Звучати в часі чи канути в Лету
Про досвід відкритих репетицій
Початок нового філармонічного сезону — завжди подія для шанувальників музики. А нинішній сезон має яскраве ювілейне забарвлення — це рік видатного музиканта сучасності, нашого земляка, Романа Кофмана, який відзначає свій 80-річний ювілей. І тут не має значення точна календарна дата, просто завдяки цій події вдячний глядач отримує можливість насолоджуватися плодами праць ювіляра цілий рік.
Кращі зали світу вважали за честь і щасливий привілей бачити за диригентським пультом Романа Кофмана, слухати його неперевершені трактування класики і кращі зразки сучасної музики. У різні роки Майстер очолював симфонічні оркестри Сеула, Польщі, Німеччини. Працюючи в Бонні, одночасно керував і оперним театром. Але навіть думки не було залишитися в благополучній Європі, завжди повертався додому, до Києва. І щедро дарував співвітчизникам неперевершені програми і креативні проекти, які, повірте, могли відбутися лише завдяки високому його авторитету на Олімпі світової музичної культури.
Закінчивши за власним бажанням роботу в Бонні, — не підписавши подовження контракту, щоб повернутися до України, маестро отримав від вдячних німців п’ять шикарних томів, присвячених його творчим досягненням у цій країні. Ще б пак! Адже у творчій скарбничці, що поповнила світовий золотий фонд музики, записи всіх симфоній Бетховена, Шостаковича, Ліста і найпрестижніші музичні премії за це. Для порівняння — після повернення, в Києві, в один із сезонів прозвучали всі симфонії Бетховена, в наступний — Моцарта. Виконання — найвище за всі похвали! Кількість записів — нуль. Безпрецедентний проект — «Висока музика з Романом Кофманом», у якому, проігнорувавши гастрольний графік, узяли участь кращі музиканти світу (Гідон Кремер, Ліана Ісакадзе та багато інших), відбувся єдиний раз. І був благополучно похований місцевими функціонерами від культури різних рангів.
Всупереч усьому Роман Ісакович продовжує працювати. Інакше не вміє — керує Симфонічним оркестром Національної філармонії, пише книжки, навчає студентів. Напередодні відкриття сезону Національна філармонія, Роман Кофман і режисер-дебютант Вікторія Бібік зробили київським глядачам розкішний подарунок: відкриту репетицію симфонічного оркестру філармонії під управлінням Романа Кофмана і презентацію документального фільму «Роман Кофман. Посвята». Автором, режисером, спонсором, продюсером і монтажером якого стала в єдиній особі Вікторія Бібік.
Немає жодного бажання розбирати досягнення і прорахунки цієї роботи з точки зору сучасної документалістики, достатньо сказати, що це єдиний фільм про харизматичну особистість диригента, музиканта, письменника і просто мудреця та його соратників по творчості — Гію Канчелі, Валентину Сильвестрову, Гідона Кремера й інших.
Дочка композитора Валентина Бібіка, музику якого, всупереч культурним ідеологам того часу, разом із музикою Арво Пярта, Альфреда Шнітке й інших маестро Кофман подарував київським слухачам, яка глибоко шанує творчі і людські якості маестро, присвятила свій кінодебют йому. Не лише ідею, а й фінансування, і втілення проекту здійснила сама. У результаті — безпрецедентний портрет Особистості в інтер’єрі Часу й Однодумців.
17 вересня — прем’єра фільму у Львові, в рамках Книжкового форуму, за підтримки видавництва «Лаурус», що видає книжки Романа Кофмана, і керівника цього видавництва — Поліни Лаврової. Залишається побажати львівським глядачам приємного перегляду, а стрічці — щасливої прокатної долі...
Залишається лише одне питання. Життя, доля, родинні колізії і зв’язки, багатолика творчість незвичайної особистості Романа Кофмана дає старт не лише численним документалістським починанням, а й повнометражним художнім полотнам. Чи немає бажання у ентузіастів і держави замислитися про це? Майстер тут, із нами!
