Наскільки велика сила людського духу! Дивишся на нього і дивуєшся: в чому душа тримається, а він мріє, працює, ніби перед ним - вічність...
Микола Амосов, український учений-хірург, письменник, публіцист, громадський діяч, академік НАН України

Це твоя країна - «не зарікайся»

Суб'єктивні нотатки про резонансний телесеріал ТК «Україна»
28 квітня, 2016 - 15:42

66 - ЧИСЛО РОЗБРАТУ

Серіали не дивлюся, що лукавити. Але про «Не зарікайся» чула - восени минулого року водила студентів на екскурсію на зйомки. Тому, коли в Фейсбуці вибухнув неабиякий скандал щодо 66-ї серії, (цитата) «яка показує в позитивному контексті терористів із «ДНР/ЛНР», звичайно ж, негайно знайшла її в інтернеті. І спантеличилася. Вирваний із сюжету епізод розповідав про те, що літня жінка, єдиний син якої опинився в полоні у сепаратистів і за нього вимагають непідйомний викуп, у розпачі замикає у підвалі біженку з Донецька, яка живе в її будинку. І ставить ультиматум - обмін.

Ситуація нетривіальна. Напевно, жорстока. Але цілком зрозуміла психологічно: на війні - як на війні. Своя сорочка ближче до тіла. Я вже не говоритиму, що материнська любов здатна і на подвиги, і на злочини. Хто цього не розуміє, може далі не читати.

Ще декілька деталей. Господиня будинку - рішуча у своїх намірах, але гранично ввічлива з полонянкою. Біженка - невдячна за щиру допомогу людям, які прихистили її та маленького синочка, і агресивна: «Ми спокійно жили, нікого не чіпали! Наш будинок потрапив під обстріл - тепер там руїни. Ми приїхали сюди, бо нам просто ніде жити! Ми просто хочемо, щоб Донбас був вільним! Ми хочемо народжувати і виховувати щасливих дітей, і щоб від нас київські олігархи відстали!»

Цей епізод викликав лавину істеричних коментарів, основний зміст яких (якщо прибрати ненормативну лексику і прямі образи) в тому, що про Донбас взагалі не можна говорити в такому тоні, коли йде війна - інформаційна в тому числі - з Росією, що виписана сценаристом ситуація - антиукраїнська і непатріотична.

Для мене цих аргументів було недостатньо і, згадавши мудру фразу, що півроботи (а в конкретному випадку 1/100 її частини, оскільки серіал «Не зарікайся» в перспективі налічує 100 епізодів) «некомпетентним людям» показувати не рекомендується, пішла на рекорд, щоб мати власне уявлення про скандальний телепродукт ТК «Україна». І за тиждень переглянула 75 серій, які зараз вийшли в ефір.

МЕКСИКАНСЬКІ ПРИСТРАСТІ В УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЯХ

В результаті вималювалася ось така картина маслом. Сучасний, досить спокійний і благополучний попри кризу і війну на Сході країни Київ. Зруйновані, розграбовані, напівголодні міста і села східного регіону. Мирні жителі, воїни АТО, волонтери, патріоти «русского мира» в так званих Донецькій і Луганській народних республіках, козаки, які об'єдналися в автономний підрозділ. Війна і мир. Реалії сьогодення України, в якій ми всі живемо і до яких, на жаль, встигли звикнути. На цьому тлі розвивається історія кохання двох людей, які випадково зустрілися, з усіма складовими кримінальної мелодрами серіального штибу. З любов'ю і ненавистю, вбивствами, викраденнями, дружбою і зрадою, покинутими дітьми, проблемами виховання підлітків, казковими збігами, які натякають зацікавленим глядачам, що хепі-енд не за горами і в підсумку всі одружаться.

Кожному епізоду серіалу передує титр: «Усі події і герої вигадані. Будь-які збіги випадкові». У кожного з персонажів - своя правда. Хтось злобно вигукує гасла проти «київської фашистської хунти», мочить у комп'ютерній грі «укрів», хтось, залишивши сім'ю і бізнес, добровільно йде в АТО або переносить день весілля, бо не час, «коли в країні і родині таке відбувається».

Можна висувати безліч претензій до гри акторів, до штучних діалогів, до несмаку художника-постановника, але зараз ідеться не про це. Професійна складова нікого з опонентів авторів серіалу не цікавила і близько. Гнів і лють викликали саме фрази, вкладені в уста героїв, - про бажання Донбасу «бути вільним», безчинства київських олігархів тощо. Ну і, звичайно, російська мова, якою спілкується більшість (але не всі!) персонажів.

Але, друзі-вороги, зорієнтуйтеся! Ви ніколи не чули подібних розмов? Ви живете сьогодні в мирі та злагоді зі своїми приятелями і родичами, які залишилися в Криму чи Донецьку? Ви заходите в київське метро, сидите в дорогому ресторані, демократичному барі або просто гуляєте Андріївським, і навколо дзвіночком дзвенить тільки мелодійна і правильна українська мова? Не вірю.

Якщо так, то, очевидно, я загубилася в якомусь іншому світі, бо боюся телефонувати своїм близьким – інтелігентним, розумним, здавалося б, людям, які залишилися там, на території, яка сьогодні вважається російською, щоб не нагрубити їм, оскільки розмова завжди зводиться саме до тих сентенцій, що звучать з вуст героїв «Не зарікайся».

Якщо так, то, можливо, це ви живете в іншій країні або давно не вибиралися «в народ» і просто не пам'ятаєте, якою мовою (в Києві, у всякому разі, а дія серіалу розгортається саме тут) переважно говорять вдома, в офісах, по телефону.

Не хочете приймати ситуацію, що склалася?.. Смію сподіватися, таких більшість, інакше б не було Майдану. Але, навіть якщо з ранку до ночі й уві сні під гіпнозом говорити слово «мед», в роті солодше не стане. Вибачте за декларативність, але щоб побудувати гідну, незалежну Україну, про яку ми всі мріємо, потрібні зовсім інші дії, дещо відмінні від диванних дискусій у Фейсбуці, головний принцип яких: «Існують дві точки зору - моя і неправильна». Це не так. Боюся когось образити, але в світі, крім білої і чорної, є й інші барви. Та й у чорної як мінімум 50 відтінків. Хочете ви того чи ні. Це наша країна - не зарікайтеся.

ПРО «КУХАРКУ» - ЖОДНОГО СЛОВА...

У той час, коли я, «прикувавши» себе наручниками до комп'ютера, здійснювала запланований подвиг, намагаючись розібратися в хитросплетіннях сюжету серіалу, конспектувала діалоги героїв (це правда) в пошуках прихованих сепаратистських послань, в кінематографічних колах України відбулася подія безпрецедентна.

Голова Держкіно України Пилип Юрійович Іллєнко опублікував у Фейсбуці пост такого змісту: «Після обурення громадськості змістом однієї з серій  серіалу «Не зарікайся» (яке я поділяю) я ініціював невідкладний розгляд цього твору Експертною комісією з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно. Позитивне рішення експертів щодо можливості показу цього серіалу стало для мене неприємною несподіванкою, і я не можу з ним погодитися. Саме тому, враховуючи надзвичайний суспільний резонанс з цього приводу, я вважаю потрібним припинити повноваження нинішнього складу комісії і сформувати новий її склад. Сьогодні основним завданням цієї комісії є захист інформаційного простору України, отже серед її членів мають бути фахівці, що зможуть чітко, послідовно і професійно таку функцію виконувати виходячи із патріотичних позицій».

Далі (вперше за час існування комісії!) був наведений поіменний результат експертних оцінок щодо наявності у телесеріалі «Не зарікайся» ознак порушення статті 15 Закону України «Про кінематографію».

З 16 членів Експертної комісії, до складу якої входили, зокрема, кінокритики і кіножурналісти високої кваліфікації, чиї імена відомі не тільки в нашій країні, а й за кордоном, - Алік Шпилюк, Людмила Новікова, Олексій Першко, Сергій Васильєв тощо  - 11 осіб проголосували проти скасування прокатного посвідчення телесеріалу «Не зарікайся» і лише п'ятеро (особисто мені, яка багато років займається кіно, їхні імена нічого не говорять) висловилися за його анулювання.

Обурення громадськості перемогла думка професіоналів. Але навіть не це найважливіше. Я уважно вивчила коментарі pro et contra. Що цікаво, аргументи конфліктуючих сторін у процентному співвідношенні приблизно рівні. Різняться вони тоном і лексикою.

PRO. «Так вы думали, что всегда будет так, что ли, как сейчас? Что можно будет лить ложь сколько угодно? У киевской власти теперь новое задание от дружков из США – потихоньку мириться с Россией и так называемыми сепаратистами? Думаете зря, что ли, Порошенко каждый день стал звонить в последнее время Путину?» - «5 заборон з 16 – це вже майже дискримінація моралі! Терміново потрібна заміна» - «Когда ж вы сдохнете, хохлы?» - «В чем проблема? Набрать в экспертную комиссию патриотов!  Можно и через соцсети на общественных началах предложить адекватно оценивать подобные сериалы активным и патриотически настроенным людям. Уверен, их оценка будет более точной, а такое лайно не попадет в эфир всех телеканалов нашей страны» - «Символічно, що майже 100% коментів з подякою – українською, а коменти «в засчіту дімакратії і прафєсіаналізма – ізиком». ДУЖЕ символічно». – «Абсолютно вірне рішення в умовах війни. Тільки так, тільки хардкор (hard-core - з англійської - жорстко)».

CONTRA. «Не бачу у фільмі «відбілювання» проросійських сепаратистів»- «То есть, необходим совет, который примет известное решение – «заборонений»? Так зачем он вообще нужен, если решение известно?» – «Как быстро люди, сражающиеся с наследием режима, взяли на вооружение его методы. Неужели многие из них действительно забыли, как в советские времена в Госкино рулили партийные чинуши, как всякого рода парторги давили на жюри даже международных фестивалей?.. А предложение разогнать профессионалов и набить комиссию радостными патриотичными невеждами («которых можно набрать и через соцсети»!), конечно, симптоматично. Большевики уже показали, чего можно ожидать от таких комиссарских комиссий». – «Так вот она какая, охота на ведьм… Украина начинает напоминать Россию».

...НЕХАЙ ГОВОРЯТЬ ЕКСПЕРТИ

Оксана Волошенюк, відділ кінознавства ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, менеджер медіаосвітніх програм Академії української преси:

- Я голосувала проти скасування прокатного посвідчення серіалу «Не зарікайся» з наступних причин. Цей серіал є один з перших телепродуктів (до цього часу можна згадати лише «Гвардію», режисер - О. Шапарев, виробництво - телеканал «2+2»), який демонструється українським телеканалом, і події, що там відбуваються, переважно стосуються новітньої історії України ( 2014-2015 рр.).

Автори звернулися до симультанної дійсності, вивели як героїв серіалу представників різноорієнтованих груп українського населення. Ці групи існують в дійсності і кожна з них у кращому випадку має власні цінності, або ж у гіршому - віру в  політичні та соціальні міфи власної групи. Телесеріал не презентує  документальну дійсність, він і не претендує на це. Це виключно художня реальність, як її вбачають творці. Як кінознавець, я не знаходжу тут порушень Закону України «Про внесення змін до деяких законів про захист інформаційного телерадіопростору України».

Збурення громадськості викликала пряма мова персонажів з «ДНР/ЛНР» та різних угрупувань про «укрів», «київську хунту» тощо. Але – це лише «пряма мова» в вустах героїв серіалу – деенерівців/еленрівців. Погодьтесь, було б дивно, якби вони лагідно відгукувалися про супротивну сторону. Йдеться виключно про художню умовність.  Зазначу, що і щодо персонажів із боку «ДНР/ЛНР», «Казацьких» республік лунає з телекрану достатньо виразів з арсеналу «мови ненависті». Ми  прекрасно усвідомлюємо, що існуємо в ситуації збройного конфлікту, але не можна цим «повіряти» художню реальність. Не можна сказати «цього нема», бо ми не хочемо про це нічого чути…

Але існують речі, які не можна регламентувати законодавчо. Сценаристи та продюсери 100-серійного серіалу «закумуфлювали» казкові історії кохань у ситуацію збройного конфлікту. Чи багато знайдеться таких, кого не заторкнули події останніх років? Хто з нас не потягнеться до пульту, щоб подивитися з екрану, а що з нами було? А скільки карколомних поворотів сюжету за цим ще стоїть? За відомостями, які надали під час дискусії на засіданні 18 квітня з членами Експертної комісії Держкіно з питань розповсюдження і демонстрування фільмів представники ТРК «Україна», 23 млн громадян України переглядають цей телепродукт.

Однак я не можу проігнорувати, що посеред героїв серіалу лише один епізодичний персонаж (Тарасюк - про асоціації не будемо говорити) розмовляє українською мовою. Лише в 1-2 серіях, коли йдеться про блокпости Збройних Сил України, на декілька секунд також виникають репліки українською.

Тетяна Гнєдаш, авторка сценарію «Не зарікайся» зазначила, що коли 1,5 року тому задумувався серіал, автори прагнули... це зробити максимально чесно.

Я  особисто від самого початку досліджую цей проект і весь час запитую себе, чому 99 % персонажів спілкуються російською?

Значна частина героїв – жителі Києва. Української не чути ніде, навіть на задньому фоні… Лише в окопах і під обстрілами. Відповідь я отримала під час зборів експертів. Для себе. На засідання Комісії прийшли творці серіалу,  директор ТРК «Україна» Є. Лященко тощо. На жаль, жоден із них не зміг донести виступ українською. Звучало: «Я лучше высказываюсь по-русски». Не можна цього вимагати, звичайно, від громадянина РФ Дмитра Гольдмана, креативного продюсера серіалу. Це не питання мовної компетентності, повірте. Це питання тих же цінностей. Їх нікому не можна нав'язати. Люди «перекодовують» сигнали у відповідності до власної системи світосприйняття і уподобань. І як це законодавчо регламентувати?.. Як пояснити, що директорка ліцею, де вчаться головні героїні Світлана і Богдана Матвієнки, після «силового візиту» їхньої родички визнала їхній статусність, а однокласники стали боятися, а значить - поважати… тощо.

Один із моїх колег по комісії сказав, що ми не можемо оцінювати цей продукт, бо це свідомо російський серіал, він не належить до категорії «українського телепродукту». Так, це саме такий телепродукт, де «обирають» українських акторів без «українського акценту», який робить усе, щоб мімікрувати під український, щоб досягти української  аудиторії через різні форми маніпуляцій. Але законодавство не враховує таких нюансів, у нас немає зараз законодавчої бази, щоб оцінювати це комплексно.

Кожен голосує переглядом. Я ж особисто до аудиторії «Не зарікайся» ніколи не належала і не буду.

P.S. Як бачите, не все так просто в експертному королівстві. Оксана Волошенюк голосувала проти анулювання прокатного посвідчення серіалу «Не зарікайся». Однак назвати її позицію проросійською або навіть компромісною, думаю, не повернеться язик ні в супротивників, ні у прихильників телесеріалу. Аргументована думка професіонала і громадянина. Можна погоджуватися з нею чи ні, але поважати позицію експерта треба. Напевно, саме для того і була створена Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно України.

А ось чому її було розпущено? Яким буде новий склад комісії? Що стане пріоритетом при її формуванні - професіоналізм і компетентність, патріотизм (або псевдопатріотизм) і активність у соцмережах, незалежність думки чи конформізм?.. Поки на ці запитання немає відповіді.

 

 

Ірина ГОРДІЙЧУК, спеціально для «Дня»

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ