Врятуймо мову — мова врятує нас!
Юрій Іллєнко, кінорежисер, сценарист, актор, оператор, продюсер, Народний артист України 1987 року

Гібридна футбольна дипломатія

Що ближче до фінального матчу чемпіонату світу в Росії, то більше людей забувають про обіцянку його бойкотувати
6 липня, 2018 - 12:40
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Хтось голосно бив себе в груди на публіку, що буде ігнорувати чемпіонат, а вже наступного дня або ж тижня турніру, «сховавшись під ковдру», тихенько дивився футбол. І йдеться не тільки про звичайних уболівальників.

ПОЛІТИЧНА (НЕ)ПОСЛІДОВНІСТЬ

Для прикладу, Швеція припинила бойкот ЧС-2018 після досить несподіваного виходу її збірної в плей-офф. Тоді глава шведського МЗС Маргрет Вальстрьом заявила про приїзд на матч проти збірної Швейцарії представників уряду. Це рішення вона пояснила так: «Ми були послідовними і говорили, що будемо бойкотувати тільки відкриття чемпіонату світу. У цій ситуації ми вважаємо, що важливо бачити і підтримувати нашу команду». І ми прийняли це рішення, наприклад, після консультацій з Данією».

Послідовність? На словах вона, можливо, і збережена. Однак на ділі справжня послідовність мала би бути іншою. Тим часом шведи пробилися до чвертьфіналу, де зіграють проти збірної Англії. Відповідно офіційна шведська делегація в Росії ще затримається. А ось із Британських островів до Росії не приїдуть ні міністри, ні високопосадовці, ні члени королівської родини. Навіть у випадку виходу їхньої збірної до фіналу. Бо в них послідовність інша. Використання російської бойової хімічної речовини в Солсбері британці точно не забудуть і не пробачать.

Ігнорувати відкриття чемпіонату було справою не складною. Згадайте хоча б перший матч ЧС-2018, де грали росіяни проти збірної Саудівської Аравії. Навіть зі спортивної точки зору гра не викликала анінайменшого інтересу. Цікаво, хто тоді склав Путіну компанію в президентській ложі московського стадіону «Лужники»? Ось цей «зірковий» перелік: президенти Азербайджану, Білорусі, Болівії, Казахстану, Киргизії, Молдавії, Панами, Таджикистану, Узбекистану, Руанди, Парагваю, прем’єри Вірменії та Лівану, спадкоємний принц Королівства Саудівська Аравія, а також голова президії Верховного народного зібрання КНДР. І ще забули про президентів так званих і ніким не визнаних Абхазії та Південної Осетії.

Чи побачимо на російських стадіонах лідерів європейських держав? Для Меркель цю дилему вирішили самі німецькі футболісти, безславно покинувши турнір ще після групового етапу. А ось у збірної Франції є досить непогані шанси на вихід до півфіналу/фіналу. Приїде Макрон? Чи травневого візиту до Санкт-Петербурга було досить? Зараз перевірка футбольним форумом у країні-агресорі наближається до кульмінаційного етапу для політиків.

УСЕ ПРОСТО, ЯКЩО У ВАС В ГОЛОВІ ПРАВИЛЬНА СИСТЕМА КООРДИНАТ

Утім йдеться не лише про офіційну дипломатію. Росія схиляє до гібридної поведінки всю світову спільноту. Тисячі європейських уболівальників приїхали до Росії на футбол. А в європейських містах ще більша кількість людей спокійно дивиться ці матчі по телебаченню в кафе та фан-зонах. Спорт поза політикою? Хіба що в гібридному світі, який щосили намагаються сконструювати.

Але є винятки та різні обставини. Нещодавно збірна Росії сенсаційно вибила з турніру іспанців. У цей час український економіст і бізнесмен Володимир Співаковський був у Іспанії, про що він написав на своїй сторінці у «Фейсбуці»:

«Я сейчас в Испании, и сразу услышал, что несется со всех сторон от болельщиков и от неболельщиков по поводу продутого вчера ими футбольного матча. Причем люди негодуют не на проигрыш (мало ли, говорят, что бывает). А возмущены этим откровенным бесстыдством, в который они превратили праздник футбола. И этого позора они вынести не в силах. Конечно, гипотез уйма. Начиная от того, что их подкупили, отравили, запугали или посулили...

Но это еще что! Не успел я переместиться из центральной Испании на север, в край басков, город Бильбао, как тут ещё хлеще. Баски веками борются за свою независимость и иногда даже небезуспешно. Спрашиваю, а вы тут футбол смотрите? Ваша ведь сборная Испании играет... Ведь чемпионат мира идет... А они отвечают: Вы что! Нам нельзя смотреть... Только украдкой... Если кто узнает, что смотрим за Испанию, тут же объявят предателем. Ну и как, спрашиваю, вам вчерашний матч? Ответ: Мы очень рады, что Испания проиграла. Так им и надо, супостатам!!! А кто выиграл, спрашиваю?.. Отвечают: а нам все равно! Главное, что наши проиграли. Очень было неожиданно. Тут ведь свои терки...»

«Якщо нам скажуть: «Це Путін все купив!» — ми відповімо: «Не дарма платимо податки!» — цілком серйозно пишуть у соціальних мережах російські вболівальники. Взагалі, матч з іспанцями викликав чимало обговорень і серед російських політиків. Зокрема, опозиціонер Костянтин Боровой заявив:

«Я здивувався, коли почув, що матч Росія — Іспанія могли купити всього за 75 млн євро. Мені здавалося, що це має коштувати мільярди. Однак, як з’ясувалось — це все бізнес.

Багато опозиційних колег почали критикувати це, стверджуючи, що купити Іспанію неможливо. Однак Іспанію та її короля ніхто і не купляв. Гроші отримали гравці та інші члени іспанської збірної. Це всього лише бізнес і лише потім якісь емоційні складові.

Процес купівлі матчу був дуже складний. Ним займаються спеціальні компанії, які вміють домовитись з обома сторонами. Безумовно, це все незаконно. Однак, на жаль, це норма для сучасного футболу. Російському режиму потрібна підтримка, тому на купівлю матчу вони ніяких грошей не пошкодували».

Усі ці висловлювання, швидше за все, так назавжди і залишаться гіпотезами. У ймовірності таких сценаріїв можна сумніватися. Але такі речі, як підкуп росіянами збірної Іспанії, могли з’явитися у дискурсі лише того гібридного світу, конструюванням якого і займається режим Кремля.

А як щодо України? 6000 українців, які купили квитки і поїхали на футбол до Росії? Телеканал «Інтер», який транслює чемпіонат світу? Десятки тисяч українців, які по телевізору це дивляться? Усе це — гібридна поведінка в дії.

Так а хто ж бойкотує чемпіонат? Зустрічав думки, мовляв, найлегше ігнорувати людям із категорій «у футбол грають двадцять два бовдури» і «а наші сьогодні грають?» Тобто йдеться про далеких від футболу людей.

Однак погляньте. Особисто себе вважаю цілком футбольною людиною. Щороку я дивлюся більше п’ятдесяти матчів. Футболом свідомо цікавлюся з 2004 року. Відтоді ніколи не втрачаю можливості побігати з м’ячем. Уже 14 років вболіваю за свою улюблену команду. Але. На цьому чемпіонаті світу я не переглянув жодного матчу. Так, читав у ЗМІ про футбольну феєрію, яку влаштували португальці та іспанці. Чув про неймовірний камбек бельгійців у матчі з японцями. Однак не маю абсолютно жодного бажання дивитися ці матчі. У разі чого, фінал також проігнорую. Просто цей чемпіонат світу не для мене. Це не футбольне свято. Воно не може відбуватися в країні-агресорі. Крапка. Усе просто, якщо у вас у голові правильна система координат. Тоді жодних надзусиль задля того, аби проігнорувати ЧС-2018, докладати не доведеться.

Дмитро ПЛАХТА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments