Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.
Феофан Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ, перекладач, публіцист, науковець

313 років рабства

або Російський синдром державних «засобів агітації і пропаганди», «ЗМІ», «царських посіпак»!
19 січня, 2016 - 16:53

2015 рік особливий в житті українських газет і всього суспільства. Верховна Рада України прийняла історичний Закон про реформування комунальних і державних ЗМІ.

Татаро-монгольське іго в наших краях тривало понад століття. Кріпацтво для газет або попросту рабство триває 313 років. Тому для такої величної події - реакція буденна, не святкова. А даремно! Устремління тисяч людей, які думали про майбутнє і розвиток, просили, вимагали, гинули в боротьбі за свободу преси! Але закон про реформування прийнятий вперше. Ура!

Коли Президент України повернув закон, не підписавши, суспільство затамувало подих. Невже не вдалося? Невже знову план втечі з «русского мира» не вдався? Але Верховна Рада знову підтвердила вірність обраному європейському шляху і знову проголосувала зауваження Президента. І вже наступного дня Президент України підписав закон про реформування. Фактично, дав вільну для «кріпаків ЗМІ».

***

Історія державної преси починалася в Російській імперії в 1702 році. Тоді цар Петро I створив першу російську газету. І вона була державною. Перша і одразу державна, на відміну від безлічі країн, де преса і свобода слова завжди були приватною активністю. У кожній з розвинених країн перебували сміливці, які йшли на свій страх і ризик в бізнес преси. А ось Росія і Петро заклали початок обов'язкової преси. Тому початкова концепція передбачала "інформування про діяльність влади". Цей мутант став небезпечним для всього людства і тільки сьогодні, «завдяки» війні на Сході України, світ зрозумів небезпеку російської державної машини агітації і пропаганди.

А в той далекий час в Росії не було взагалі газет. Не треба було Московії грамотне населення, тому у молодого царя не було іншого виходу: Указом створити державну газету і редактором газети призначити генерала, щоб поважали і боялися. Але це зіграло ще один злий жарт, остаточно закріпивши за суспільною свідомістю бідної убогої Росії, що головний редактор - це дуже висока посада, і дуже впливова. Перед газетною справою в Росії ставили тільки завдання агітації і пропаганди, бо Петру потрібно було тільки створити видимість для Заходу, що він «прогресивний» володар. І дуже важливо, що фактично у цього інструменту не було внутрішнього використання. Крім бояр, грамотних людей у Московії майже не було. Тому Петро вирішував завдання боротьби з відсталістю. Але Генеральське мислення редактора дозволило перший раз використовувати інформаційну зброю в боротьбі з ворогами. Тоді, після Полтавської битви, вирішили вдарити по Мазепі. Так, за допомогою анафеми та державної преси, з царського улюбленця і героя, він став зрадником. І все майно перейшло у власність держави. Так була закладена основа "віджиму" власності дворян на користь держави. Завдання російських газет в таких операціях було в тому, щоб виправдати і переконати. Виправдати дії і переконати в правильності дій влади. Абсолютна влада! І навіть преса завжди під контролем! Зручно і вигідно! А головне, абсолютно незрозуміло для Заходу.

* * *

Навіть легендарний Імператор Франції Наполеон чесно зізнавався, що більше боїться 1 опозиційної газети, ніж 10 ворожих полків. Або італійських банкірів (мінял), які з середніх століть активно продавали за дрібну монету газету-листок з новинами! Американські президенти взагалі на всі лади розхвалювали вільну пресу, водночас побоюючись її. І в 1789 році США прийняли унікальну всім відому першу поправку, яка забороняла державі засновувати будь-яку пресу. Історія держави США завжди будувалася на чіткому розмежуванні "четвертої влади", яка, забезпечуючи громадський контроль, тримає в тонусі всі три гілки влади. Цивілізоване співтовариство живе зовсім за іншими законами і правилами, аніж тиранічне, революція в кожній із країн дає можливість провести аналогії і зробити роботу над помилками, бо народжувалася світова преса.

Все це стало можливим завдяки Першій буржуазній революції в Голландії, Англійській революції, яка повинна була «налякати» або попередити європейські еліти. Або Велика Французька революція з її лозунгом «Свобода. Рівність. Братерство», що сьогодні прикрашає державні будівлі у Франції. А принципи Республіки є основою сучасної держави.

У кожній розвиненій країні, де є і були щоденні газети, формується інформаційне поле. І завдяки оперативності отримання інформації газети розвивалися, отримували нові доходи, зароблялися капітали. І тільки в Україні часів імперії Романових усе було жахливо. Пошта спізнювалася. Інформація застарівала. Але це дозволяло тримати в невіданні і дрімучості народ і еліти.

Державна преса - це єдина дозволена друкована інформація.

Росії вдалося зберегти до революції 1917 року таку ситуацію. Це зіграло фактично на консервацію ситуації і жахливий поділ між правлячою елітою і простим народом. У 1861 році імператор Олександр відпустив на волю кріпаків, а ось газети залишилися в державному управлінні. Фактично імперія вважала їх найважливішою частиною свого впливу. Буржуазна Лютнева революція скинула монархію. Монархію, яка 300 років тримала в страху, гидоті безграмотності і безправ'я російський народ і народи всієї імперії. Особливо важко доводилося багатостраждальному українському народу, який терпів і чекав. Тому масова безграмотність не була подолана аж до 1917 року.

Пам'ятаєте блискучу п'єсу Шварца "Убити дракона" - дракон правив 300 років. І жив собі народ, який звик брехати і підкорятися, і знову брехати, і восхваляти владу. Будь-яку, головне, щоб Влада. Ось саме цей навик зіграв злий жарт із Росією. Західні революції давали поштовх до розвитку, а революція в Росії давала можливість прийти до влади абсолютним пройдисвітам і бандитам. Народ, який боровся проти панів, потрапив під гніт ще гірший. Сталін і його банда захопили величезну країну. Без жодних юридичних підстав. З точки зору права, ці люди перебували при владі незаконно. І єдиним інструментом придушення, покірності і насадження стали засоби агітації і пропаганди.

* * *

Нам вдалося створити фронт протистояння агітаційній машині номер 1 у світі. Імперія зла і страху! Вони за допомогою державних ЗМІ створюють вже більше 300 років територію страху й ненависті. І боряться зі своїми ворогами по-варварськи, переписуючи історію. Вірніше, нав'язуючи паралельну реальність зовсім іншого змісту і цінностей!

Є надія, що Україні вдасться вирватися з під цього 313-річного гніту.

Гліб ГОЛОВЧЕНКО, секретар Національної спілки журналістів України, директор Коледжу преси та телебачення (м. Миколаїв), генеральний продюсер телекомпанії ТАК TV, заслужений журналіст України

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ