і для публіки. Пан Мирослав завжди хвилюється, коли дізнається, що охочих потрапити більше, ніж можуть вмістити вітчизняні концертні зали. Радію, що саме музика Мирослава Скорика за останні роки стала частиною історичних подій життя музичної України.  Так, у 2017-му легендарна «Мелодія» звучала на відкритті нового Органного Залу Харківської філармонії. Це перший і єдиний новозбудований зал в новітній історії України. Диригував автор. 2018-й рік, коли саме музика Маестро була окрасою святкового концерту Львівської Філармонії, який став інаугураційним – головна філармонійна зала Галичини отримала статус Національної, єдина після Києва!

Ми з Маестро у постійному творчому пошуку нових концепцій програм. Цього року підготували абсолютно новий проєкт із серією концертів, де поєднані твори останніх років Мирослава Скорика з творами не менш відомого - Модеста Мусоргського. Чому Мусоргський? Все просто. Мирослав Скорик вже багато років «виношував» ідею інструментовки хрестоматійних «Картинок з Виставки» для фортепіано у версії для струнного оркестру. Що в результаті вийшло і, яке це звучання – зможемо послухати вже наприкінці 2020 року в проєкті «Скорик – Мусоргський». В ньому братимуть участь солісти – молоді українські таланти. І це ще один з погляд Маестро до залучення і підтримки нових імен.